Дають 5 млн. Підкажіть, куди потратити

Для цього їм потрібно буде просто подати проект у міськраду, отримати підтримку в інших тернополян, а міськрада уже профінансує її реалізацію. 

Така можливість – не ілюзія. У цілому світі аналогічний механізм називають «партиципаційним бюджетом» або ж простіше – громадським бюджетом або бюджетом участі. Це - право витрачати частку загального бюджету на ті проекти, які жителі міста вважають найнеобхіднішими.

В Україні цей механізм, за даними Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», запрацював із 2015 завдяки фундації українсько-польського партнерства ПАУСІ. Першопрохідцями були Черкаси, Полтава та Чернігів. Згодом долучились Суми, Луцьк, Івано-Франківськ, Запоріжжя, Чернівці та інші. У Тернополі він фактично запрацює з вересня: тоді почнуть приймати на конкурс ідеї щодо того, що потрібно зробити для міста, як і в якій частині його покращувати. На втілення ідей місто дасть на 2017 рік п’ять мільйонів.

– Україна перейняла такий досвід у Польщі, – розповідає ініціатор впровадження проекту у Тернополі, депутат міськради Назар Зелінка. – І Тернопіль є одним із лідерів у цьому процесі. Суть його в тому, що сама громада методом прямого голосування може визначати, на що витрачати частину бюджету.

Розробляв положення «Про громадський бюджет» для Тернополя пан Зелінка уже на основі напрацювань інших українських міст. Він адаптовував напрацювання до тернопільських реалій. Також їздив наприкінці травня – початку червня 2016-го у «навчальну» поїздку до Любліна.

– У Любліні такий бюджет працює уже третій рік, – продовжує він. – Там, звісно, і фінансування більше – виділяють близько 3,5 млн євро. У Тернополі ж піде на цю справу не менше 1% затвердженого обсягу власних доходів загального фонду міського бюджету – це близько п’яти мільйонів гривень.

Голосування – після перевірки
Збір заявок, за словами пана Зелінки, у місті розпочнуть з вересня. Адже тільки на серпневій сесії депутати мають затвердити номінаційний комітет, котрий і визначатиме, чи підходить ідея для проекту.

– Наприклад, хтось запропонує купити рентген-апарат в обласну лікарню, – продовжує пан Зелінка. – На жаль, з міського бюджету ми це не можемо фінансувати. Але встановлення дитмайданчика місто профінансувати може. Плюс, подаючи ідеї, люди не можуть дати і детальний кошторис, а тільки приблизні цифри. Тож вже далі фахівці з управлінь усе рахуватимуть, уточнюватимуть. Після цього проекти виноситимуть на загальне голосування.

Воно відбуватиметься за допомогою системи BankID. Тобто, охочі підтримати ідею проходитимуть перевірку через українські банки. Голосуватимуть в Інтернеті та у спеціально облаштованих пунктах, розташування яких визначить організаційний комітет.

– Які проекти наберуть більше голосів, ті й фінансуватимуть з міського бюджету, – говорить ініціатор проекту. – Час реалізації – один рік.

Обмеження щодо кількості проектів, що братимуть участь у голосуванні, відсутні. Нема й обмежень щодо суми, яку можуть виділити на реалізацію одного проекту. Єдиний ліміт – загальна сума всіх проектів, які будуть реалізовувати – близько 5 млн грн. у 2017 році.

– Може бути так, що кошторис проекту, який найбільше набрав голосів, обійдеться у 2 мільйони, наступний після нього – мільйон, решту – по 200 тисяч, – додає він. – А може бути так, що тернополяни проголосують за проект, кошторис якого взагалі складатиме п’ять мільйонів. Зрозуміло, що чим менш локальною є ідея, тим більшу підтримку вона може отримати.

Чи ж не спробують у Тернополі деякі ручні «активісти» проштовхувати ідеї, вигідні для самої ж міськради або котроїсь із політсил, ми також уточнили у пана Зелінки. Той каже, що все залежить від активності тернополян.

– Голосує ж за ідею не організаційний комітет, не депутати, а тернополяни, – каже він. – Тому, якщо жителі міста будуть пасивними, не братимуть участь у голосуванні, то тоді можливо, що місто віддасть гроші на реалізацію такого проекту, якщо інших просто не буде. Ця ініціатива і має на меті підвищити громадянську свідомість, показати людям, що вони можуть впливати на розвиток міста.

Що підтримували сусіди
Допоки у Тернополі готуються реалізовувати ідеї тернополян, в деяких містах проекти в рамках громадського бюджету вже реалізували. Результатами задоволена як громада, так і влада. 

Так, даними Інформаційної кампанії «Сильніші разом», у Чернігові  серед підтриманих жителями проектів виявились створення служби соціального таксі, культурно-історичний проект, який передбачає оформлення фасадів міста в певному стилі, благоустрій берегової зони та інше. У Луцьку – серед підтриманих жителями ініціатив є ремонт помешкання, де живуть троє інвалідів, облаштування спортмайданчика, скверу, дитячих майданчиків для трьох ОСББ та реалізації ініціативи з енергозбереження. В Івано-Франківську це встановлення огорож, облаштування прибудинкових територій та дитмайданчиків. 

У кожному з цих обласних центрів виділяли різні суми на реалізацію проектів. Подекуди міста встановлювали обмеження щодо максимальної вартості одного проекту. Наприклад, у Черкасах вартість одного поданого проекту не повинна була перевищувати 1 млн грн, в Івано-Франківську – 50 тисяч.

Щоправда, без недоліків не обходиться і в такому механізмові як бюджет участі. Насамперед йдеться про те, що процес його розподілу не регламентується на законодавчому рівні. Нормативно-правова база такого розподілу – це лише міські постанови або програми розвитку чи втілення бюджету участі. Тож одні недоліки виникають через людський фактор, інші дають про себе знати уже безпосередньо під час реалізації. Причому схожі проблеми виникають не тільки в Україні, але і за кордоном, у тій же Польщі.

Так, жителі міста часто не уявляють вартості робіт, тому складають неадекватні бюджети проектів. Це стає причиною їх відхилення владою. Відповідно, активісти розчаровуються. Деякі практики бюджету участі радять робити «шпаргалки бюджету» – скільки коштує асфальтування метру дороги, встановлення лавочки, посадка дерева, ремонт квадратного метра даху. Приміром, у Любліні на сайті бюджету є і відповідний калькулятор. А ще серед проблем, що виникають, – питання достовірності голосування та іноді «скупа» інформаційна кампанія. Утім, як кажуть аналітики, бюджет участі – чи не найкращий механізм для порозуміння між владою та людьми, і для подолання корупції у питаннях, як зробити рідне місто кращим, красивішим, зручнішим.

Ми запитали у активних тернополян: Чого бракує Тернополю?

Антон МАРЧЕВСЬКИЙ, журналіст-фрілансер:
– У Тернополі часто чуємо про реконструкцію то скверу, та майданчика, то Набережної. Але певною мірою все виглядає одноманітно. Можливо, міськраді, проводячи ту чи іншу реконструкцію, треба питати тернополян, а що ви хочете тут бачити? Роблячи щось, варто додатково дбати про облаштування громадського простору. Чому б не зробити в мікрорайонах у скверах вуличні столики для настільного тенісу, чи гри в шахи. Або облаштувати місце для вуличного кіно. Щось для того, аби і дорослим хотілося більше часу проводити на вулиці.

Юлія ШВЕЦЬ, редактор онлайн-видання:
– У Тернополі бракує цілісності, він схожий на картату і пошарпану ковдру через відсутність правил розміщення реклами та вивісок. Пересмикує через «євро балкони», «євро ліпнину» та решту гріхів проти естетики, які тернополяни хаотично встановлюють на будинках. Найперше, що я впровадила б: чіткі правила щодо втручання у зовнішній вигляд споруд. Уніфікація вивісок щонайменше в історичній частині міста. Заборона реклам-спотикачок, які створюють перешкоди для пішоходів. Нещадні штрафи за порушення цих вимог. Хочу, аби кожне громадське місце у Тернополі було доступне для людей з інвалідністю.

Іван ОМЕЛЯН, громадський діяч, тренер:  

В Тернополі бракує сучасного громадського простору для молодих людей. Бракує того місця, де б могли проводитись заходи, ініційовані громадськими активістами, місця для публічних дискусій та обговорень.

Роман КИРИЛІВ, студент:
– На мою думку, у місті дуже мало відкритих літніх сцен, де б мали змогу виступати музиканти-любителі, мало цікавих арт-виставок чи взагалі арт-шоу під відкритим небом. Все ж таки літо. Тішить, що в нас проходить чемпіонат з водно-моторного спорту. На жаль, туристів більше немає чим зацікавити. Як для міста з озером в центрі, то дуже мало дійств на воді – їх взагалі немає. І, на жаль, озеро не в найкращому стані. В занедбаному стані і пляж.

Вікторія БРОНЕЦЬКА, студентка:
– Тернопіль – одне з найпривабливіших міст в Україні. У ньому є безліч історичних та архітектурних пам'яток. Зараз триває капремонт дворів, доріг, оновлення дитячих майданчиків та бульварів. Але йому не вистачає велодоріжок, собачих баків, безкоштовних умивальників та туалетів для туристів. Я б хотіла, щоб у місті поменшало вивісок та білбордів, на авто та вокзалах були інфостенди з картою про визначні місця. Щоб наші люди нарешті стали людьми, а не бидлом. Про це можна багато писати і наводити безліч прикладів.

Андрій ГРИЦАЙ, студент:
– Народився, живу, працюю та розвиваюся я у Тернополі. Упродовж усіх років я побачив, що моє місто змінюється на краще! Ремонтують дороги, відкривають дитячі спортивні майданчики, розвивають інфраструктуру. Хотілося б, щоб і надалі місто розвивалось. Щоб ремонтували дороги і вулиці у всіх спальних районах, щоб відкривали повсюди спортивні майданчики, адже спорт – майбутнє здорової нації! Хотілося б побільше арту, вишуканого дизайну на фасадах будинків тощо. Розвитку новітніх технологій, на кшталт, сонячного дерева на Театральному.

Галина КРАВЧУК, менеджер з гарантій:
– Щодня їжджу на роботу вул. Микулинецькою. Порадував нещодавній її ремонт між «Ватрою» і зупинкою «Тубдиспансер». Водії завжди раді проїхати хоча б кілька метрів по-людськи. Не завадило б відремонтувати вулицю ще в кількох місцях. Проміжок перед авторинком – латка на латці, особливо під час злив. Стік там майже не працює і від найменшого дощу серйозно затоплює проїжджу частину. Не можна сказати, що у місті нічого не робиться. Але поки з одного боку робиться, з іншого розвалюється.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.