У муніципальному басейні щодня тисячі відвідувачів

Комунальне, значить збиткове – до такої думки можна прийти, познайомившись із комунальними підприємствами чи установами Тернополя. Колись комунальні міські парковки передали в обслуговування приватнику, бо вони були неприбуткові. Комунальний автобусний парк маршруток розігнали, бо з'явилися суцільні мінуси. Комунальний ринок перетворили на приватний, бо і там грошей бракувало...

Водноча Європа, не та, що десь далеко, а та що одразу за нашим кордоном, показує цілковито інший приклад. І це приклад успішних комунальних підприємств. Хоча польські чиновники говорять майже те саме що і наші: "Комунальні підприємства створені не для заробітків, а для оптимізації роботи і покращення рівня життя громаядн", їх КП не лише виходять на "нуль”, а й заробляють на пристойний саморозвиток.

У минулих номерах ми писали про польське місто Мелець, в якому переймали досвід від місцевих журналістів, а принагідно вивчали економіку, податки, принципи самоврядування.

Населення містечка в чотири рази менше від Тернопільського, але його бюджет майже такий як наш...

Згадаємо це містечко ще раз через його муніципальний відкритий басейн. Басейном об'єкт про який піде мова, називають місцеві. На ділі ж це цілий комплекс розміром зо три футбольних поля під відкритим небом. Там є: три басейни для плавання: 50х20 м, 20х8 м, 10х7 м, два рекреаційних басейни з гірками і гідромасажем на 440 та 150 кв. м, два майданчики для волейболу, зелені зони, місця з шезлонгами, майданчик для фітнесу, приміщення для переодягання.

– У нас ще є два закритих басейни, – з посмішкою розповідає міський голова Мельця Даніель Кожденба. – Щоправда, один з них зачинений, бо коли востаннє ремонтували, роботи провели неякісно. Будемо звертатися до міністерства за дофінансуванням і по-новому поремонтуємо, осучаснимо. Тому люди з нашого міста мають досту до води цілий рік.

Щодо відкритого басейну, то він в Мельці створений ще у 1980-х. У 2010-му його капітально модернізували, розширили, створили менші басейни та інфраструктуру. Місто інвестувало у нього (місцеві чиновники бюджетні виділення на схожі проекти, називають інвестиціями, а не “освоєнням коштів”, як у нас – авт) – близько 7 мільйонів злотих (при теперішньому курсі злотого 6,2 грн – майже 45 мільонів гривень).

– У комплексі працюють восьмеро людей, – каже мер. – Щорічні витрати на утримання – близько двох мільйонів злотих.

Але ці кошти йдуть не з бюджету міста. Басейн самоокупний.

– Вартість дорослого квитка на увесь день – 11 злотих (множе на 6,2 і буде у грн), для неповнолітніх 6 злотих, – каже головний спеціаліст управління спорту Вітольд Пєрог . – Якщо з 15 до 19 години, то ціна для дорослих 6 злотих, а для неповнолітніх – 4 злотих. Кількість відвідувачів різна. У будні – більше 1000, на вихідні – близько 3000 людей. Басейн працює п'ять місяців в році. При населенні міста 60 тисяч людей можу сказати, що відвідуваність дуже висока. Люди тут відпочивають, розважаються, займаються спортом. Приїжджують гості і з околиць.

Нам є на що рівнятися і з кого брати приклад. Однозначно, що наше місто не "потягне" такий проект, але реалізувати менш масштабний могли б ризикнути. Відкритий комунальний басейн у Тернополі – це було б сильно. Але.. зараз містом шириться інформація про те, що на місці моржатника влада хоче реалізувати інвестиційний проект – створити відкритий басейн за кошт інвестора. Ніби й добре, проте в інвестугодах є одне "але" – якщо інвестор щось дає він ж щось і бере... Ми наразі перевіряємо інформаціює і це буде тама окремої публікації.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.