Уся правда про бої і побут "Айдару" та міліції в АТО (репортаж)

Уся правда про бої і побут "Айдару" та міліції в АТО (репортаж)
Прикордонників, яких на Луганщині обстрілює „Градами” "братський народ", базу "Айдару" в Щасті та тернопільських міліціонерів на Харківщині відвідав журналіст 20minut.ua з волонтерами. Загалом ми провели в зоні АТО два дні.

Першими відвідали прикордонників – хлопців, які щодня оберігають довірені їм ділянки кордону.

- Подивіться, - каже прикордонник на базі в Біловодську, показуючи металеві осколки від артснаряду. - Такими "подарунками" наших хлопців щодня тішать "брати". Ведеться обстріл з території Росії. Днями стріляли з "Градів". Не всі встигли сховатися в бліндажі... четверо вбитих і троє важко поранених. Наша артилерія не може стріляти у відповідь по території Росії...

"ПТН ПНХ"

Відео дня

Техніка прикордонників подекуди схожа на решето – подірявлена осколками.

- Сьогодні ще машину мали привезти, - говорить прикордонник, - точніше те, що від неї залишилось. Пряме попадання снаряду - і все, лише шасі вціліло.

Основні сили прикордонників, які несуть службу в Юганівці, зосереджені в Біловодську, що за 70 км. Підвозять провізію та медикаменти не надто швидко. Дорогою можна зустріти сепаратистів. Тому часто прикордонників супроводжує бронетехніка.

З Біловодська вирушаємо в село Половінкіно. Воно - у зоні АТО, але в тилу. Там – база постачання. Частину добре охороняють: кулеметні гнізда, міномети, снайпери, патрулі та розтяжки в зелених зонах довкола. Коли стояли поряд із частиною, ледь не трапилось біда через незнання – один з учасників поїздки пішов "до вітру" в зелену гущавину. Там усе нашпиговане сигналізаторами і розтяжками.

Основний пункт у нашій подорожі – містечко Щастя. Там дислокуються різні військові формування, зокрема й добровольчий батальйон "Айдар". Саме звідти хлопці вирушають на передову та виконання бойових завдань. Їхній дім – колишня школа міліції. Територія обгорожена, з охороною по периметру. У кількох будівлях на території – службові приміщення. Живуть хлопці майже як в армії – по 20-30 чоловік у кімнаті. У будівлі є душ з гарячою водою, медчастина. Від армії добровольчий батальйон відрізняється суттєво. Зброя та бронежилети тут - постійно з бійцями. Тобто за лічені хвилини вони готові до виїзду. Крім того, в разі нападу на базу бійців не застати зненацька. Їздять на завдання автобусами та автомобілями. Часто в супроводі бронетехніки. Частина авто - кольору хакі, інші - жовто-блакитні. Впадають у вічі джипи з номерами "ПТН ПНХ". За 15 км від Щастя - зона війни. Про це нагадують вибухи снарядів ворожої артилерії та „Градів”. Під Щастям стоять наші артилеристи, які стріляють по позиціях ворога. Вистріли супроводжуються гулом і тремтінням шибок у казармі.

На формі взоду з "Айдару", з яким ми ділили казарму, цікаві шеврони — "Айдар" - слабоуміє і отвага" (хлопці зумисне писали українськими літерами – прим. ред.).

- Здається жартом, але нам дійсно допомагають "слабоуміє і отвага", - каже боєць батальйону, якому років 50 на вигляд. - Наші операції успішні, бо ми без страху йдемо в атаку і готові протистояти ворогу, часто краще озброєному і чисельнішому. Також допомагає випадок. Якось ми перевіряли село. Там був загін сепаратистів, утричі більший, аніж наш. Місцеві їм здали наш маршрут.

Інтуїція чи просто випадковість, але наші бійці відхилилися від запланованого маршртуту і вирішили зайти з іншого боку села, через дачі.

- Йдемо і чуємо на паралельній вулиці ворога, - каже чоловік. – Йдуть у розвалочку, бо знали, що нас мало. Почув: "Где еті казли? Щас іх убівать будєм". Взагалі ворог дуже високої думки про себе. Російська пропаганда переконала їх, що ми ледь не з ножами бігаємо і неорганізовані... Ми вдарили з флангу і тилу. Розбили їх вщент.

"Не оплакуємо загиблих"

Місцеве населення – окрема розмова. Чим ближче до кордону з Росією, тим гірше.

- Якщо в Щасті симпатії людей розділилися 50 на 50, то далі - 70 на 30, - каже айдарівець Олександр. - Ні, вони не воюють, але за першої можливості здають "з потрохами". На щастя, є люди, в яких і ми можемо дізнатись інформацію чи отримати поміч.

Ще одна ознака "слабоумія", жартують айдарівці, - війна без належного спорядження. Мова не про жилети чи автомати. Йдеться про мапи, навігатори, безпілотники – цього просто немає.

Смерть друзів – найбільший біль бійців „Айдару”. Коли ми перебували на базі з бійцями, частина їхніх друзів брала участь в операції під Луганськом. Загинуло п'ятеро.

- Ми не оплакуємо загиблих, - каже тернополянин Сергій, який уже три місяці в "Айдарі". - Але ми їх пам'ятаємо! Вони не хотіли б бачити наші сльози чи сум...

Також у казармі ми стали свідками того, як айдарівець телефонував до рідних нещодавно вбитого командира танкового екіпажу, який був прикомандирований до "Айдару".

- Ваш син загинув героїчно і врятував багато хлопців, - сказав телефоном боєць. - Ми йшли в наступ. Було декілька танків. Їхні екіпажі боялись іти вперед. Ваш син набрав з-поміж танкістів добровольців, і його танк провів нас уперед, а потім прикривав відступ з пораненими. У танк влучив комулятивний снаряд. Він пробив броню спереду, де сидів капітан.

Нас подивувала відсутність у батальйоні психологічної служби, яка допомогала б переживати втрати друзів.

Побачили ми на базі "Айдару" і зовсім незвичну картинку – щоранку до воріт приходить місцеве населення, якому військові віддають частину провізії.

- Якщо ми бачимо, що продуктів надмір, ділимось із людьми, - розповів завгосп. - Приходять ті, хто цього потребує. Хоча, на жаль, є й такі, хто каже: "Нам макарона не надо, гречку давай".

Морально-бойовий дух наших вояків вартий захоплення. Майже кожен, з ким ми говорили, вірить у перемогу та готовий віддати здоров'я і життя за Батьківщину. Державі, з огляду на те, що ми побачили, варто краще дбати про військових та їхню безпеку.

Previous Next

Наша міліція на Сході

Після містечка Щастя ми вирушили до наших міліціонерів, які несуть чергування в Ізюмі.

Основна база – адмінбудівля біля телевежі. Там живуть наші хлопці. Кухні немає – за чергою готують страви на вогні. Сплять на матрацах чи в спальниках у кабінетах.

- Основне завдання – охорона вишки, яка забезпечує теле- та радіосигнали на значну територію, - каже командир взводу патрульної служби Руслан Кейса. - Також наші правоохоронці цілодобово охороняють міст через Сіверський Донець, аби його не знищили. Наші є і в Попасному. Там охороняють блокпости. Всі ми - з міськвідділу міліції. В основному у нас - патрульна служба.

Правоохоронці добре екіпіровані та забезпечені.

На посту біля моста через Сіверський Донець чергують цілодобово. Сплять за чергою в окопі, обкладеному мішками з землею. Коли ми прибули, правоохоронці саме закінчили варити на вогні борщ, яким нас пригостили. Чоловіки у бронежилетах та з автоматами через плече, які варять борщ, – дуже колоритне видовище.

- Це зона АТО, але тут відносно спокійно, - каже правоохоронець Ігор Левицький. - Ми морально готові до того, що можуть перекинути в зону бойових дій. Буде потреба в нашій допомозі на передовій, будемо виконувати свій обов'язок.

Росіянин: "Мій моральний обов'язок – у бою заслужити право бути українцем"

Чимало людей, яких ми зустрічали в зоні АТО чи з якими їхали на Схід, подивували нас своєю позицією.

- Я родом з Артемівська Донецької області, - розповідає пан Андрій (прізвища не назвав – прим. ред.), якого ми підвозили в Щастя. Чоловік має років 45 на вигляд, кремезної статури. - Займався політикою, бізнесом. Зараз їду в "Айдар", проситимусь добровольцем. Раніше не міг, бо треба було всі справи залагодити. На Сході відбуваються неправильні речі, нищать мою державу, і я відчуваю, що мушу там бути.

Вже в "Айдарі" ми зустріли депутата Івано-Франківської міськради Андрія Грималюка. Чоловікові 29 років. Піти добровольцем вирішив, аби якось впливати на події, а не просто слухати новини і "воювати на дивані".

- Всім тут страшно, особливо біля тернополянина Сергія, який спить поряд (жартує – прим. ред.). - У нього ж автомат, гранат багато. Страшно біля нього спати.

Та найбільше вразило спілкування з громадянином Росії, який працює з київськими волонтерами і допомагає військовим.

- Я багато років живу в Україні, але громадянства не змінював, - каже Дмитро Світличний. - Але після таких дій Росії не хочу мати з нею нічого спільного. Хочу взяти громадянство України, але перед тим я піду добровольцем. Мій моральний обов'язок – у бою заслужити право бути українцем. Це моє рішення. У мене є дружина та двоє дітей. Вони бояться за мене, але такі рішення треба приймати самостійно, аби потім не соромно було жити в Україні і бути українцем.

У Росії живуть батьки Дмитра. Зараз він з ними не спілкується, лише іноді надсилає електронкою фотографії внуків. Каже, що батьки не чують жодних аргументів.

- Люди там зазомбовані, - каже чоловік. - Вони живуть у відносному комфорті, відчувають захист. Дивляться телевізор, а він "не бреше". Це дуже страшно...

Надійні блок-пости

Близько двох десятків блокпостів довелося минути при в'їзді в зону АТО та виїзді з неї. Найактивніше нас обшукували на виїзді з Харкова. Чи то тернопільські номери не сподобались, чи дійсно так ревно виконували свою роботу...

- Говорите честно, что запрещенное везете? Найдем сами, хуже будет, - декілька разів казав правоохоронець на блокпосту, риючись у речах. - Волонтеры? Всем народом собирали вещи?

Не знайшовши нічого забороненого, пропустили. Такі ж активні пошуки влаштували військові при виїзді зі Щастя. Там блок-пост, до слова, найпотужніший з тих, що ми бачили. Крім озброєних чоловіків, було декілька танків, БТРи, артилерійські установки.

- Хлопці, ми змушені все перевірити, - сказав військовий. - Мусимо дивитися, чи нічого не везете. Все чисто. Щасливо! Будуть зупиняти на постах, кажіть, що на третьому перевірили.

У зону АТО їхали разом з гуманітарною місією двома авто. За кермом одного з них був депутат нашої міськради Іван Сороколіт. Для військових везли продукти харчування та засоби гігієни, зібрані рівненськими волонтерами. Також бронежилети, тактичне спорядження, форму та взуття, які зібрав тернополянин Віктор Гурняк разом із київськими друзями. Були й подарунки для прикордонників – металошукачі, запчастини до авто, провізія, які зібрали активісти ГО "Допомога прикордонній службі України".

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (5)
  • я

    Сподіваюсь, що будуть ще "батальйони" айдар2, айдар3 т.т.і
  • qq

    youtube.com/watch?v=NtZ4WlQePY4
  • Вадим Савка

    Навігатори для АТО найліпше брати туристичні (від 3 тисяч гривень). Вони легкі, портативні, пиле водлозахищені, а також автономні (2-3 тижні на акумуляторах). Тобто ті ж гарміни по 3 тисячі могли б файно виручити хлопак наших. Крім того, переконаний, треба забезпечити хлопців планшетами та роутерами - в них повинен бути доступ до нету.
  • Мері

    Можливо хтось підкаже, навігатори мають бути спеціалізовані? Є якісь окремі вимоги для навігаторів воєнного призначення?

    І в сьогоднішній час якщо закуплено достатня кількість обмундирування, то потрібно особливу увагу приділити закупівлі таких девайсів(навігатори, безпілотники), адже це перш за все інформація про противника, а як сказав У.Черчіль:"Хто володіє інформацією, той володіє світом!"
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Тернополя за сьогодні
22:20 Поліція розшукує 15-річного хлопця з Чорткова Олександра Мороза 22:00 Дитячу травматологію змінив на артбригаду: історія молодого лікаря-науковця 21:00 У Тернополі прощатимуться із військовослужбовцем Іваном Грицком 20:00 Перетворили пустир на модульне містечко: як переселенці стали стимулом для відбудови Малашівців play_circle_filled Від читача 12:17 Пів мільйона грн компенсацій отримали цьогоріч роботодавці Тернопільщини, які працевлаштували переселенців 19:00 «На щиті» повернувся додому сапер із Теребовлянської громади 18:00 У замку на Тернопільщині організовують толоку 17:00 26-річний тернополянин за 4500 доларів став «батьком» трьох литовських дітей 15:30 Причетному до організації вибухів у Тернополі повідомили про ще одну підозру 15:07 «Афілійований міні-EdCamp Ternopil»: що зібрало у 19 школі майже дві сотні освітян? 14:00 На Тернопільщині мотоцикліст врізався в кам'яну огорожу — є постраждалі 13:30 Патріотична організація «Центурія» проводить набір активної молоді 13:00 На п’ятьох вулицях Тернополя триває поточний ремонт дорожнього покриття 12:33 Кременчанину, який торгував зброєю, повідомили підозру 12:00 На дорогах Тернопільщини вітер повалив понад 20 дерев 11:35 На Тернопільському ставі починається сезон водних прогулянок 11:15 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (новини компаній) 10:45 1 квітня розпочинається нерестова заборона на вилов риби 10:10 На Оболоня пограбували жінку 09:50 Прямий маршрут Прага-Чоп: Укрзалізниця відкриває нові горизонти (на правах реклами)
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Тернополі Ваші відгуки про послуги у Тернополі
keyboard_arrow_up