Створити канал чесних новин

Нардеп Андрій Шевченко - один із лобістів Закону про суспільне мовлення

- Вам треба подолати корупцію в країні. Але не чекайте, що комерційні канали будуть робити новини про корупцію — вони в цьому не зацікавлені. Вам потрібен сильний суспільний мовник, який викриватиме такі історії і публікуватиме їх. Тоді й поліція буде змушена діяти. У вас немає вільної преси. Національна Телерадіокомпанія України має стати таким мовником. – сказав  одному із інтерв'ю Давід Стулік, прес-аташе Представництва ЄС в Україні.

ВВС – теж суспільний мовник

Європейці знають, про що говорять. 383 млн європейських громадян дивляться суспільне телебачення принаймні один раз на тиждень. 83% населення Європи слухають радіо принаймні один раз на тиждень. У середньому європейський громадянин слухає 176 хвилин радіо на день. Суспільні мовники (ТБ)  Ісландії, Великої Британії, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Німеччини, Польщі, Австрії, Італії є головним каналом мовників на внутрішньому ринку Лідируючі позиції суспільного радіо за цією ж аудиторією у Норвегії, Швеції, Австрії, Великої Британії, Фінляндії, Естонії.

Загалом суспільне мовлення у Європі має давню і славну історію, а от Україна – одна із останніх країн в Європі, яка ще не роздержавила ЗМІ і не перетворила їх на суспільні. Мова про впровадження суспільного мовлення триває ще з 1996 року, а от конкретні зобов'язанні з реформуванню цієї галузі наша країна взяла на себе у 2003. 19 березня 2015 року до закону про суспільне прийняли важливі поправки, зокрема – зробили можливим фінансування його за рахунок абонентської плати глядачів. Презентація суспільного мовника відбудеться у прямому ефірі Першого Національного 7 квітня, тоді ж стане відомо про ведучих, програми і формат.

В чому суть змін

- У вас проблема така: за 24 роки незалежності постійно відбувалися державні зміни. І при кожній зміні влади змінювалася політика висвітлювання подій. Тому державне телебачення втратило найбільший ресурс — довіру глядачів. – каже Давід Стулік.

Сенс реформи – ліквідувати залежність державних каналів від влади. Залежність існує завдяки фінансуванню. Мовляв, хто дає гроші – той і замовляє музику.  Особливо гостро це відчутно на місцевому рівні, де зазвичай місцеві обласні державні телерадіокомпанії (ОДТРК) висвітлюють лише роботу облради та ОДА, причому винятково у позитивному ракурсі. Те ж донедавна чітко прослідковувалось і на Першому Національному – державному каналі.

Відповідно до реформи, на базі Першого Національного та місцевих ОДТРК має бути створена єдина система суспільного мовлення. Це буде юридична особа, яка самостійно формуватиме власну інформаційну політику, враховуючи потреби і запити громадян.
Незалежність мовника передовсім має бути забезпечена прозорим та незалежним, наскільки це можливо, фінансуванням. Саме тому на суспільних каналах обмежують рекламу (щоб великі бізнес-групи не могли впливати на ефір), а також по можливості такі мовники фінансуються з абонплати глядачів.

Саме громадські інтереси та побажання є підставою для формування контенту – новин, розслідувань, програм тощо. У Європі, як правило, за даними аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», абонплата не перевищує 0,2% від доходу, але вже сама можливість її запровадити вже викликає чимало дискусій.

Ще однією причиною невдоволення реформою, особливо на місцевому рівні, є потенційне скорочення кількості працівників державних ЗМІ.

Ще один проблемний пункт реформи – час і умови мовлення місцевих радіо- та телеканалів. Є чутки про кілька годин мовлення в день, що суттєво скорочує регіональну частку, яка власне і є найцікавішою для жителів регіонів, та й зменшує обсяги роботи працівників місцевих ОДТРК, що знову ж таки загрожує скороченнями штату.

Проблема у непоінформованості

Автори законопроекту та громадські активісти, які лобіювали прийняття Закону "Про суспільне мовлення" зауважують активну протидію реформі на регіональному рівні. Причина банальна, переконаний перший заступник генерального директора Тернопільської обласної державної телерадіокомпанії Юрій Заруцький, - і це непоінформованість.

- Зрозумійте, мова про суспільне мовлення і реформи в сфері медіа точиться ще з 1996 року. Закон лобіювався теж протягом немалого часу. За цей період було прийнято безліч поправок, проведено немало дискусій, висловились експерти різного рівня. А ті, хто працюють в ОДТРК, і досі, навіть після вже прийняття, не знають напевно, що з ними буде. – пояснює чоловік. – Незрозуміла ситуація ні з форматом роботи, ні власне з тим, чи очікувати скорочень і  у якому масштабі. Тож досі невідомо, як будуть діяти місцеві ОДТРК – і це проблема.

Водночас пан Заруцький переконаний, що реформа ця необхідна і цілком закономірна, хоча прийняття закону мало – потрібно ще прописати усі моменти та аспекти нового формату роботи регіональних суспільних радіо- та телеканалів у підзаконних актах.

- Наразі не уявляю, як має відбуватись фінансування суспільного мовника, - каже Юрій Заруцький. – Я то був присутній на багатьох дискусіях та зустрічах, присвячених цьому. Знаю, що пропонуються варіанти фінансування з бюджету плюс за рахунок укладення угод на висвітлення діяльності органів виконавчої влади. Чув і думки про запровадження абонентської плати. Відверто кажучи, складно сказати, як воно буде на практиці – чи все так гарно складеться, як у дискусіях.

Та пан Заруцький оптимістично оцінює ситуацію з реформами в країні. Так, впровадження кожної відбувається і буде відбуватись "зі скрипом" і не надто швидко, але все ж Україна йде шляхом реформ, змінюючись відповідно до європейських стандартів.

"А хіба на "1+1" не чесні новини?"

Повного розуміння суті реформи немає, звісно,  на рівні звичайних глядачів та слухачів.

- Чи потрібні чесні новини? – перепитує пенсіонерка Марія Олексюк. – Та потрібні. А що, на 1+1 вони нечесні? Якщо на "Інтері" новини нечесні – то я  їх вже не дивлюсь. Я ж можу включити собі будь-який канал і вибрати новини, які хочу. Так і роблю – цілий день дивлюсь новини по різних каналах.

Потреби у незалежному суспільному мовнику жінка не розуміє. На пояснення знизує плечима, мовляв, нехай собі буде, якщо кажете, що варто.

Подібну ситуацію передбачає і Юрій Штопко, регіональний видавець Медіа Корпорації "RIA".

- Дуже важко донести людям необхідність одного суспільного мовника за умови, що є величезний вибір різних теле- та радіоканалів практично у вільному доступі. – пояснює він. – Люди зараз можуть вибирати, що дивитись і слухати, можуть порівнювати. А тому наразі для них потреба у чесному мовнику, за мовлення якого ще й треба додатково платити, виглядає досить незрозумілою. Ну навіщо платити, якщо є стільки безкоштовних каналів?

Хоча Юрій Штопко визнає, що насправді потреба у сильному суспільному мовнику є, що запит на подібне треба формувати і  що треба пояснювати людям, навіщо реформувати державні ЗМІ. Однак переконаний, що це буде тривалим процесом, бо бракує і політичної волі нагорі, і бажання змінювати в регіонах, і потреби у людей-глядачів.

- Те, що прийняли Закон, абсолютно не означає, що справа зрушиться з мертвої точки, - переконаний він, наводячи на приклад процес формування Антикорупційного бюро, що теж добряче затягнувся.

Громадський активіст Володимир Жереб переконаний, що суспільне мовлення не просто дуже потрібне, але й що воно буде успішно діяти в Україні. Вірить і у те, що люди будуть готові платити за чесні новини, одна лише за умови прозорої звітності за отримані кошти.

- Суспільне телебачення займе менше 2% із суми доходу кожного, люди не будуть так критично ставитись, якщо будуть розуміти, куди ці кошти йдуть. – каже хлопець. - Особисто я підтримую ідею суспільного телебачення, це не просто крок у напрямку майбутнього, це інструмент, який дозволить повернути довіру населення до засобів масової інформації.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.