До бомбосховищ Тернополя – обмежений доступ

Війна – так більшість українців називають ситуацію на Сході країни. І хоча у Тернополі – мир та відносний спокій, люди все ж занепокоєні імовірним загостренням військового конфлікту.

Зважаючи на це, городяни усе частіше порушують питання, у якому стані бомбосховища та протирадіаційні укриття?

Ревізія Надала

29 липня на офіційному сайті Тернопільської міськради опублікували звіт, як мер Сергій Надал перевіряв стан сховищ у місті.

«Міський голова запевнив, що, враховуючи ситуацію в Україні, усі об’єкти приведені у повну готовність, забезпечені паливно-мастильними матеріалами. Влада наразі веде перемовини з об’єктами торгівлі, щоб визначити запас продуктів харчування, необхідних для забезпечення життєдіяльності міста», - йдеться на веб-ресурсі мерії.

Ми вирішили дізнатися, чи справді усе так, як написано. Для цього ще у серпні попросили міськуправління з надзвичайних ситуацій перелічити кількість сховищ та протирадіаційних укриттів, вказати їх розташування і влаштувати бодай у кількох із них ознайомчу екскурсію.

Утім, від профільного управління добилися лише пропозиції відвідати показове протирадіаційне укриття, що в ПТО №1. А також повідомлення: «Мешканці багатоповерхівок повинні, у разі необхідності, сховатися у підвалах своїх будинків. Сховища та протирадіаційні укриття для них, згідно з законом, не передбачені».

Обмежений доступ

Інформацію, аналогічну запитуваній в управлінні з надзвичайних ситуацій, ми пробували отримати й безпосередньо у міського голови Сергія Надала. У відповідь на інформаційний запит нам повідомили таке: «На території міста Тернополя розташовано 55 сховищ та 36 протирадіаційних укриттів. У них розміщується 29,6 тис. чол. Інформація про місцезнаходження захисних споруд має обмежений доступ. Захисні споруди розташовані на підприємствах, установах і організаціях міста, є їх власністю. За готовність захисних споруд до використання відповідають власники».

А от у Рівному міська рада оприлюднила детальний перелік та адреси з місцем розташування укриттів.

Що приховують підприємства?

Не маючи адрес сховищ, ми звернулися до керівників економічного, педагогічного і технічного університетів. А також до головного лікаря університетської лікарні, голови облради та директорів заводів «Ватра», «Оріон» і фабрики меблів «Нова». За нашою інформацією, вказані заклади повинні володіти або володіли захисними спецспорудами. Через інфозапит ми поцікавились, у якому стані об’єкти, скільки можуть вмістити людей, а також скільки щороку коштів витрачають на утримання споруд.

В облраді нас запевнили, що ні сховищ, ні протирадіаційних укриттів вони не мають. Лікарня, підприємства та педуніверситет узагалі проігнорували запит. А ось економічний і технічний вузи надали нам таку інформацію.

«Політех» радіації не боїться

Так, у ТНТУ заявили, що мають два протирадіаційних укриття. Одне - на вул. Руській, 56. Друге - на вул. Микулинецькій, 46. Там споруду орендують у ТОВ «ОСП Корпорація Ватра». Обидва об’єкти, запевняють у техуніверситеті, вміщають 2000 осіб.

«Готовність захисних споруд можна оцінити як обмежено готові. Наявний фонд захисних споруд в мирний час використовується для господарських, навчальних потреб в порядку, визначеному законодавством, - відповідають листом з університету. – Згідно з планом розвитку і удосконалення цивільного захисту, на 2014-2017 роки планується виділення коштів у сумі 15 тис. грн».

У бомбосховищі ТНЕУ - ремонт

Сусідом по спецукриттях із техуніверситетом є економічний вуз. Сховище університету розташоване на вул. Микулинецькійй, 46а. Це корпус юридичного факультету.

- Таке сховище у нас одне. Воно може вмістити 600 чоловік, - розповідає начальник ремонтно-будівельного відділу ТНЕУ Сергій Юрій.

За його словами, захисна споруда перебуває на балансі університету з 1989 року.

- З того часу ми частково відремонтували приміщення. Щось поштукатурили, щось підфарбували. Але там наразі не працюють комунікації. Світло є, витяжка працює. А води немає, - уточнює начальник ремонтно-будівельного відділу.

Скільки коштів щороку вуз виділяє на утримання об’єкта, чоловік сказати не зміг.

Від головного корпусу економічного університету разом з паном Юрієм вирушаємо на Микулинецьку, 46а. Їдемо оглядати сховище.

- По університету нещодавно видали тематичний наказ, щоб, зважаючи на ситуацію в країні, підготувати наші підвальні та цокольні приміщення для розміщення там студентів і персоналу, - розповідає дорогою чоловік. - Роботи вже провели.

У сховищі тренуються сбушники

Під’їжджаємо до корпусу юрфаку. Мій супутник говорить таким тоном, ніби видає таємницю: «У нашому сховищі сбушники інколи навчання проводять».

Перед входом до приміщення нас зустрічає невисокий сивий чоловік — Михайло Фаринюк, який відповідає за бомбосховище. Уже в його компанії спускаюся у підвал. Йдемо через троє металевих дверей і потрапляємо у просторий бункер із безліччю кімнат. Усі порожні.

- Плитка на стінах наліплена, пошпакльована, - показує відповідальний за сховище. – Ще половину приміщення треба так обробити.

Чоловік поспіхом проводить екскурсію.

- Тут у мирний час будуть відпочивати студенти за грою у настільний теніс, - пояснює начальник ремонтно-будівельного відділу.

Приміщення, які раніше використовували під душові, робітники перетворили на склад. Обіцяють після ремонту усе поприбирати.

- Баки із запасом води у нас є, - поспішає запевнити відповідальний за сховище. – Он двері в окремі кімнати поміняли, замки поставили. Є приміщення, де мають бути протигази, медикаменти.

Чоловіки нарікають на обладнання, що залишилося у спадок.

- Якщо матеріали для ремонту ми ще можемо знайти, то обладнання для сховища… На його оновлення потрібні великі кошти, - бідкається Михайло Фаринюк.

У одній з кімнат помічаю щось на зразок величезного двигуна.

- Це - законсервований генератор. Він у робочому стані, - пояснює «гід».

Коли намагаюся сфотографувати частину бункера, до ремонту якої ще не не бралися, чоловіки просять сховати фотоапарат. Мовляв, навіщо погане фіксувати. Дають мені зрозуміти, що пора йти нагору.

Підвали – небезпечна альтернатива

Згідно з Кодексом цивільного захисту України, пересічні городяни не можуть розраховувати на захист у сховищі чи протирадіаційному укритті. Альтернативою їм мають бути підвали багатоповерхівок.

- Це ще б нічого, якби не стан наших підвалів, - вважає 22-річний студент Микола Лучик. Хлопець проживає на вулиці Руській, 14.

Микола погодився показати підвальне приміщення свого будинку.

- Вхід сюди не з двору, а з під’їзду. Запасного виходу немає. Хіба вікно, - показує тернополянин. – Підвал фактично розміщений на першому поверсі. І сенсу використовувати його як бомбосховище немає. Більше того, тут всюди на стінах великі тріщини. Просто неба безпечніше перебувати під час бомбардування, аніж тут.

Хто має право перебувати у бомбосховищах та протирадіаційних укриттях

- у сховищах:

а) працівники найбільшої працюючої зміни, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту та розташованих у зонах можливих значних руйнувань. Також ті, які продовжують свою діяльність в особливий період;

б) персонал атомних електростанцій, інших ядерних установок і працівники, які забезпечують функціонування таких станцій;

в) працівники найбільшої працюючої зміни, віднесених до категорії особливої важливості цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань. А також працівники чергового персоналу, які забезпечують життєдіяльність міст, віднесених до відповідних груп цивільного захисту;

г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, які не підлягають евакуації або не можуть бути евакуйовані у безпечне місце;

- у протирадіаційних укриттях:

а) працівники першої та другої категорій цивільного захисту (нафтогазової промисловості, яким належать об’єкти з переробки, добування газу та газового конденсату; хімічної, нафтохімічної промисловості, нафтопереробної, газопереробної, хіміко-фармацевтичної, лісохімічної, целюлозно-паперової тощо);

б) працівники структур, розташованих у зонах можливих руйнувань, небезпечного і значного радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій;

в) населення міст, не віднесених до груп цивільного захисту (групи можуть бути рятувальні, аварійно-відновлювальні, аварійно-технічні, пожежні тощо). Також населення, евакуйоване з міст;

г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, розташованих за межами зон можливих значних руйнувань. Також працівники закладів охорони здоров’я, які продовжують свою діяльність у воєнний час;

- у швидкоспоруджуваних захисних спорудах, найпростіших укриттях та спорудах подвійного призначення:

населення міст, віднесених до груп цивільного захисту, яке не підлягає евакуації у безпечне місце, а також інших населених пунктів.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.