Я не мораліст. Далеко не мораліст, але ситуація в країні трафляє. Якщо з війною, недолугістю влади, продажністю політиків та агресією Росії – більш-менш все ясно, то з особистими якостями молодих українців - ні.
Гулянки-п'янки на вечірках, відпочинок за кордоном, розваги без гальмів... ну невже від того не можна відмовитись? Я не кажу відмовитись заради того, аби гроші (які йдуть на розваги) передати на військо. Ну так вже сталось, що держава не може (не хоче) належно підтримувати вояк. Ну так вже сталось, що з ситуацією на Сході не все так просто й зрозуміло.. Але є як є. Мову веду про повагу та співчуття. Щодня в зоні АТО гинуть люди. Гинуть наші добровольці, гинуть військові, гине мирне населення... Вмирають страшно, не так, як в фільмах, а в страшних муках. Невже їхні смерті і їхні муки анітрішечки не зачіпають вас, тих, які ввечері підуть на паті або ж влаштують на автівках open air? Я не кажу ходити в траурі і уникати радостей життя, я лише говорю про те, що самообмеження і стримок зараз потрібні, як ніколи.
Особливо вкурвила поїздка з Києва на вихідні автомобілем. Частину траси перекрили рейсери для нелегальних гонок. Десятки глядачів з пивом, запальна музика, дівчата в коротеньких платтячках і з яскравим макіяжем, ну, і мажори на авто, яким просто начхати і на тих людей, які в заторі, і на тих хлопців, які віддають свої життя заради миру в Україні. Хотів би я подивитися на тих мажорів на війні. От такий собі загін з мажорів та любителів нічного паті....
Будьмо мудрими і співчутливими, бо смерть - це страшно. Масові смерті просто жахливо, а масові смерті молодих людей, які могли б стати майбутнім нашої країни – невимовна трагедія.
Робокоп
Святослав Журовський
Недавно спілкувався з знайомою на цю саму тему з закликами і вимогами до всіх, лише не до себе, то вона відмовилась від моєї пропозиції відмовитись використовувати яскравий макіяж та одяг, вважає що це аж ніяк не зневажає ситуацію в країні. Тому, не вимагаймо від когось більше, ніж від самого себе.