Ви знаєте, які країни соціально найблагополучніші в світі? Ні, на США, не Німеччина і не Канада. Найкраще живуть скандинави – фіни, шведи, норвежці, данці. У них шалено високі ціни – але їм ніколи не бракує грошей. У них височенні зарплати та стипендії і не менш високі соцвиплати. У них не "стрибає" курс національної валюти, не гримить війна і не вмирають від холоду-голоду люди.
Але у них люди гинуть того, що їм НУДНО. Як розповідав один фін у інтерв'ю українській газеті: "Я залюбки жив би в Україні, боровся з корупцією, підлістю і бідністю, думав,як зібрати гроші на квартиру і як прожити".
Чому вони так прагнуть наших проблем? Та тому, що їх соціальне благополуччя забрало право на мрію. У них від народження розписаний весь життєвий шлях : гарна родина-гарний будинок-машина – потім школа з безліччю програм і можливостей – універ з стипендією – вигідний спокійний шлюб – гарна надійна робота – кар'єра – діти. Без сюрпризів і несподіванок. Відхилення лише в тому, хто саме буде дружиною/чоловіком, яка робота буде і якого кольору гарнітур поставити у спальні. Але все буде – і без зусиль.
І тому у скандинавських країнах найвищий в світі рівень самогубств та шалено високий рівень наркоманії. Нудно їм. І самотньо (бо 14% скандинавів не хочуть ні з ким мати ніяких стосунків, в тому числі і дружби, а 28% дітей бачать батьків менше, ніж раз на місяць).
А от нам не нудно… В боротьбі за кожен день, за кожну гривню, за кожну мрію. Ми збираємо гроші на відпочинок і обираємо економ-варіант – вони можуть їздити на море хоч щотижня. Ми радіємо кожному звільненому корупційному чиновнику, кожній маленькій перемозі наших на Сході, кожному гарному закону. У нас є мета – і державна (перемога на Сході, вступ в ЄС, успішна країна), і особиста, за яку теж треба поборотись. А у них нема – навіть якщо ляжуть вдома пластом – все одно соцвиплати не дадуть вмерти з голоду.
Я розумію саркастичну посмішку Брейвіка, коли йому оголосили вирок. Він житиме 21 рік у в'язниці, в умовах, які і не снились добрій половині українців. Матиме навіть доступ до комп'ютера, але без інтернету. І це за вбивство 77 чоловік і поранення 240. Він, який влаштував теракт, щоб привернути увагу до ситої нудності цивілізованого життя Норвегії, все ж залишився в пастці цієї ситості і цивілізованості. І мегатолерантна та супертерпима Норвегія не дозволить собі живої емоції ненависті до чи не найбільшого виродка в своїй історії – і чемно годуватиме, лікуватиме і розважатиме його протягом 21 року…
Тож я їм не заздрю, справді. Жити без мрій, без мети, без трагедії чи біди, яка єднає – справді якось пусто. А якщо життя пусте – то навіщо воно взагалі?
mila
Піпко Наталія