Що ховається за "Дзеркалом"?

У рамках театрального фестивалю “Золотий Лев” львівським глядачам було представлено виставу “Дзеркало” польського режисера Лєшека Мондзіка. Це нетривала пластична вистава-метафора, котра насичена багатьма символами. Цікавим є те, що у “Дзеркалі” кожен глядач може побачити щось своє, тут працюють асоціації.

Натхненником режисера стала постать та творчість польського письменника з українською історією Бруно Шульца. “Дзеркало” є нічим інших як живою ілюстрацією картин Б. Шульца. Проте, за Л. Мондзіком вони набувають інших відтінків та більш полісемантичного значення.

                                          

Вистава починається з темряви, котра супроводжується авторською музикою Пьотра Клімека. Музика у синтезі із темнотою наче огортає глядачів і створює загадкову атмосферу. Тоді в глибині сцені з'являються маленькі ліхтарі, котрі є настільки м'якими та приглушеними, що складається враження, що вони огорнені пеленою туману. Поступово спектр світла збільшується і перед нашими очима з'являється панно-конструкція покрита зім'ятою сірою тканиною. На передньому плані ми бачимо щось хаотичне та незрозуміле, згодом стає ясно, що це людина згорнута клубком. Несподівано із темряви виходять двоє слуг темряви та вісників смерті — воронів. Вони роздягають чоловіка і все так же містично покидають сцену. Загадкова постать стає поряд із панно і тут наче проходять крізь нього і з'являються жіночі руки, котрі знімають маску з обличчя невідомого. Він перестає бути безликим.

                     

Далі ми бачимо, що стіни розходяться і утворюють простір, де ми бачимо відображення даного персонажа. Власне, в цей момент і відбувається ще одна паралель із Бруно Шульцом. Голос з-за куліс декламує фрагмент із його оповідання “Самотність”, де ідеться про те, що жоден із нас не бачив себе ніколи по-справжньому в анфас, лише схожу постать, котра чимось займається по ту сторону дзеркала. Напруги додає музика, котра на перший погляд здається лірично спокійною, проте у ній присутній “нерв” (дзеленчання дзвонів та крапання води).

Наступну сцену вистави обрамлює дихання. В глибині підмостків ми бачимо три світлих бутони, чи то клапани (називайте як це хочете), котрі трішки порухуються від того, що дихають. Згодом, знявши цю зовнішню оболонку, перед нами з'являється три постаті (два чоловіки і жінка), вони також одягнені у безликі маски. Потім вони починають синхронно їх знімати, але в кінцевому результаті лише жінка стає індивідуальність, чоловіки ж продовжують бути потворними химерами. Вони постійно пестять жінку, намагаються окутати її увагою, та вона сидить непорушно, загорнута в хутро і при цьому перебирає прикраси у своїх руках. Химерні чоловіки ж перебирають у руках щось схоже на мереживо, яке, завдяки світловій партитурі, виглядало як кришталево чиста вода. Згодом перевертні зникають, а жінка залишається непорушно сидіти у самотньому світлі ліхтаря. Намагаючись для себе пояснити та аналізуючи наступну сцену, я провела паралель із мойрами (давньогрецькі німфи, котрі прядуть людські долі), проте у “Дзеркалі” вони мають чоловічий облік.

                   

  

Далі на сцені з'являється персонаж, який нам відомий ще з першої сцени. Він відчайдушно падає у ноги жінки і починає їх леліяти та ніжити. Судячи з пластики ніг, стає зрозуміло, що їй це подобається, вона дозволяє йому це робити і грайливо перебирає ногами. На сцені панує темрява, лише на ногах героїні та її “слузі” зроблено виразний світловий акцент. Обличчя героїні освітлюється лише періодично кадрами, аби передати її задоволення мімічно. Коли жінці набридають ці ласки, вона просто викидає свого угідника ногами і від непорушно завмирає на середині сцени.

Ми бачимо ледь не точну комію першої сцени. Непорушна постать, зігнута клубком лежить посередині. І тут, так само несподівано як і раніше з'являються ворони. Вони накривають тіло чорним поліетиленовим покривалом, котрим зазвичай огортають трупів. Стає зрозуміло, що чоловік помер від рук, у даному випадку від ніг, жінки, котру боготворив. Зовсім несподівано зі стелі, уповільненим темпом, опускається опудало чоловіка, котре в кінцевому результаті огортає тіло. Це було чимось схожим на душу людини. На задньому ж плані бачимо знову ж аналог попердньої сцени — три безликі постаті огорнуті світлом сидять і спостерігають за тим, що відбувається.

Ще однією цікавою специфікою роботи режисера Лєшека Мондзіка є те, що у кінці його вистав не опускаються куліси і не звучить фінальний вистріл. Ні актори, ні режисер не ідуть на поклін до глядача, а продовжують існувати за інерцією на сцені у спокійному стані. Власне, тому глядачі ще кілька хвилин після завершення вистави проводжують сидіти в напівтемній залі і слухають тишу довкола.

Фотографії взяті із сайту театру Scena Plastyczna KUL

Коментарі (0)

 Театральний Львів багатий    яскравими і молодими  особистостями на сцені. Не  так давно, студент...

    Нещодавно в Львівському академічному театрі ім. Леся Курбаса відбулась шекспірівська прем’єра. Проте, інтерпретація...

Глядач – головний критик актора. Це найперший диктатор, як у Римі, який лише одним рухом руки може стратити або помилувати...

«Життя – то трояка ружа» - саме цією фразою завершується роман Марії Матіос «Солодка Даруся». Проте, це дещо більше ніж красивий...

Новини за сьогодні
Новини Тернополя за сьогодні
13:15 Знімають асфальт та кладуть нову бруківку: на вулиці Торговиці знижують висоту бордюрів play_circle_filled photo_camera 12:46 На «Алясці» чоловік пошкодив чотири автомобілі, припарковані у дворах — поліція 11:25 Масована атака росії: удару зазнали об'єкти критичної інфраструктури України 11:01 На Тернопільщині через негоду перебої з електропостачанням є у 39 населених пунктах Від читача 12:17 Пів мільйона грн компенсацій отримали цьогоріч роботодавці Тернопільщини, які працевлаштували переселенців 10:25 У Мінекономіки назвали причини переходу на літній час 09:35 Помер військовослужбовець із Кременецької громади 09:00 29 березня без світла буде одна вулиця в Тернополі 08:00 У Тернополі відновлюють футбольні матчі з вболівальниками 22:20 Поліція розшукує 15-річного хлопця з Чорткова Олександра Мороза 22:00 Дитячу травматологію змінив на артбригаду: історія молодого лікаря-науковця 21:00 У Тернополі прощатимуться із військовослужбовцем Іваном Грицком 20:00 Перетворили пустир на модульне містечко: як переселенці стали стимулом для відбудови Малашівців play_circle_filled 19:00 «На щиті» повернувся додому сапер із Теребовлянської громади 18:00 У замку на Тернопільщині організовують толоку 17:00 26-річний тернополянин за 4500 доларів став «батьком» трьох литовських дітей 15:30 Причетному до організації вибухів у Тернополі повідомили про ще одну підозру 15:07 «Афілійований міні-EdCamp Ternopil»: що зібрало у 19 школі майже дві сотні освітян? 14:00 На Тернопільщині мотоцикліст врізався в кам'яну огорожу — є постраждалі 13:30 Патріотична організація «Центурія» проводить набір активної молоді
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up