Від великого до малого: в мистецтві і в житті

Моя мама часто повторювала, що справді розумні люди рідко хизуються своїм розумом і що, зазвичай, найкращих можна впізнати по впевненості, скромності і простоті. Мені тепер здається, що найскладніші люди здаються до смішного простими (не плутати із тупістю).

В одній книзі Ошо я прочитала, що отримавши просвітлення людина повертається до звичайного життя і або навчає інших, або живе повноцінним життям, радіючи кожній дрібниці. Я подумала і знайшла цьому кілька підтверджень.

Я ніколи не могла зрозуміти чого після пісня «Тры Чарапахі» і групи NRM Лявон Вольскі заснував групу Крамбамбуля і їздить з ними по фестивалях, співаючи «Госці» і «Мама дарагая». Це було надто просто, бо творчість останніх можна охарактеризувати – весело і прикольно, а з піснями NRM можна стояти на барикадах і йти на смерть. Саме Вольскі почав першим в Білорусії співати рок рідною мовою, а не російською як це робили доти. В рідній країні він знаний опозиціонер до влади батьки, але попри це дозволяє собі такі теми для творчості, як туристичні подорожі.

«Я даю свою ладонь, тем кто остался молод» – співав Сергій Міхалок у складі гурту Ляпіс Трубецькой і мене захоплювала соціальна тематика його пісень, і раптом як грім серед ясного неба новина про розпуск групи. Тільки ми попрощалися з Ляпісами під час їхнього прощального туру, як на їхній основі утворилися дві групи. Коли я почула про вихід нового альбому Міхалка у складі групи Brutto, то якось першим чином прочитала текс пісні «Гири» і навіть не стала її слухати. Я вирішила, що він збожеволів, охрестила його пристарілим маразматиком, який не хоче дорослішати і забила на їхню творчість. Але цікавість взяла своє і виявилося, що пісня «Гири» прикольна, а Brutto дуже цікавий гурт.

І от мені спало на думку, що можливо Лявон Вольскі і Сергій Міхалок досягли просвітлення і тепер отримують задоволення від буденних речей. А чого ні: качаєшся, тусуєшся з друзями, подорожуєш і співаєш про це. Може пісня «Регбі» це ознака просвітленості, а не приземленості. В моєму розумінні просвітленість – це стан, коли ти перестаєш рятувати всесвіт і берешся за порятунок себе, а тоді логічно знаходиш радість у всьому, що робиш і займаєшся тільки тим, що любиш. Надіюся, що ставши просвітленою, я не стану слухати Сердючку)

Просвітленості всім!