Володимиру було всього 22 роки. Він служив у 80-й бригаді аеромобільній бригаді. Його мобілізували у листопаді, у зону АТО хлопець потрапив у листопаді. А Буквально за кілька днів 17 січня до ротації його не стало.
Попрощатися з бійцем прийшли сотні людей із його рідного села та сусідніх, а також бойові побратими, волонтери. «Герої не вмирають!», «Слава Україні», «Україна – понад усе!», - з такими вигуками рушала багатолюдна процесія.
- Є смерті, які утверджують життя, дають життя іншим. Першою такою смерть на хрест нашого Господа Ісуса Христа, яка дарувала спасіння всім людям. Напевно, там, у кращому світі, наші Герої в тому світі кращому також люблять Батьківщину, рідних, друзів, - сказав на похороні владика Дмитро Григорак (ЧСВВ). - Вони засвідчиди цю любов найвищою жертвою - ціною власного життя. Вона стверджує наше життя. Адже завдяки їхньому геройству ми маємо мирне життя. Ми живемо, працюємо, любимо тільки тому, що там, на лінії фронту, нас захищають.
Владика подякував батькам за гідне виховання справжнього Героя, який віддав життя за Україну, і закликав бути сильними і мужніми, як їхній син.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер