Луганська письменниця написала дві книги про життя переселенців

Маргарита Сурженко народилася в Луганську, згодом переїхала працювати до Києва, однак за два роки до Майдану повернулася в рідне місто. Там її життя, як зізнається сама авторка, було розміренимі трішки навіть нуднуватим.

- Все зводилося до того, щобзавести дитину в дитсадок, погуляти з нею та повернутися додомуу хрущовку, - пригадує Маргарита. - Аж раптом довелося буквально за тиждень зібратися і з однією-єдиною сумкою виїхати з Луганська до друзів в іншу область.Усе через АТО.

Потім сім’я Маргарити подалася до інших знайомих, згодом звернулася до волонтерів, які й порадили поїхатиу Луцьк, а коли закінчився термін проживання й там, переїхали до санаторію на Волині. Частина отриманого досвіду лягла в сюжет попередньої книги Маргарити “АТО. Історії зі Сходу на Захід”.

- Коли писала першу книгу, то одразу ж думала і про написання другої, щоб показати негативних героїв, однак хотілося їх хоч трішки виправдати, пояснити, чому вони такі і що коїться в їхніх головах. Адже зовсім недавно зі схожими людьми я дружила роками, вони пізнавались у біді, а тепер виходять під іншими прапорами. Спершу думала, що героїня буде одна - Ангеліна, однак згодом додалися ще дві сюжетні лінії: Толіка та Оксани. Сукупність перших літер їхніх імен, до речі, і утворюють назву книги - АТО, - пояснює Маргарита.

Писала і про вигадане, і про пережите

Історії в книзі трішки вигадані, надумані та гіперболізовані, зізналася авторка. Хоча деякі моменти все ж взяті із життя.

- Якщо розглядати історію Толіка, то у мене справді був друг, з яким ми познайомилися в Луганську на провладних мітингах, а потім він подався добровольцему зону АТО. Побутує думка, що зі Сходу всі тільки втікали, а лише хлопці із Західної України йшли в АТО.Хоч Толік і є вигаданим персонажем, однак він - збірний образ всіх тих хлопців та чоловіків зі Сходу, які пішли захищати свою державу. Що ж до Оксани - то ця героїня частково списана з мене.

Маргарита пригадує, що коли вийшла перша книга, інші переселенці, з якими її звело життя, почали писатиі телефонувати, щоб запитати, чи є там щось написане саме про них. А прочитавши книгу, писали в соцмережах подяки, бо текст дозволив їм ще раз пережити та переосмислити те, що випало на їхню долю.

- У новій книзі є героїня, яка втратила на Сході все майно, і от вона зустрічає в Карпатах журналістку, яка свого часу теж залишилася без дому та нажитого добра, але зараз вона щаслива. Тож дві жінки п’ють вино, і журналістка ділиться своїм життєвим досвідом: головне - це саме життя, а не якісь речі, будинки чи авто.І що найдорожче - твоє духовне ніхто не зможе у тебе відібрати, навіть якщо він буде із автоматом у руках, - розповідає письменниця.

Від антиутопії до Новоросії

Найважливіше завдання книги - показати, що описані у ній люди - цілком нормальні. Хоча підтекст можна знайти вже на обкладинці - там є фото баранців.

- Це ті баранці, про яких писав у відомій антиутопії “Колгоспі тварин” Джордж Оруелл, - розповідає Маргарита. - Це звичайні люди, які просто багато часу чули одну-єдину правду, яка відклалася у їхній свідомості як єдино правильний варіант.

- У книзі є герой Ваня, хороший, добрий і дуже здібний школяр, відмінник, гордість школи. Ісаме він щиро віритьв ідею Новоросії, тож вчителька української мови дає йому почитати “Колгосп тварин”. Звісно, Ваня, як і більшість пересічних школярів, щось запам’ятав, а щось пропустив.Таминає трохи часу, і він починає проводити паралелі між героями роману та сучасним життям на Донбасі, - каже Маргарита.

Що ж до причин, чому на Сході взагалі стали можливими події, які розділили цілий народ, то письменниця переконана, що не треба далеко ходити, варто лише глянути на елементарні речі.

- Одна із причин - нерозвинена інфраструктура. Жителям Донбасу завжди набагато простіше було поїхати до Криму чи до родичіву Росію, а не в Карпати чи до Львова. Адже спочатку потрібно їхати до Києва, а тоді пересідати на інший поїзд, аби доїхати до Львова. А щоб дістатися гір, потрібно було докласти ще більше зусиль. Варто було популяризувати маршрути на Західну Україну, щоб люди не вірили навіюванням, а робили висновки із того, що бачать на власні очі, - пояснює авторка.

ДОВІДКА:

Маргарита Сурженко народилася 19 листопада 1989 року в Луганську. Вивчала політологіюу МАУП в Києві, зараз працює копірайтером і помічником сео-спеціаліста. Автор книг “АТО. Історії зі Сходу на Захід” (2014) та “АТО. Нове життя: історія із Заходу на Схід” (2015).

Фото взяті з мережі Інтернет