"Ще рік - і на "волю", - каже вихованець дитбудинку

Степан Пізюта (18 р.) мріє стати правозахисником, а ще в нього у планах – власний буд нок, садочок та велика дружна родина, у якій пануватимуть мир і добробут

Степан Пізюта живе в дитячому будинку вже дев'ятий рік. Колись він почувався тут зовсім чужим, але тепер – як удома. Хлопець каже, що не уявляє, як буде жити, коли покине стіни рідного закладу.

- Залишився рік, і все – на "волю", - посміхаючись каже він. – З одного боку, цікаво, яким буде доросле життя, чи вдасться реалізувати все задумане. Але, з іншого, неймовірно страшно: як пройти підготовлений долею життєвий шлях, як не загубитися серед проблем, які нас оточують, зрештою, як вижити у цьому великому світі?

Вихованець дитбудинку мріє стати адвокатом. На його переконання, ця професія – дуже перспективна.

- Адвокатом бути  і цікаво, і престижно, і, до того ж, прибутково, - каже він. – З такою спеціальністю не пропаду. Але спочатку потрібно закінчити школу, добре здати екзамени, щоб вступити в університет. Правознавство я люблю. За рік маю з цього предмету десять балів.

Степан піклується не тільки про своє благополучне майбутнє, а ще про двох молодших сестер, які живуть разом із ним у дитячому будинку.

- Дивлюся, щоб їх ніхто не ображав, - наголошує він. – Я ж – старший. Але меншу Тетянку останнім часом не можу сильно впильнувати, вона стала дуже проворною – не піддається вихованню (посміхається – прим. авт.).

Степан разом із рідними сестрами випускаються із дитячого будинку в 2015 році. Подальше життя планують влаштовувати разом. Мама в дітей померла, є тато, який живе в одному з районів області. Він позбавлений батьківських прав, спілкується з дітьми рідко, і то – по мобільному телефону.

- Я йому казав, що він несерйозний, але йому все одно, - додає хлопець. – Має шкідливі звички, не може від них позбутися.

Окрім тата, у дітей є ще інші рідні, але вони з ними практично не спілкуються. Бабуся живе в Шумську. Є також двоюрідні брати.

Оскільки Степана змалечку виховували в дитячому будинку, і він не має

повноцінної родини, хлопець мріє у майбутньому мати власну велику дружну сім'ю, де пануватимуть мир і добробут.

- Колись знайду свою кохану половинку, одружуся, хочу жити у власному будинку за містом, мати садок, - продовжує юнак. – Мені подобається щось майструвати власними руками. А облаштовувати власну оселю, напевне, у кілька разів приємніше.

Майже два місці Степан відпочивав в Борщівському оздоровчому пансіонаті "Лісова пісня". Там він весело провів час, знайшов багато нових друзів. А ще – познайомився із чудовою дівчиною Мар'яною.

- Вона займається танцями та відвідує художню школу, - додає співрозмовник. – З нею цікаво говорити, ми з нею спілкуємося по телефону.

Мар'янка живе у Збаражі. Це місто подобається Степанові. На його думку, воно надзвичайно колоритне та фактично дихає історією. Найбільше захоплює хлопця Збаразький замок. Він нещодавно був там на екскурсії. Узагалі вихованець дитбудинку обожнює подорожувати. Він вже був в таких українських містах, як Львів, Івано-Франківськ, Чернівці. Хоче ще раз побувати в Києві та Львові, а в майбутньому – відкривати перед собою різні країни світу з усіма їх традиціями та цінними культурними пам'ятками.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.