Книга може навіть лікувати, кажуть тернопільські бібліотекарі

Бібліотекар має бути психологом і літературознавцем. Він постійно спілкується з людьми, вивчає уподобання кожного.
Наші героїні називають книги найкращим засобом від депресії та душевних хвороб. Мовляв, саме там більшість забуває про свої проблеми. Хоч є їх чимало і в самих книгозбірень.
Завдячує батькові
Уже близько 30 років працює в обласній бібліотеці Тетяна Ковалькова. Більше 20-ти - завідувачем абонементного відділу. А починала - простим бібліотекарем у книгосховищі.
- Це батько порадив мені вступити у Рівненьський інститут культури, - каже пані Ковалькова. - Ще жодного разу я не пожалкувала, що працюю тут. Мені все подобається - і читачі, і колектив.
Щодня жінка спілкується з людьми різного віку. Кожен з них має власні уподобання, характер і настрій.
- Я не знаю, де ще так цікаво, як в бібліотеці, - каже вона. - Колись література надходила в бібліотеку щотижня. Відтак, щодня я бачила книжкові новинки. Скільки їх перечитала, не знаю. Нині ж знайомлюся з літературою сучасних письменників.
Філософія обслуговування читачів нині докорінно змінилася, зауважує вона. Бібліотекареві треба бути обізнаним з новою літературою, щоб доносити інформацію про неї читачеві. Тому бібліотекар має бути на крок попереду від нього. Адже він не просто видає книги, а й повинен бути аналітиком.
- Якщо у 1990-ті в нашому абонементному відділі було до 9 тисяч читачів, то нині, на жаль, - 5. Але тішить те, що молодь читає сучасну українську літературу, - додає жінка. - Крім того, у нас є постійні відвідувачі. Серед них - близько 20 людей, яким від 80 до 90 років.
Зазвичай молоді люди орієнтуються на новинки книжкового ринку. Наприклад, почули один від одного про якусь книгу, і всі хочуть її прочитати. Тобто серед молоді існує мода на сучасну українську книжку, хоча полюбляє юнь і зарубіжну.
- Незважаючи на новітні технології, електронна книга ніколи не витіснить друковану,- стверджує Тетяна Ковалькова. - Оскільки книга - це терапія, яка може вилікувати від різних душевних хвороб. Коли людина читає, то відволікається від буденних проблем. Тому бібліотека ніколи не помре, а книга залишиться вічною!
Читає все, як роман
Запити читачів нині змінилися. Причому важчим стає не тільки пошук книг за навчальною програмою, а й запит книг для загального розвитку. Молодь сьогодні, окрім художньої літератури, на дозвіллі цікавляться філософією та психологією. Такі висновки зробила для Лідія Грищук. Вона має 28-річний досвід роботи у бібліотеці для молоді. Працювати туди жінка пішла у 1981-му за розподіленням після закінченні вишу. Як розповідає бібліотекар, захоплення цією справою зародилося ще у шкільні роки.
- Мама моєї подруги працювала у бібліотеці, - пригадує пані Лідія. - У старших класах ми з подругою почали замінювати її на видачі літератури. Згодом, оскільки обидві любили книги, вирішили вступати на бібліотечну справу.
Зі слів жінки, у бібліотеці вона прочитала чимало цікавого. А деякі книги пані Лідія може перечитувати по кілька разів. Часто радить взяти певну книгу комусь із читачів, і як зауважує жінка, ніколи ще ніхто не скаржився на її поради.
- Якось до нас прийшла дівчина і мало не кинулася мені на шию, - посміхається жінка. - Виявилося, після прочитання запропонованої мною книги вона помирилася зі своїм обранцем. Бо проаналізувала себе, стосунки та помилки. І таке буває!
Якось пані Лідія вирішила переглянути підручники з менеджменту, макро- та мікроекономіки і захопилася ними. Тепер вона їх читає, як улюблені романи.
- У нас багато літератури для економістів, - додає бібліотекар. – Ймовірно, при комплектуванні бібліотеки орієнтувалися на сусідство з корпусом економічного університету. Інколи студенти аж дивуються, звідкіля у нас такі книги, яких і в бібліотеці їхнього вузу немає.
За роки, проведені у бібліотеці, змінилося і дещо у характері жінки. Зі слів пані Лідії, вона стала стриманішою, вчинки - виваженішими.
- Як тільки-но почали з'являтися книги Пауло Коельо, мене дуже вразив “Алхімік”, - каже вона. - Його я перечитувала кілька разів. Дуже сподобалися твори Еви Ґати та Марини Гриміч. До вподоби також книги Андруховича та Дереша. Якщо відкинути усілякі постмедерністичні прийоми, то впадають у вічі глибокі філософські думки цих авторів.
Зі слів пані Лідії, з часом змінюються і смаки читачів. Молодь повертається до читання класичних авторів. Причому — задля власного розвитку.
- Якось читачка принесла список книг, які обов'язково має перечитити людина, щоб вважатись інтелектуально-розвинутою, - продовжує жінка. - Дівчина постійно приходить і бере книги з цього переліку. Загалом, варто відзначити, що читацькі запити ускладнилися— тепер питають більше літератури психологічного та філософського напрямків. Люблять у нас і фантастику, і детективи. Так, пам'ятатиму ще довго одного студента з економічного. Він чи не щодня приходив, брав без будь-яких слів книгу і починав читати. Інколи це переривалося гучним сміхом. Він настільки захоплювався читанням, що не помічав нікого. Спочатку це якось нас насторожувало, але потім ми звикли. Хлопець — дуже хороший і розумний.Світлана ГРИВАС, Майя ЮРКЕВИЧ

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.