Чоловік каже, що не уявляє свого життя без цих мандрівок. Поставивши перед собою мету - пропагувати українську пісню за кордоном, адміністратор Тернопільської обласної філармонії Василь Ірмійчук ось уже 19 років практично живе на колесах.
Він настільки звик до такого життя, що почувається не зовсім добре, якщо два чи три місяці поспіль нікуди не їде. За майже два десятиліття своєї роботи на посаді адміністратора чоловік організував кілька тисяч концертів українських виконавців у різних містах нашої країни, в Європі та Канаді, а також налагодив творчу співпрацю між художніми колективами Тернопілля та зарубіжжя. Вже три роки поспіль Василь Ірмійчук разом із ансамблем “Збруч” долучається до благодійної акції “Даруй світло”, виступаючи за кордоном і привозячи звідти гуманітарну допомогу для хворих земляків.
Привезли інвалідні візки та ліжка
- Знаю, що нещодавно ви повернулися з Франції і привезли 20 тонн гуманітарної допомоги…
Так, дійсно. У вересні-жовтні ми разом із ансамблем “Збруч” та народною артисткою України, солісткою обласної філармонії Любов’ю Ізотовою побували у Франції, мандруючи стежками покійного священика-емігранта отця Павла Когута. Ця поїздка проходила в рамках акції “Даруй світло”, котру вже кілька років поспіль проводить благодійний фонд ім. Арсена Монастирського, директором якого є Зоя Анатоліївна Монастирська. Мені дуже приємно, що я працюю з цією прекрасною, доброю та чуйною людиною. Ми з нею організували багато благодійних концертів у Тернополі, а цього разу нашою метою було доставити в Україну медичне обладнання, інвалідні візки та ліжка.
Ми з ансамблем “Збруч” та Любов’ю Ізотовою стали учасниками фестивалю народної та класичної музики у Франції, дали кілька концертів у будинках престарілих. Відтак наприкінці жовтня привезли в Україну 20 тонн гуманітарної допомоги. Вантаж доставили спільно з директором регіонального відділення ЮНЕСКО в Тернопільській області Віталієм Семенюком. Привезені ліжка, інвалідні візки та медичне обладнання передали в лікарні нашої області.
- Коли ви вперше побували у Франції?
Перша наша поїздка до цієї країни відбулася у 2000 році. Тоді нас запросив на своє 75-річчя та 50-річчя священства отець Павло Когут, який сам був родом із села Конюхи Козівського району. Під час Другої світової війни він опинився у Франції, де згодом став настоятелем української церкви у місті Маквіллер, що в Лотарингії, побудував “Українську Домівку”, куди радо запрошував українських артистів.
- З якими колективами ви співпрацюєте?
У 1991-1994 роках я був адміністратором ансамблю “Візерунок”. Тоді ми їздили на різні фестивалі у Польщу та Канаду. У 1994-1998 роках співпрацював із ансамблем народного танцю “Надзбручанка”. Разом із цим колективом побував у Польщі та організував концерти в різних куточках України. Також я возив на різні фестивалі жіноче вокальне тріо “Солов’ї Галичини”, чоловічий вокальний квартет “Акорд”, камерний хор філармонії. Організовував виступи за кордоном народної артистки України Любові Ізотової, заслуженого артиста України Бориса Репки, заслуженого працівника культури Івана Громика, солістів Наталії Бойко, Марії Конкульовської, Анатолія Ороновського, Тетяни Чорної та інших. Останнім часом я періодично їжджу за кордон із ансамблем “Збруч”, який у 1994 році створив і був його першим керівником директор Тернопільського музичного училища імені Соломії Крушельницької Михайло Рудзінський.
Хочу наголосити на тому, що організовуючи концерти за кордоном, я завжди дотримувався однієї мети - пропагувати українську пісню. Ансамбль “Збруч” залишається одним із тих колективів, котрі, крім українських народних пісень й танців, виконують і класичні твори. Під час закордонних поїздок учасники цього колективу завжди виконують у костелах класичну духовну музику, а в українських церквах - Службу Божу рідною мовою.
- Як виникла така традиція?
Після нашої першої поїздки до Франції і зустрічі з отцем Павлом Когутом, який був натхненником нашого колективу. Власне, відтоді ми й дотримуємося поставленої ним умови: під час кожної закордонної поїздки виконувати Службу Божу українською мовою. Так ми й досі робимо. Зокрема під час цьогорічних гастролей наш маршрут проліг через усі міста і церкви, де колись нас возив отець Когут. Ми з великою вдячністю згадували про нього в цій мандрівці.
Запрошує в Україну зарубіжні колективи
Чим ще захоплюєтеся?
Поряд із концертною діяльністю займаюся налагодженням співпраці між школами та художніми колективами України і зарубіжжя. Зокрема, налагодив співпрацю між Тернопільською школою №8 і школою із польського міста Тихе, котра триває вже багато років поспіль. Окрім того, я організував поїздки на міжнародні фестивалі таких дитячих колективів, як “Посмішка”, “Сонечко”, “Т.А.Н.Г.о”, “Ходаки”, “Яблунька”. 9 грудня разом з ансамблем “Глорія Бай” ми їдемо виступати до Польщі та на екскурсію до Берліна. А вже 14 грудня разом із дитячим ансамблем “Первоцвіт” із Копичинець побуваємо у Польщі задля налагодження співпраці. Також найближчим часом організовую поїздку до Німеччини ансамблю “Горлиця” із села Криве Козівського району та поїздку до Польщі хору “Червона калина” Козівського районного будинку культури.
Скільки закордонних колективів запрошуєте щороку виступити в Тернополі й області?
До 10 колективів із Західної Європи. Зокрема цього року на Тернопільщині гостював хор із польського міста Бєлгорай. Цей колектив зав’язав творчу співпрацю із хорами Шумська та Козової. Також хор із м. Жагань налагодив творчі контакти із художніми колективами м. Залісці. Вісім років поспіль приїжджає до Тернополя ансамбль “Коморно” із міста Киндижен-Козле.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер