Майстер йоги Андрій Дідик вважає, що гроші – не головне у житті

Однак у 1995-му він відчув гостру необхідність у чомусь такому, що змогло б допомогти йому в більш глибшому зрозумінні сенсу Життя. Чому люди живуть так? А як жити треба? Саме так можна коротко описати шлях, котрий привів киянина Андрія Дідика до йоги. Сьогодні це вже для нього не просто захоплення, а робота.
- Ще років сім тому працював в одній із київських фірм, - починає розповідь про себе наш співрозмовник. – Був керівником. Мав непогані кар'єрні перспективи. Втім, існував й інший бік мого життя – я цікавився нетрадиційними методиками самовдосконалення. У певний час це захоплення перейшло у професійне русло.
Майстер працює з тілом
- Чому виникло бажання ділитися знаннями і вміннями?
- Я займався, робив певні висновки з власного досвіду. Бачив помилки, котрі робили люди, котрі займалися йогою поруч. Чомусь вирішив, що можу їм допомогти. Чому? Не знаю. Це – питання не до мене.
- Вважаєте, що вас "згори" підштовхнули?
- Одні люди починають викладати, бо хочуть почуватися трохи вище за інших. Дехто просто прагне поділитися тим, що знає сам. Я, наприклад, викладаю свій досвід, своє бачення того, як усе потрібно робити. Втім, минає час і мої погляди також змінюються. Адже я продовжую навчатися, читаю, випробовую. Переконуюся, що щось роблю правильно, від дечого відмовляюся. Вдосконаленню сприяють і заняття з іншими. До мене приходять ті, кого дійсно цікавить йога. Люди, які вважають подібні заняття корисними.
- Хто ж ваші учні?
- Потяг до занять йогою не залежить від віку чи статків. Тих, хто приходить до мене, йога цікавить як комплекс фізичних вправ. Існують різні види йоги. Деякі - більше спрямовані на внутрішній світ людини. Я ж в основному викладаю саме роботу з тілом. Наше тіло – це те, до чого можна доторкнутися і зрозуміти, що ми робимо все правильно або навпаки.
Тіло сигналізує нам болем
- Тіло само сигналізує, що із ним щось не гаразд...
- Так, і зазвичай ці сигнали проявляються болем. Але деякі люди не відчувають своє тіло. У них "приглушена" чутливість. Адже, якби вони щось відчували, то замислилися б над тим, як усунути "збій". І врешті це зробили, самотужки. Однак більшість навіть не розуміє, в якому напрямку треба йти, аби привести себе до ладу. А коли заболить, йде до лікаря. Медики зазвичай приписують... обмеження руху. Ну, щоб не боліло. Насправді ж, прислухавшись до порад лікарів, люди зазвичай перестають адекватно реагувати на сигнали, котрі надсилає тіло. Та спершу болить поперек чи шия, а потім починаються проблеми з травленням чи тиском. Далі – обмеження руху кінцівок та інше.
- Із чого ви радите починати?
- Із тіла, тобто праці над ним. Це відразу видно і зрозуміло для тих, хто займається. Згодом ми приєднуємо свідомість. Паралельно пробуємо аналізувати: чому мене болить? чи я роблю те, що слід? Додаємо ще й такий фактор, як увага. Якщо людину цікавить лише її фізичний стан, вона незабаром усуває негативні "дзвіночки" тіла і надалі лише підтримує себе у формі. Якщо когось цікавлять глибші рівні, ми додаємо вправи на формування правильного дихання і те, що називають медитацією. Проте це – не обов'язково. Адже енергетика, чакри для багатьох – просто гра в уяву.
- Тобто високі матерії менш переконливі?
- Якщо людина прийшла із перекривленою спиною, а потім виправила цю ваду і відчула себе здоровішою, її більше ні в чому переконувати не треба. Так, "ліпити" своє тіло непросто. Без болю не обходиться. Але саме біль свідчить про те, що праця дає результат, що вона не марна. Причому не хтось усе робить за нас, а ми самі змінюємося!
- Тобто у цілющість таблеток ви не вірите...
- Я противник таких засобів. "Хімія" спричиняє зміни, котрі перебувають поза нашою свідомістю. Тоді нас хтось змінює, до того ж, в якомусь невідомому напрямку. Згодом, як тільки ми знову почуваємося зле, то не маємо іншого виходу – рушаємо по наступні таблетки. Це замкнуте коло, котре зовсім не гарантує зцілення. Я переконаний, що ми самі здатні змінити себе, причому у такий спосіб, який здатні зрозуміти. Людям, які до мене приходять, я просто даю інструмент, котрий допомагає їм змінитися. Комусь підказую, на що треба звернути увагу, іншим – в який бік рухатися...
"Мене цікавить інше..."
- Із чим ви пов'язуєте популярність східних методик?
- Я не маю уявлення, чому це відбувається. Чесно. Можу лише припустити, що у тих древніх традиціях є щось таке, що здатне "зачепити". Але чим більше я займаюся, тим краще розумію, що ми можемо поліпшувати себе завдяки будь-якому заняттю – від бойових мистецтв до кухарства. Головне – якість того, що ти робиш. Хоча це й звучить дещо заплутано... Чому люди нині масово сидять за комп'ютерами? Така техніка є, і ми нею користуємося. Чому ми їздимо на авто, а не на конях, як століття тому? Не хочу морочити собі голову таким. Важливим є інше – потрібно це мені персонально чи ні? Чи дає це мені користь? Якщо те щось допомагає досягнути мети, я беру його і користуюся.
- Типовий українець здатен вас зрозуміти?
- Важке питання. Як на мене, бажання покращити себе не залежить від національності. Є певна кількість людей, які готові працювати над собою. У будь-який спосіб: цигун, йога, бойовий гопак, спас... Але є такі, котрим це нецікаво. Так, у мене інше коло спілкування, ніж у чоловіка, який працює весь день на заводі, а потім грає на більярді чи лежить на дивані з пляшкою пива. Я знаю, що заняття, яке я пропагую, - корисне, і намагаюся поширити цю думку. Визнаю, це невдячна справа. Але кожен має право обрати такий шлях, який хоче. Чи суперечить йога християнству? Це вчення дійсно оперує певними індуїстськими поняттями. Але йога не має релігійної приналежності. І християнин, і мусульманин можуть її практикувати. Аби лише на користь.
- Не жалкуєте, що залишили перспективну роботу, гарну посаду?
- Я – ні. Зате батьки досі кивають на моїх колишніх колег і натякають, що я міг би ще більшого досягти, ніж вони. Але мене у житті цікавлять інші речі. Мені досить того, що я маю гроші на їжу та одяг. Можу купити все необхідне для двох своїх донечок. Я такий...
 

Довідка
Андрій Дідик народився влітку 1975 р. у Києві. Закінчив університет цивільної авіації. Працював керівником відділу з технічних засобів безпеки. Згодом керував компанією.
Хобі - туризм, скелелазання, айкідо, фрідайвінг. Відмовившись від кар'єри у бізнесі,
допоміг відкрити одну з перших в Києві YOГА Студію Андрія Сідерського. Керував нею. Згодом почав викладати йогу в группах. Маючи 10-річний досвід самостійної практики, став інструктором. Відтоді викладання йоги - професія. Андрій Дідик проводить регулярні заняття, індивідуальні тренування, виїзні семінари, рітріти.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.