У церкві, де зцілилися 3000 вірян, за Союзу зробили музей килимарства

>Історії цього містечка
- У давнину місцеві жителі, хоча й жили серед лісів, надавали перевагу житлам з глини, - розповідає отець Дмитро Майкут (до речі, священик уже й книгу про дивовижі Глинян написав і DVD-диcк випустив. Їх можна придбати просто у храмі - прим. ред.). - Тому містечко й назвали Глинянами. Вперше про них згадали в документах від 1379 р., коли місто перейшло у власність польського короля. Хоча кажуть, наше містечко старіше за Львів.
Магдебурзьке право Глиняни отримали в 1397 р. із рук Владислава ІІ Ягайла. Він же передав ці маєтності роду Крушельницьких. Про статус королівського міста нагадує тодішній герб: золота корона на червоному тлі. В 1578 р. Глиняни отримали право на три ярмарки у рік. Оскільки місто стояло на перетині торгових шляхів, справи в місцевих торгівців і ремісників йшли непогано. Для захисту від ординців люди звели замок (1603 р.) - дерев'яно-земляний, оточений глибоким ровом. Протягом XVII-XIX ст. у Глинянах уже налічувалося до 500 ткачів. Їхню продукцію експортували до багатьох країн Європи.

Легенди Глинян
За однією з легенд, яку розповіла отцю Дмитру старенька жителька містечка, під час пожежі у 1867 р., якась жінка побачила, як над дерев'яною церквою стоїть у повітрі Матір Божа і тримає розпростерті руки. Вогонь тоді, як розповідала очевидиця, доходив до вікон храму і як хвилі відкочувався.
Втім, відомим на весь світ галицьке містечко стало перед ІІ Світовою війною.
- У 1935 р. хотіли розібрати стару церкву. Збереглися документи, що засвідчують: храм був аварійним - міг завалитися купол, - розповідає помічниця священика пані Галина. - Та 6 січня 1936 р., перед Різдвом, довкола церкви бігали три дівчинки - Іза Новак, Славця Паньків і Богдана Маркевич. Раптом їм видалося, що храм горить, бо у вікнах з'явилися відблиски.
Проте коли люди відчинили двері храму, то зрозуміли, що світиться старий образ: чорне тло розп'яття весь час переливалося райдугою. Те "щось" коїлося з дерев'яною іконою впродовж трьох тижнів. Лише коли світло погасло, люди побачили, що образ самовідновився - вкрився позолотою.
- До Глинян почали масово приїздити люди, - продовжує жінка. - Збереглися тодішні протоколи опитування свідків та обстеження запрестольного образу. Експерти засвідчили, що ікони Христа рука людини не торкалася.
Відомості про диво у Глинянах передали до Риму. Папа Пій ХІ коронував образ Розп'яття і надав церкві право на проведення п'яти відпустів. Упродовж 1936-1939 рр. священики описали близько 3000 випадків зцілень. Утім, після війни церкву закрили і влаштували у ній музей килимарства.
- Золотий образ тоді просто завісили грубим полотном, - каже помічниця священика. - Переповідають, якийсь майор намагався зірвати розп'яття. Але торкнувся його і впав непритомний, з рота пішла піна. Двоє солдатів витягнули його з церкви. Більше чудодійний образ ніхто зняти не намагався.
Сьогодні відправи тут проводять практично щодня і завжди на вулиці біля церкви можна побачити чимало автівок та автобусів. Переважно приїздять ті, хто страждає від різних хвороб. Віднедавна священик фіксує всі випадки зцілення. Їх уже - більше 300! Окрім того, довкола дерев'яного храму, за словами місцевих жителів, ніколи не падає град і не б'є блискавка.

Кому варто їхати
Цікаво у Глинянах буде й тим, хто цікавиться мистецькими дивовижами. Так, у греко-католицькій церкві св. Миколая є чимало фресок, які до 90-х років ХХ ст. були настільки блідими, що на них не можна було розгледіти майже нічого. Тепер щороку фарби стають усе яскравішими і вже можна зрозуміти, який сюжет зобразив на них автор - відомий у Галичині маляр Северин Борачек.
- Подейкують, для приготування фарб він використовував молоко та курячі яйця, - каже пані Галина. - Але з 1962-го до 1989 року церква була зачиненою. Кажуть, дітям давали копійки, аби вони розбивали камінцями вікна храму. Один із місцевих жителів тут навіть нутрій розводив... Унікальний розпис за цей час настільки зблід, що окремі фрагменти фресок уже не можна було розрізнити.
До речі, експерти, яких, за словами отця, вже запрошували з різних установ, не змогли пояснити дива самовідновлення фресок. Незрозумілою для них є й поява інших знаків - круглих лаврових вінків із хрестами усередині. Вони проявилися наче з-під фресок. Хоча старожили в один голос стверджують, що жодних малюнків перед розписами Северина Борачека на стінах храму не було.

Як туди дістатися
Глиняни розташовані за 10 км від залізничної станції "Красне" й за 41 км на схід від Львова. Туди із різних парафій організовують паломницькі поїздки. Так, з Теребовлі автобус відправляють кожної першої п'ятниці місяця. Від Тернополя до Глинян - близько 90 км. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.