Справжні мисливці полюють не за м'ясом

Найголовнішим законом для спортсмена-мисливця є його совість до об’єкта, на якого він полює. Про це та про проблеми сучасного мисливства розповідає голова Тернопільського міського товариства мисливців і рибалок В’ячеслав Веселяк. Сучасне мисливство – це спорт — Мисливство — це прояв чоловічої природи, якщо хочете, — каже В’ячеслав Вікторович. — Але справжні мисливці йдуть на полювання за емоціями і враженнями, а не за м’ясом. Вони бережливо ставляться до природи, з повагою — до інших мисливців. Ніхто з них не полюватиме на молодих тварин, не вбиватиме навесні самок і т. п. Та на жаль, нам що далі, то частіше доводиться стикатися з непорядністю, хижацьким ставленням до природи. Сучасне мисливство — це насамперед спорт і отримувати насолоду треба від вдалого пострілу, а не від того, що ти когось вбив. Справжніх мисливців стає все менше (нині на обліку в Тернопільській районній організації — близько 1200 осіб, а в області загалом — 3 тисячі. Хоча ще років 10 тому їх було стільки лише в самому Тернополі — прим. ред.). Дехто помер, а декому просто не вистачає коштів на придбання зброї та боєприпасів. Якщо колись рушницю можна було купити за півзарплати, то тепер і за півроку на неї не назбираєш... Мисливство знову стає привілеєм гаманця. В’ячеслав Вікторович зізнався, що з дитинства рибалив, у “тихому полюванні” (на гриби) йому не було рівних. А мисливством він захопився лише у 40 років, коли друзі подарували на день народження рушницю. З того часу своєму захопленню він не зраджує. “Кожному, хто збирається на полювання, я б порадив перед тим почитати книжечку Євгена Матковського “Мисливська етика, традиції, ритуали”. Справа в тому, що літератури про те, яка зброя має бути, як її заряджати і т. п., дуже багато. А про етичний бік ніхто не згадує”. Голова громадської організації мисливців і рибалок розповів нам, що у ту мить, коли має початися сезон полювання (цього року — о 18.00 9 серпня), нерви мисливця надзвичайно напружені. І раптом десь із кущів чи очерету — бах! Все — настрій свята втрачено, починається суцільна канонада. Так, цього року на Івачівському водоймищі почали стріляти ще о 17.15, у Городищі — о 17.40, у Залізцях взагалі — о 16.50. Робити так щонайменше непорядно, каже В’ячеслав Вікторович. Це ж стосується і тих “мисливців”, котрі заради наживи і бахвальства стріляють по воді, що недопустимо. Адже це передусім небезпечно для інших мисливців, крім того, так знищується молодь птиці, що не вміє добре літати, а тому ховається в очеретах та кущах. П’яний зі зброєю – злочинець “П’яний зі зброєю в руках — це практично злочинець. Він може зашкодити і собі, і оточуючим. Минулими роками було кілька трагічних випадків — люди влучали і собі, і іншим в руки, ноги. А така травма небезпечна, наприклад, якось пострілом із миливської рушниці людині вщент роздробило стегнову кістку. Молодий чоловік назавжди залишився інвалідом, — каже В.Веселяк. — До речі, вже цього року ми проводили рейд, аби не допустити на полювання п’яних. Разом із “Беркутівцями” зайшли у бар, що поруч з дорогою на Івачів. Там вже сиділа компанія, підігрівалася спиртним перед полюванням. Щоправда, після усного попередження чоловіки зібралися і поїхали додому. Але так буває не завжди, переважно у наш бік летить лайка, звучать погрози”. На жаль, нещасні випадки на полюванні, зі слів В’ячеслава Веселяка, трапляються і через не-обережність. Жахлива трагедія сталася вже у цьому році на Івачівському водосховищі — рушниця розірвалася в одного з мисливців прямо у руках. Що стало причиною — невідомо, але швидше до цього призвела неуважність самого чоловіка, можливо, був подвійний заряд чи у дуло потрапило сміття. Що ж до залучення до мисливства дітей, то нічого поганого у цьому В’ячеслав Вікторович не бачить. “Краще нехай дитина проводить час із батьком, спілкується з природою, ніж шукає пригод у барах, наркопритонах. Полювання дисциплінує, тренує фізично, переповнює позитивними емоціями”, — додав він наостанок. Мода на лисицю пройшла. Тепер стріляють зайців Секретами своєї незвичної професії з нами поділився єгер Тернопільської райради Українського товариства мисливців і рибалок Степан Масира. — Хто такі єгері і чим вони займаються? — Передусім, на своїх угіддях єгер є першим господарем. Тобто на своїй території він повинен вирощувати і доглядати за звіром, підгодовувати, стежити за полювання у контрольних або заборонених місцях. Окрім того, він відстежує браконьєрів. — До речі, у вас існує так звана послуга “крутого полювання” — для дуже заможних людей? — У нас такого немає. Хіба у тих господарствах, які взяли угіддя в оренду. Полювати на таких територіях — задоволення не з дешевих, і далеко не кожен може собі таке дозволити. Наприклад, послуги для заможних мисливців надають у Шумському районі. Скажімо, ліцензія “на кабана” — це мінімум 500 гривень. Відстріл зайця і лиса, звичайно, коштує менше, але... На угіддях, якими опікується товариство мисливців і рибалок, ціни значно дешевші. — Які звірі, “об’єкти для полювання”, є на Тернопіллі? — Є кабани, козулі, лисиці, зайці. — Полювання на якого звіра є найпопулярнішим в області? — Як не дивно, але це заєць. Був минулого сезону такий випадок, коли мисливці “зі стажем”, буквально поруч із якими пройшла лисиця, у її бік навіть рушницю не підняли. “Доки шкурку вичиниш, доки здасиш, — пояснювали вони, — ще дорожче обійдеться”. Зайця застрелиш — і м’ясо є, і хутро. Хоча кожен мисливець мав би відстрілювати хижаків. Ось лисиць у нас і розвелося дуже багато. Років 15 тому мати своїм трофеєм лиса — було надзвичайно почесно, зрештою, далеко не кожному вдається вполювати цього звіра. А тепер... Мода на лисиць пройшла, бо у Заліщицькому районі у лиса виявили сказ. — У ваших угіддях на щось заборонено полювати? — Вже другий рік ми не дозволяємо полювати на кабана і козулю — хочемо поповнити їх кількість. — Ваш найбільший особистий трофей... — Кабан, хоча і не дуже великий — кілограмів 70-80. Це сталося у Бучачі. Тоді я тільки починав полювати... — Для того, щоб стати єгерем, потрібно мати спеціальну освіту чи це скоріше поклик душі? — Напевно, це таки покликання. Бо не кожен, навіть маючи освіту, хоче працювати єгерем. Це нелегка робота... (і низькооплачувана — прим. ред.). Російські рушниці лідирують У Тернополі є два магазини, де можна придбати мисливську зброю. Один з них “Зброя” на просп. С.Бандери, інший — “Мисливець” на вул. Багатій. Ми побували у цих магазинах і поцікавилися, яку зброю обирають тернопільські мисливці. “Найчастіше купують рушниці російського виробництва, — каже продавець магазину “Мисливець” Віталій Гевко. — Їхня ціна не дуже висока, а якість хороша. В усьому світі російська зброя користується попитом. Найгірша якість російських рушниць була лише після розпаду Союзу в 90-ті роки. Зараз вони знову хорошої якості. Найчастіше мисливську зброю купують чоловіки 25-40 років, — зазначає пан Гевко. — Жінки купують рідко. До речі, моя дружина також любить полювати, але ще жодного разу не влучила.” Як розповіла нам продавець-менеджер магазину “Зброя” Люба Рибак, найбільше мисливської зброї продають у липні-серпні, бо саме тоді починається сезон полювань. Коли полювання — відверте вбивство Штрафні санкції щодо порушників значно підвищив Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства та полювання”, який набув чинності 12.08.2003 року. “Випадки браконьєрства цього року реєстрували у всіх мисливських угіддях. Затримували людей без належних документів. Най-більше порушень — навколо Тернополя, — каже мисливствознавець Держлісгоспоб’єднання “Тернопільліс” Микола Сплюсаревський. — Одного разу довелося навіть вилучати гладкоствольну зброю, — чоловік не мав на неї документів”. Відповідно до останніх змін, штрафи зросли до 30-50 неоподатковуваних мінімумів. Зі слів В’ячеслава Веселяка, голови товариства мисливців і рибалок, значно більшу шкоду завдають ті, хто полює з-під фар, у нічний час. Вони не обмежують себе ні в бензині, ні в патронах. Навіть заборонену нарізну зброю використовують, рушниці з оптикою, засоби зв’язку. Це вже не полювання, а відверте вбивство! А зловити таких “мисливців” практично неможливо: у працівників природоохоронних служб машин таких нема, та й фінансування у них мізерне. До речі, остання повномасштабна акція контролюючих структур проти таких “мисливців” відбулася у позаминулому році. Тоді зловили 4 браконьєрів. Вони застрелили 5 зайців і 2 козулі. Трьох із них заарештували, відбувся суд, за вироком якого на чоловіків накладено значні штрафи, конфісковано зброю. Ці люди фактично відсиділи по півроку у в’язниці. Інші вже не наважувалися на схоже. Хоча останнім часом, кажуть, знову почали надходити сигнали про полювання з-під фар. Яких собак беруть У нашій області близько 700 мисливських собак, і всі вони зареєстровані в обласній орга-нізації товариства мисливців і рибалок (ТМР), тоді як мисливців в області — близько 3000. Місячне цуценя будь-якої мисливської породи в Тернополі коштує в середньому 30-50 у. о. Така ціна пов’язана з низьким прожитковим рівнем тернополян, стверджує кінолог і почесний член ТМР України Юрій Стуков. Він каже, що іноземці платять за наших мисливських собак значно більше. Приміром, нещодавно китайці купували в Тернополі хортів по 500 у. о. за цуценя для спеціальних змагань. На великому стадіоні “випускають” штучного зайця (заячу шкурку одягають на макет і тягнуть за мотузку) і собаки мусять його наздогнати. При цьому на кожну собаку роблять ставки і так заробляють чималі гроші. “Ми хотіли такі змагання проводити у нас на стадіоні, проте влада нам не дозволила, — розповідає Юрій Стуков. — Ми проводимо собачі випробування за межами міста або в спеціальних умовах. Приміром, щоб поліпшити навички у мисливських собак, ми у штучну нору запускаємо лисицю чи кота, щоправда, щоб не покалічити собаку, ми зав’язуємо тварині морду і обрізаємо кігті. Після такої “гонки” по норі собака вже точно знає, як загнати звіра”. Полювання у неї “в крові”, стверджує приватний кінолог Володимир. Він каже, що достатньо лише вивчити команди “послуху”. А решту на полюванні собака зробить завдяки своїм рефлексам. “До речі, не всі знають, що чистокровних мисливських собак, які не мають жодних вад, для полювання не використовують — каже пан Володимир. — Мисливці на полювання переважно беруть найгіршу собаку з усього “виводку”.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.