Ірина Мацко: "На написання книг мене надихнуло народження дитини"

-.Коли ви вперше почали писати?

-Після народження дітей. Моя перша казка була написана саме для них і називалася "Як корова царівною стала". Далі я продовжувала писати не тільки казки,а й новели для жінок.А першою книжечкою став "Альбом для новонароджених". Він був надрукований в 2007 році. Цей альбом я робила для своєї другої дитини.

Я така людина,що мені легше комбінувати,ніж займатися чимось одним.Дуже подобається, коли є різні напрямки. Музей з написанням творів поєднується  без проблем. Раніше так поєднувалася верстка,написання та збут книг. Для мене це цікаво. Адже моя робота - це своєрідна захопленість дитячою тематикою. А музей навіть допомагає в цьому , бо я можу написати щось й про ляльок та їхню історію.

-Що вас спонукало обрати професію?Як у вас виходить поєднувати письменницьку діяльність і бути координатором роботи бібліотеки-музею? 

-До вибору професії треба ставитися дуже відповідально. По спеціальності я - економіст,але я себе там не бачу.Можу сказати точно - це не моя дорога.Я дуже рада,що мені в житті таки випала нагода навчатися вдруге та змінити професію. Тут я відчуваю себе на своєму місці. А це - дуже важливо.Думаєте:професія є професія.Прийшов на роботу, пішов з роботи. Можна перетерпіти? Ні. Не можна! Потрібно знайти те,що подобається,тому, що це - на все життя. Не кожному вдасться перевчитися ще раз.

-Яке у вас хобі, окрім написання творів?

-Люблю малювати, займатися танцями та кінним спортом. Обожнюю подорожувати.

-У яких країнах вам пощастило побувати?

-Минулого року я виграла поїздку "Тур по Європі".Одна із новел для жінок зайняла перше місце в тернопільській газеті...Це були три країни: Словаччина(Братислава),Австрія(Відень) та Польща(Краків) До цього часу їздила в Канаду та Польщу.

-Яке місто вам сподобалося найбільше?

-Звичайно, Відень. Це саме те місто,куди хочеться повернутися ще раз. Взагалі вся Європа дуже цікава і  кожне місто особливе по-своєму.

-Як ви ставитеся до того,що відбувається в Україні?

-Важко про це говорити. Особливо,коли пройшло стільки часу. Сподівання були такі,що майдан закінчиться вигнанням Януковича і вже все буде добре. А тут нова проблема. Звичайно,дуже хочеться, аби Україна була цілісна. Щоб не було збройних повстань та кровопролиття. Я переживаю, молюся за долю України. Намагаюся донести до дітей те,що можу донести і в казках і працюючи в бібліотеці. Єдине,що можу зараз зробити,це - нести ці традиції,дарувати позитив дітям. Звісно, вони бачать все,що відбувається і переживають не менше аніж дорослі. 

-Який ваш улюблений письменник?

-Для мене близька поезія Ліни Костенко. Я не пишу поезію,але твори поетеси неначе про мене. Ніби кожен вірш сказаний моїми думками:я говорила,а вона записувала.

-Який ваш секрет успіху? Що можете побажати нашим читачам?

-Мені дуже багато ще треба зробити,щоб сказати:"Так,я успішна!" 

Я саме працюю над однією казочкою,якраз про те,що треба бачити в житті якусь отакенну зірку-мету і, не відхиляючись, йти до неї. Намагатися робити хоча б  маленькі кроки до здійснення власної мрії. Бути наполегливим. Єдине,що я можу побажати.