Зорян Безкоровайний про Файне місто Тернопіль

6
4919 переглядів

У часи нинішньої кризи, як і на початку дев'яностих, талановитій молоді не завжди вдається знайти, де себе реалізувати. Однак культурне життя в Тернополі вирує, і не визнавати цього може лише та людина, яка сама стоїть осторонь нього.

Як він шукав себе, розповідає музикант Nameless та, як сам себе називає, поет, гульвіса, культтрегер і мандрівний філософ Зорян Безкоровайний (35 р.).
"Хто обирав музику - той виживав"
- Як сталося, що ти, вивчившись на психолога, почав заробляти на життя музикою?
- Я й на філолога вчився в педуніверситеті. І на психолога. Але паралельно, на початку дев'яностих, почав займатися й музикою. Ще разом із покійним Ігорем Пелихом...
Зайнятися молоді в той час особливо не було й чим. То була криза, щось подібне до того, що є зараз. Був вибір - або пити чи приймати наркотики, або грати на гітарі. І хто обирав музику - той виживав. А хто ні - опускався. 
У Nameless я з 1992 р., це найстарша тернопільська рок-група, з нині існуючих, причому - перша україномовна в нашому місті. То був якийсь парадокс - в україномовному західноукраїнському місті співали до нас або російською, або англійською...
- Nameless означає "ті, що втратили імена".  А ти своє вже знайшов?
- Та я його й не прагнув відшукати. Ідея назви народилася з книжки Урсули Ле Гуін "Чарівник Земномор'я", де йшлося про те, що кожна людина має два імені - одне таємне, а одне - для всіх. І якщо знати таємне ім'я людини, нею можна керувати. А ми якраз їх повтрачали. Ми - поза контролем. Зараз це все виглядає трохи по-дитячому, але тоді нам було по 18, і все це для нас було дуже серйозно.
- А звідки в тебе таке  рідкісне ім'я - Зорян?
- Та від батьків. А мій брат - Гордій. За совка, в часи тотальної стандартизації, можливо, в батьків було бажання бодай вибором імен для своїх дітей протистояти цьому. Так і назвали нас хорошими давніми українськими іменами. І вони дуже личать нам. Вважаю, що я - справжній Зорян, бо я - з одного боку зоряний і сяючий, а з другого - доволі пафосний і культовий штрих.
Перша гітара - від мами
- А як ставилися батьки до твоїх перших музичних експериментів?
- Спершу - доволі скептично. Адже й Гордій ріс дуже творчо обдарованою дитиною. Зараз він - відомий поет-"дев'яностник", чию творчість вже вивчають у школі, що викликає в мене щиру гордість за свою сім'ю. Гордія свого часу віддали і в музичну школу, але в нього нічого не вийшло. А я страшенно хотів навчитися грати на якомусь музичному інструменті і дуже просив батьків, щоб і мене віддали до музичної школи. Але вони вирішили: "Якщо вже старший закинув скрипку, то молодший ще більш непосидючий, і в нього тим паче нічого не вийде".
Але минали роки, я з задоволенням грав на гітарі і хотів робити це й надалі. І коли мама побачила такі мої серйозні наміри, то сама купила мені першу гітару. Мама прекрасно розуміла ту неоднозначну ситуацію в місті на початку дев'яностих, коли молодим людям легко можна було вв'язатися в неприємності - через власну дурість. А враховуючи те, що я був дитиною дуже жвавою, і мене все цікавило, мене всюди було повно, то мої заняття музикою батькам просто зняли зайвий головний біль. Адже бувало всяке - і затримували мене за всякі юнацькі бійки... Дурнуватий був, чесно кажучи. Зрештою, як і всі діти. І зараз підлітки не інші, і це нормально - бурлить гормон і вимагає такої поведінки. З часом це минає, безумовно. Особливо якщо знаходиш заняття, яке тобі подобається.
- Та гітара ще в тебе?
- Ні, вона зараз аж у Сербії. То ціла історія. У середині 90-х, коли бомбардували Сербію, у нашому педунівері, вчилися "серби" (українці з сербської діаспори). Ми грали разом, і врешті решт, коли вони поверталися на свою розбомблену Батьківщину, мені дуже хотілося щось їм подарувати на пам'ять. І в результаті в Сербію поїхала моя гітара, яку я... продав. Бо подарунка ті хлопці не прийняли б - вважали б це подачкою. Тож довелось продати гітару за символічну суму. Не пам'ятаю... десь доларів за 50. Серби загалом, попри те, що вони надзвичайно гостинні, добрі і щирі, дуже ґонорові, і з цим ґонором мусиш рахуватися.
- Тримаєш із ними контакти досі?
- Зараз час від часу зустрічаємося - вони приїжджають в Україну. Натомість нам із гуртом вибратися кудись за кордон трохи важче. Щоб поїхати, недостатньо лише нашої ініціативи - мусить бути велике бажання приймаючої сторони. А коли вони довідуються, скільки треба зібрати папірців і наскільки все це складно, то вважають за краще покликати на фестиваль когось з Євросоюзу.
"У Тернополі творчий процес нуртує"

- Як ти оцінюєш нинішнє молодіжне культурне життя в Тернополі?
- Я думаю, воно зараз на вищому рівні, аніж в інших містах. Цього літа зі своїм новим проектом "Тернопільська присутність" побували у Хмельницькому, де всі були вражені рівнем тернопільських гуртів. Там побували п'ять найкращих "живих" рок-колективів - Nameless, Los Colorados, "Ті, Що Падають Вгору", The Gee's і "ОрАндж". А попри те ще ж є тернопільська електронна сцена, не менш цікава, - ZSUF, "Зелені сестри" і Electrostatik Death та з десяток пристойних ді-джеїв.
Сам фестиваль ми заснували минулого року у Львові. Суть його полягає в тому, щоб кращі зразки тернопільського мистецтва - музики, образотворчості та іншого - показати в інших містах. Адже попри те, що ми живемо в одній країні, я, наприклад, можу абсолютно не знати, що твориться в житті сусіднього міста.
У Тернополі творчий процес просто нуртує. Є клуби, є фестивалі, є конкуруючі організації - рок-клуб, "Нова генерація" і "Рейвах". Це фактично три різні напрямки концертної діяльності. Є добре згуртовані групи вуличних художників...
- Не раз доводилось чути думку, що Тернопіль не має свого культурного ядра...
- Це, швидше за все, говорять люди, які самі стоять осторонь життя міста. Я не маю до них ані співчуття, ані розуміння. Бо насправді все навколо вирує. Вони чекають, поки їх хтось покличе? Та як вмієш добре щось робити - вийди і покажи! Тернопільська мистецька богемка - дуже відкрита і доброзичлива, але водночас - достатньо фахова, яка вміє відрізняти якісне та оригінальне від плагіату та симулякрів. Ось у "Козі" сидить одна частина тусовки, інша - ходить малює, ще хтось ходить щодня на репетиції і музичні записи... І кожен, хто вміє щось робити добре, може знайти собі місце в мистецьких процесах Файного міста Тернополя.
Звісно, якщо людина стоїть поза активним життям, то їй здається, що процесу немає. Але це вже проблема самої людини. Наші гурти періодично запрошують грати в клуби. На виступах в інших містах люди знають слова наших пісень, співають разом із нами, розгортають жовто-блакитні прапори, йде великий сплеск патріотизму. Дуже дивно, що знаходяться люди, які кажуть, що в Тернополі нічого не розвивається. Процес є, я це бачу, я його мацаю, я тримаю його за хвіст...
- Але ж окремі таланти, які набрали тут обертів, таки залишають Тернопіль заради, наприклад, Києва...
- Про це - пісня Nameless "Егоїст"... Так, люди їдуть. Але й повертаються.
Особливо багато їхало на початку 90-х. А потім з'явився Сергій Кузьмінський, який заспівав "Файне місто Тернопіль". Ця пісня дуже багатьом перевернула світ. І мені в тому числі. Я сам тоді дуже рвався до Києва. Думав, там мене зрозуміють, там - життя! Може й так, але атмосфера - зовсім інша. Дуже зверхня. Там люди не мають часу ні на себе, ні на оточуючих. Там треба чим швидше заробити грошей. А коли ти вже як порожній тюбик - тебе викидають. У Тернополі такого немає. За 17 років, які я тут граю, ще жодного разу не відчув такого страшного виснаження. Хоча, звісно, і в мене, і в групи періоди бували різні. Приміром, коли Пелих поїхав у Київ, нам було дуже важко. Ми рік практично не знали як грати.
Але на сьогодні ми вже виховали цілу плеяду хороших тернопільських музикантів. І не маємо нічого проти того, щоб вони шукали себе в інших містах. Але наше місце - тут.
Я зараз просто отримую задоволення від того, що відбувається у нашому місті. А особливо - коли порівнюю рівень наших гуртів з іншими, як це, наприклад, було на останньому фестивалі "Млиноманія-2009" на Вінниччині.
- Якщо пофантазувати, що ти не обмежений ні в грошах, ні в засобах, що ти зробив би для міста?
- Якийсь універсальний концертний мистецький центр. Де можна було б і образотворчі виставки влаштовувати, і концерти проводити - від камерних і класичних симфонічних, і закінчуючи хорошими рок-концертами та електронною музикою. Але щоб цей проект мав мистецьке спрямування, а не комерційне. Бо комерційних речей і так з'являється достатньо. Нових клубів, як на мене, будувати в нас вже не варто. А от такий універсальний мистецький центр мав би гуртувати творчу молодь. Бо коли молода людина не має де себе подіти - це найгірше що з нею може статися. Як була ця проблема актуальною в мою юність, так вона і залишається донині. Однак зараз, саме завдяки певним мистецьким акціям, наше місто стало добріше і менш агресивне, ніж було років зо двадцять тому. Хоча секцій та гуртків, які є, на таке велике і молоде місто замало.

"Ми - дуали. Ідеально доповнюємо один одного"

- Чи позначилося на твоїй діяльності в Nameless одруження з його вокалісткою Світланою Фроловою?
- Та відколи ми одружилися, на роботу це якось не дуже вплинуло. Адже зі Світланою я познайомився ще до того, як почав грати у Nameless. Це таке дитяче кохання, яке й не минуло. За соціонікою (наука про психологічну сумісність людей, - прим. ред.) ми - дуали - два взаємодоповнюючі типи, стосунки яких ідеально підходять для створення сім'ї. Я - "Дон Кіхот", вона - "Дюма". Ми й справді ідеально сумісні. Світланина присутність мене ніколи не втомлює. Навпаки, мені важче бути самому, і дуже класно, що ми так багато часу проводимо разом - і вдома, і на репетиціях, і на виступах, і в поїздках. Фролова постійно поруч, і я навпаки почуваю себе незручно, коли з якоїсь причини вона відсутня і ми розірвані.
Звісно, з роками стосунки змінюються. У нас все стало спокійніше і розумніше. Юнацька пристрасть вже якось і за віком не пасує. Зате зараз пристрасть переросла у глибоку ніжність. Як на мене, це дуже приємна зміна. Бо пристрасть - то коли хочеш кохану людину притиснути до себе як іграшкового ведмедика, сильно-сильно, пошарпати, навіть боляче часом зробив би. Це таке вогнисте інвективне почуття. А ніжність - трохи інше. Не менш сильне, але іншої якості почуття.

Біографія
Зорян Безкоровайний народився у 1973 р. в Заліщиках Тернопільської області. Закінчив ТЕІПО за спеціальністю психологія.
З 1992 р. - учасник першого тернопільського україномовного рок-гурту Nameless.
У 1991 р. - заснував всеукраїнський фестиваль молодіжного мистецтва "Нівроку".
Виступав координатором всеукраїнського фестивалю "Рейвах". Ініціатор фестивалю "Тернопільська присутність". Загалом причетний до організації та проведення кількасот мистецьких заходів. Одружений із вокалісткою Nameless Світланою Фроловою-Безкоровайною.

Інші статті по темі:
Читають зараз: 1
(6)
Коментарі
img
img
мама школяра 17.07.2009 14:03
з України

А ще був варіант - пити, курити і музикою займатися! :)

img
мама школяра 17.07.2009 14:05
з України

P.S.Зоряне! А ти не думав колись вирости із коротких штанців "мандрівного філософа"?

img
Євґен 31.07.2009 14:34
з України

нічого нового - компіяція з ЖЖ Зоряна

img
Anonimus 31.07.2009 15:09
з України

Ссилку в студію!

img
сліпий 08.08.2009 15:47
з України

http://vkontakte.ru/club7607634 на))

img
Зорян 08.06.2010 19:11
з України

чесно кажучи, не зовсім розумію, в чому Ваші претензії. Єдине знаю, я з Вами на брудершафт не пив, отже і на "ти" не переходив, і школяр, маю надію, не мій ;)

Найчастіше коментують

У Тернополі є де заробити 8-10 тисяч гривень
...

Анонім Шоби ті роботодавці зїли тай шоб не п..ли. Працюю у "Великому" та "Розрекламованому"  підприємстві з 8000 домовлених отримую до 6000, з постійними перепрацюваннями що в нас доречі не оплачуються. Розумію що дарма приперся з Європи і повівся наших "роботодавців", наразі поробую повернутися на попередню роботу закордоном. "Роботодавці" живуть в своєму паралельному світі.

В Дніпрі убито патрульного з його ж зброї.
...

Анонім Наші "реформатори" роблять реформи через ж..пу - ніякої правової бази. Просто гарненька картинка - форма, машинки-роверики. Поліцейські не захищені ніяк - ні законом, ні стабільністю в гр..баній "державі", ні власною підготовкою. Це продовження Жертв Майдану, яких для плебсу величають Небесною сотнею, а насправді, цих дітей-поліціянтів також підставили - під кулі і ножі злочинців, яких мило повипускали за "законом савченко"

Україну трясло від землетрусу у Румунії. Відчули поштовхи і тернополяни
...

Анонім Як завжди все проспав :(

Гривня: що змінилося за 20 років
...

Анонім п. Ониськів, а в чому фішка вашої статті? Так би мовити, мораль?

Найчастіше читають

У Тернополі є де заробити 8-10 тисяч гривень
2 дні тому
19

Проблема відтоку працівників до Польщі існує вже більше ніж три останні роки, кажуть тернопільські роботодавці. За бажання у нашому місті можна заробляти до 18 тис. грн щомісяця, стверджують вони. А заробітчан за кордоном легко обдурити.

Україну трясло від землетрусу у Румунії. Відчули поштовхи і тернополяни
2 дні тому
7

Епіцентр землетрусу був за 153 км на північ від Бухареста, повідомляє Європейсько-Середземноморський сейсмологічний центр. Сила поштовхів склала 5,6 балів.

Тернопільський ресторан виграв грант німецького уряду
вчора 10:15
2
  • Ресторан „Тропік”, який на початку року подавав заявку на участь у програмі німецького уряду „Служба старших експертів”, виграв у конкурсі.
  • Тепер у закладі працює міжнародний експерт. 
З "бабульками-співульками" розбиратиметься поліція
3 дні тому
5

У міськраді відповіли на петицію "Забрати "бабульок-співульок" та ромів від стін Тернопільського ДРАЦС".

 

Пам'ятник Гереті відкривали його донька та онука
вчора 16:20

До пам'ятника одразу ж прив'язали повір'я: якщо погладити скульптуру по руці - обов'язково станеш величною людиною.

По темі

Від Читачів

Дивитись всі >

БЛОГИ

Всі блоги >

Відеогалерея

RIA

Чи здаєте ви гроші для привітання педагогів до Дня вчителя?
  • Ні
  • Так, до 100 грн
  • Так, 100-300 грн
  • Так, 300-500 грн
  • Так, понад 500 грн
Голосувати
Чи здаєте ви гроші для привітання педагогів до Дня вчителя?
Ні
50.00%
 
Так, до 100 грн
31.08%
 
Так, 100-300 грн
10.81%
 
Так, 300-500 грн
0.00%
 
Так, понад 500 грн
8.11%
 
Всього голосів: 74

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

Розсилка новин

Аналітика і публіцистика

Робота у Польщі:‭ ‬за і проти. Тернополяни діляться досвідом

Робота у Польщі:‭ ‬за і проти. Тернополяни діляться досвідом
Більш ніж удвічі збільшили кількість запитів на роботу для тернополян польські підприємці.‭ ‬Тернопільські фахівці кажуть,‭ ‬що основна причина зацікавленості...

Чи почне Тернопіль та область заробляти на туристах

Чи почне Тернопіль та область заробляти на туристах
- Тернопільщина збирається заманювати туристів замками, фестивалями та природними туристичними родзинками. - Тернопіль, окрім фестивалів, ще й спортивними...

Скільки законів уже написали нардепи від Тернопільщини

Скільки законів уже написали нардепи від Тернопільщини
Уже 34 законопроекти, які стали чинними, створили народні депутати від Тернопільської області. Усього упарламенті наш регіон представляють восьмеро...

На місці туалету у парку будують колективний офіс

На місці туалету у парку будують колективний офіс
Будова у парку не дуже помітна, бо «прикривають»  її дерева та пагорб. Але робітники вже вимуровують стіни, то ж в людей виникає питання:...

Інфографіка

Прості числа: Скільки коштує зарядити вдома телефон та попрасувати сорочку

Прості числа: Скільки коштує зарядити вдома телефон та попрасувати сорочку
У які суми нам обходиться щоденне користування електроенергією, та як можна зекономити на рахунках? 20minut.ua підрахували скільки коштує приготувати обід,...

Скільки законів уже написали нардепи від Тернопільщини

Скільки законів уже написали нардепи від Тернопільщини
Уже 34 законопроекти, які стали чинними, створили народні депутати від Тернопільської області. Усього упарламенті наш регіон представляють восьмеро...

Ми у соц. мережах