Зорян Безкоровайний про Файне місто Тернопіль

    6
    4687 переглядів
    Зорян Безкоровайний про Файне

    У часи нинішньої кризи, як і на початку дев'яностих, талановитій молоді не завжди вдається знайти, де себе реалізувати. Однак культурне життя в Тернополі вирує, і не визнавати цього може лише та людина, яка сама стоїть осторонь нього.

    Як він шукав себе, розповідає музикант Nameless та, як сам себе називає, поет, гульвіса, культтрегер і мандрівний філософ Зорян Безкоровайний (35 р.).
    "Хто обирав музику - той виживав"
    - Як сталося, що ти, вивчившись на психолога, почав заробляти на життя музикою?
    - Я й на філолога вчився в педуніверситеті. І на психолога. Але паралельно, на початку дев'яностих, почав займатися й музикою. Ще разом із покійним Ігорем Пелихом...
    Зайнятися молоді в той час особливо не було й чим. То була криза, щось подібне до того, що є зараз. Був вибір - або пити чи приймати наркотики, або грати на гітарі. І хто обирав музику - той виживав. А хто ні - опускався. 
    У Nameless я з 1992 р., це найстарша тернопільська рок-група, з нині існуючих, причому - перша україномовна в нашому місті. То був якийсь парадокс - в україномовному західноукраїнському місті співали до нас або російською, або англійською...
    - Nameless означає "ті, що втратили імена".  А ти своє вже знайшов?
    - Та я його й не прагнув відшукати. Ідея назви народилася з книжки Урсули Ле Гуін "Чарівник Земномор'я", де йшлося про те, що кожна людина має два імені - одне таємне, а одне - для всіх. І якщо знати таємне ім'я людини, нею можна керувати. А ми якраз їх повтрачали. Ми - поза контролем. Зараз це все виглядає трохи по-дитячому, але тоді нам було по 18, і все це для нас було дуже серйозно.
    - А звідки в тебе таке  рідкісне ім'я - Зорян?
    - Та від батьків. А мій брат - Гордій. За совка, в часи тотальної стандартизації, можливо, в батьків було бажання бодай вибором імен для своїх дітей протистояти цьому. Так і назвали нас хорошими давніми українськими іменами. І вони дуже личать нам. Вважаю, що я - справжній Зорян, бо я - з одного боку зоряний і сяючий, а з другого - доволі пафосний і культовий штрих.
    Перша гітара - від мами
    - А як ставилися батьки до твоїх перших музичних експериментів?
    - Спершу - доволі скептично. Адже й Гордій ріс дуже творчо обдарованою дитиною. Зараз він - відомий поет-"дев'яностник", чию творчість вже вивчають у школі, що викликає в мене щиру гордість за свою сім'ю. Гордія свого часу віддали і в музичну школу, але в нього нічого не вийшло. А я страшенно хотів навчитися грати на якомусь музичному інструменті і дуже просив батьків, щоб і мене віддали до музичної школи. Але вони вирішили: "Якщо вже старший закинув скрипку, то молодший ще більш непосидючий, і в нього тим паче нічого не вийде".
    Але минали роки, я з задоволенням грав на гітарі і хотів робити це й надалі. І коли мама побачила такі мої серйозні наміри, то сама купила мені першу гітару. Мама прекрасно розуміла ту неоднозначну ситуацію в місті на початку дев'яностих, коли молодим людям легко можна було вв'язатися в неприємності - через власну дурість. А враховуючи те, що я був дитиною дуже жвавою, і мене все цікавило, мене всюди було повно, то мої заняття музикою батькам просто зняли зайвий головний біль. Адже бувало всяке - і затримували мене за всякі юнацькі бійки... Дурнуватий був, чесно кажучи. Зрештою, як і всі діти. І зараз підлітки не інші, і це нормально - бурлить гормон і вимагає такої поведінки. З часом це минає, безумовно. Особливо якщо знаходиш заняття, яке тобі подобається.
    - Та гітара ще в тебе?
    - Ні, вона зараз аж у Сербії. То ціла історія. У середині 90-х, коли бомбардували Сербію, у нашому педунівері, вчилися "серби" (українці з сербської діаспори). Ми грали разом, і врешті решт, коли вони поверталися на свою розбомблену Батьківщину, мені дуже хотілося щось їм подарувати на пам'ять. І в результаті в Сербію поїхала моя гітара, яку я... продав. Бо подарунка ті хлопці не прийняли б - вважали б це подачкою. Тож довелось продати гітару за символічну суму. Не пам'ятаю... десь доларів за 50. Серби загалом, попри те, що вони надзвичайно гостинні, добрі і щирі, дуже ґонорові, і з цим ґонором мусиш рахуватися.
    - Тримаєш із ними контакти досі?
    - Зараз час від часу зустрічаємося - вони приїжджають в Україну. Натомість нам із гуртом вибратися кудись за кордон трохи важче. Щоб поїхати, недостатньо лише нашої ініціативи - мусить бути велике бажання приймаючої сторони. А коли вони довідуються, скільки треба зібрати папірців і наскільки все це складно, то вважають за краще покликати на фестиваль когось з Євросоюзу.
    "У Тернополі творчий процес нуртує"

    - Як ти оцінюєш нинішнє молодіжне культурне життя в Тернополі?
    - Я думаю, воно зараз на вищому рівні, аніж в інших містах. Цього літа зі своїм новим проектом "Тернопільська присутність" побували у Хмельницькому, де всі були вражені рівнем тернопільських гуртів. Там побували п'ять найкращих "живих" рок-колективів - Nameless, Los Colorados, "Ті, Що Падають Вгору", The Gee's і "ОрАндж". А попри те ще ж є тернопільська електронна сцена, не менш цікава, - ZSUF, "Зелені сестри" і Electrostatik Death та з десяток пристойних ді-джеїв.
    Сам фестиваль ми заснували минулого року у Львові. Суть його полягає в тому, щоб кращі зразки тернопільського мистецтва - музики, образотворчості та іншого - показати в інших містах. Адже попри те, що ми живемо в одній країні, я, наприклад, можу абсолютно не знати, що твориться в житті сусіднього міста.
    У Тернополі творчий процес просто нуртує. Є клуби, є фестивалі, є конкуруючі організації - рок-клуб, "Нова генерація" і "Рейвах". Це фактично три різні напрямки концертної діяльності. Є добре згуртовані групи вуличних художників...
    - Не раз доводилось чути думку, що Тернопіль не має свого культурного ядра...
    - Це, швидше за все, говорять люди, які самі стоять осторонь життя міста. Я не маю до них ані співчуття, ані розуміння. Бо насправді все навколо вирує. Вони чекають, поки їх хтось покличе? Та як вмієш добре щось робити - вийди і покажи! Тернопільська мистецька богемка - дуже відкрита і доброзичлива, але водночас - достатньо фахова, яка вміє відрізняти якісне та оригінальне від плагіату та симулякрів. Ось у "Козі" сидить одна частина тусовки, інша - ходить малює, ще хтось ходить щодня на репетиції і музичні записи... І кожен, хто вміє щось робити добре, може знайти собі місце в мистецьких процесах Файного міста Тернополя.
    Звісно, якщо людина стоїть поза активним життям, то їй здається, що процесу немає. Але це вже проблема самої людини. Наші гурти періодично запрошують грати в клуби. На виступах в інших містах люди знають слова наших пісень, співають разом із нами, розгортають жовто-блакитні прапори, йде великий сплеск патріотизму. Дуже дивно, що знаходяться люди, які кажуть, що в Тернополі нічого не розвивається. Процес є, я це бачу, я його мацаю, я тримаю його за хвіст...
    - Але ж окремі таланти, які набрали тут обертів, таки залишають Тернопіль заради, наприклад, Києва...
    - Про це - пісня Nameless "Егоїст"... Так, люди їдуть. Але й повертаються.
    Особливо багато їхало на початку 90-х. А потім з'явився Сергій Кузьмінський, який заспівав "Файне місто Тернопіль". Ця пісня дуже багатьом перевернула світ. І мені в тому числі. Я сам тоді дуже рвався до Києва. Думав, там мене зрозуміють, там - життя! Може й так, але атмосфера - зовсім інша. Дуже зверхня. Там люди не мають часу ні на себе, ні на оточуючих. Там треба чим швидше заробити грошей. А коли ти вже як порожній тюбик - тебе викидають. У Тернополі такого немає. За 17 років, які я тут граю, ще жодного разу не відчув такого страшного виснаження. Хоча, звісно, і в мене, і в групи періоди бували різні. Приміром, коли Пелих поїхав у Київ, нам було дуже важко. Ми рік практично не знали як грати.
    Але на сьогодні ми вже виховали цілу плеяду хороших тернопільських музикантів. І не маємо нічого проти того, щоб вони шукали себе в інших містах. Але наше місце - тут.
    Я зараз просто отримую задоволення від того, що відбувається у нашому місті. А особливо - коли порівнюю рівень наших гуртів з іншими, як це, наприклад, було на останньому фестивалі "Млиноманія-2009" на Вінниччині.
    - Якщо пофантазувати, що ти не обмежений ні в грошах, ні в засобах, що ти зробив би для міста?
    - Якийсь універсальний концертний мистецький центр. Де можна було б і образотворчі виставки влаштовувати, і концерти проводити - від камерних і класичних симфонічних, і закінчуючи хорошими рок-концертами та електронною музикою. Але щоб цей проект мав мистецьке спрямування, а не комерційне. Бо комерційних речей і так з'являється достатньо. Нових клубів, як на мене, будувати в нас вже не варто. А от такий універсальний мистецький центр мав би гуртувати творчу молодь. Бо коли молода людина не має де себе подіти - це найгірше що з нею може статися. Як була ця проблема актуальною в мою юність, так вона і залишається донині. Однак зараз, саме завдяки певним мистецьким акціям, наше місто стало добріше і менш агресивне, ніж було років зо двадцять тому. Хоча секцій та гуртків, які є, на таке велике і молоде місто замало.

    "Ми - дуали. Ідеально доповнюємо один одного"

    - Чи позначилося на твоїй діяльності в Nameless одруження з його вокалісткою Світланою Фроловою?
    - Та відколи ми одружилися, на роботу це якось не дуже вплинуло. Адже зі Світланою я познайомився ще до того, як почав грати у Nameless. Це таке дитяче кохання, яке й не минуло. За соціонікою (наука про психологічну сумісність людей, - прим. ред.) ми - дуали - два взаємодоповнюючі типи, стосунки яких ідеально підходять для створення сім'ї. Я - "Дон Кіхот", вона - "Дюма". Ми й справді ідеально сумісні. Світланина присутність мене ніколи не втомлює. Навпаки, мені важче бути самому, і дуже класно, що ми так багато часу проводимо разом - і вдома, і на репетиціях, і на виступах, і в поїздках. Фролова постійно поруч, і я навпаки почуваю себе незручно, коли з якоїсь причини вона відсутня і ми розірвані.
    Звісно, з роками стосунки змінюються. У нас все стало спокійніше і розумніше. Юнацька пристрасть вже якось і за віком не пасує. Зате зараз пристрасть переросла у глибоку ніжність. Як на мене, це дуже приємна зміна. Бо пристрасть - то коли хочеш кохану людину притиснути до себе як іграшкового ведмедика, сильно-сильно, пошарпати, навіть боляче часом зробив би. Це таке вогнисте інвективне почуття. А ніжність - трохи інше. Не менш сильне, але іншої якості почуття.

    Біографія
    Зорян Безкоровайний народився у 1973 р. в Заліщиках Тернопільської області. Закінчив ТЕІПО за спеціальністю психологія.
    З 1992 р. - учасник першого тернопільського україномовного рок-гурту Nameless.
    У 1991 р. - заснував всеукраїнський фестиваль молодіжного мистецтва "Нівроку".
    Виступав координатором всеукраїнського фестивалю "Рейвах". Ініціатор фестивалю "Тернопільська присутність". Загалом причетний до організації та проведення кількасот мистецьких заходів. Одружений із вокалісткою Nameless Світланою Фроловою-Безкоровайною.

    Читають зараз: 1
    (6)
    Коментарі
    мама школяра 17.07.2009 14:03
    А ще був варіант - пити, курити і музикою займатися! :)
    мама школяра 17.07.2009 14:05
    P.S.Зоряне! А ти не думав колись вирости із коротких штанців "мандрівного філософа"?
    Євґен 31.07.2009 14:34
    нічого нового - компіяція з ЖЖ Зоряна
    Anonimus 31.07.2009 15:09
    Ссилку в студію!
    сліпий 08.08.2009 15:47
    http://vkontakte.ru/club7607634 на))
    Зорян 08.06.2010 19:11
    чесно кажучи, не зовсім розумію, в чому Ваші претензії. Єдине знаю, я з Вами на брудершафт не пив, отже і на "ти" не переходив, і школяр, маю надію, не мій ;)

    Найчастіше коментують

    "Країна змінюється, а ви залишаєтеся бидлом!"
    2 дні тому
    15
    Оголошення з таким змістом помітила на одному із автомобілів, якого припаркували у недозволеному місці. Горе-водію пригрозили навіть проколоти колеса.
    Дивлюсь на окремих пенсіонерів і радий, що їдуть за гроші
    вчора 12:50
    15
    Моя позиція не правильна і аморальна, погоджуюсь.... Але нічого з собою негоден вдіяти. Може ви якось переконаєте в протилежному?
    Тернопільська молодь вимагає допомоги від світу
    2 дні тому
    11
    Близько півсотні студентів та небайдужих тернополян 26 січня вийшли на Театральний майдан з плакатами "Я Україна?" та заклеїли собі рот скотчем. Усе це - в знак протесту проти мовчання та байдужості світової спільноти до подій в Україні.
    Як стати партизаном та навчитися захищатися? (ПОСТАВТЕ ПИТАННЯ)
    вчора 09:58
    10
    Правила поводження зі стрілецькою зброєю, ведення рукопашного бою та основи надання медичної допомоги кожен тернополянин може дізнатися на партизанському вишколі.
    "Палац Кіно" на Франка "всох" на 300 метрів
    2 дні тому
    9
    Днями закінчився суд, щодо скасування угоди купівлі-продажу приміщення площею 195 квадратів в кінотератрі "Палац кіно", по вулиці Франка. Сума, за яку мерія продала приміщень підприємцю Лучці А. Й. - 970 284 гривні.

    Найчастіше читають

    Кіборга "Анчоуса" з Тернопільщини упізнали серед загиблих
    2 дні тому
    1
    Боєць з Тернопільщини 26-річний В'ячеслав Мельник - "Анчоус", за попередніми даними, загинув під час оборони Донецького аеропорту.
    Тернопільщина втратила в АТО Тараса Михальського
    2 дні тому
    Загибель бійця Тараса Михальського зі Збаражчини підтвердила генетична експертиза. Чоловік загинув 18 жовтня під час прориву біля села Трьохізбенка Слов'яносербського району. Рідні шукали його і до останнього вірили, що він - живий...
    Рідні бійця Василя Борисевича вірять, що він живий
    3 дні тому
    1
    За попередньою інформацією 49-річний боєць з Малої Снігурівки Лановецького району загинув на 31-му блокпості на трасі "Бахмутка" - між Лисичанськом і Луганськом від снайперської кулі. Проте сім'я героя надіється, що він живий.
    Двоє дітей причетні до вбивств
    2 дні тому
    Начальник "дитячої міліції" Тернопільщини Петро Тихович каже, що діти конфліктують із законом через часте спостерігання з телевізора і комп’ютера сцен насильства і…через відсутність в батьків часу на їх виховання
    Рідні та односельці кіборга Івана Вітишина не хочуть вірити, що він загинув
    2 дні тому
    Про загибель в АТО ще одного Героя - кіборга з Тернопільщини повідомляють волонтери. Це боєць 80-ї аеромобільної бригади Іван Вітишин з села Велика Лука Тернопільського району. У його рідному селі про смерть не поспішають говорити, бо тіла бійця ще не бачили.
    Найчастіше коментують
    Дивитись всі >
    Найчастіше читають
    Дивитись всі >

    Від Читачів

    Дивитись всі >

    БЛОГИ

    Всі блоги >

    RIA

    Скільки грошей витрачаєте на пальне щомісяця?
    • - більше 1000 гривень, часто їжджу у комерційних справах
    • - від 500 до 1000 гривень, щодня їжджу на роботу
    • - від 200 до 500 гривень, їжджу автомобілем лише 2-3 рази в тиждень
    • - до 200 гривень, економлю і користуюсь авто лише коли вкрай потрібно
    • - зовсім не витрачаю, бо користуюся громадським транспортом
    Голосувати
    Скільки грошей витрачаєте на пальне щомісяця?
    - більше 1000 гривень, часто їжджу у комерційних справах
    15.33%
     
    - від 500 до 1000 гривень, щодня їжджу на роботу
    12.41%
     
    - від 200 до 500 гривень, їжджу автомобілем лише 2-3 рази в тиждень
    16.79%
     
    - до 200 гривень, економлю і користуюсь авто лише коли вкрай потрібно
    17.52%
     
    - зовсім не витрачаю, бо користуюся громадським транспортом
    37.96%
     
    Всього голосів: 137

    Погода

    вологість:

    тиск:

    вітер:

    Розсилка новин

    Аналітика і публіцистика

    Чи така страшна ювеналка, як нею лякають?

    Чи така страшна ювеналка, як нею лякають?
    Про впровадження ювенальної юстиції в Україні говорять давно. Міліція стверджує, що вона уже діє, представники соцслужб наголошують, що ювеналкою в Україні...

    У місті знову «рухи» з комунальними аптеками

    У місті знову «рухи» з комунальними аптеками
    Комунальні підприємства хоч і працюють на пільгових умовах, часто збиткові. Збиткові не тому, що нездатні заробляти і сплачувати до бюджету, а тому, що...

    Гонорово: на книгу з бюджету - 1 310 686 гривень

    Гонорово: на книгу з бюджету - 1 310 686 гривень
    Історія - безцінний скарб... А ось видання про історію ціну мають конкретну, і то чималу. Про це свідчать витрати обласного бюджету на фінансування тритомника,...

    Мер Тернополя дозволив собі виїжджати 300 л пального у місяць

    Мер Тернополя дозволив собі виїжджати 300 л пального у місяць
    Ліміт використання пального у розмірі 300 літрів для свого службового Ford Mondeo затвердив міський голова Тернополя Сергій Надал. У рік це - 3600 літрів...

    Інфографіка

    Наїздів на пішоходів - менше

    Наїздів на пішоходів - менше
    Травми, каліцтва і смерть — наслідки безпечних водіїв та пішоходів, поганих доріг та браку освітлення.

    Ми у соц. мережах