Подумайте про наших дітей – батьки з Чорткова відстоюють приміщення для центру реабілітації

• Чортківський центр комплексної реабілітації осіб з інвалідністю «Дорога в життя» може залишитися без просторого приміщення. Батьки б’ють на сполох, адже через це повноцінна реабілітація 18 дітей з інвалідністю на межі зриву. 
• Що Чортківська міська рада пропонує батькам і за яким призначенням влада планує використовувати приміщення центру реабілітації, де проведено капітальний ремонт, – читайте у матеріалі.

Цей центр - наша мрія

Ще у перші роки заснування центр комплексної реабілітації осіб з інвалідністю знаходився у підвальному приміщенні Чортківської міської ради. Там батьки скаржились на плісняву, сирість та неналежні умови реабілітації. У 2013 році влада вирішує перенести комунальний заклад і виділяє частину першого поверху спального корпусу Чортківської спеціалізованої школи-інтернат № 3 спортивного профілю І-ІІІ ступенів імені Романа Ільяшенка. 

– Ми були дуже раді, коли наш центр нарешті перенесли з того підвалу на перший поверх приміщення поблизу школи. Адже це центр міста, поряд є музична школа, зручно добиратися та ще й вчителі брали наших дітей на уроки. А ми неодноразово наголошували, що діти з інвалідністю потребують соціуму, вони багато вчаться саме від звичайних людей. Та ще й на території облаштований спеціальний під’їзд, що безбар’єрно дозволяє дітям на візочках в'їжджати до закладу та і приміщення просторе, – розповідає мати вихованця комплексу Галина Крок. 

Приміщення центру займає 120 м.кв. і налічує кілька блоків, серед яких навчальний та реабілітаційний. Зі слів пані Галини, у всіх кімнатах зробили ремонт і це дозволяє використовувати їх за призначенням.

– У центрі є медичний блок, що складається з масажної, сенсорної зон та кімнати медичної сестри. Також є дві великі класні кімнати, там наші діти навчаються, розвиваються, проводяться пізнавальні уроки та заняття для них. Є у нас і спеціальна кухня, де діти вчаться користуватися столовими приборами, готувати собі їжу, робити напої. Окремі кімнати для музики та спорту. Більше того, ми подавали проєкт на Громадський бюджет і отримали фінансування, закупили для дітей тренажери. І навіть кімнату для відпочинку обладнали з м’якими, яскравими пуфами. Звичайно ж у нас там є туалет, обладнаний для людей з інвалідністю, та роздягальня. Тобто все зроблено так, аби нашим дітям було комфортно там знаходиться, – каже вона. 

Наразі щоденно центр відвідують 18 дітей з інвалідністю, серед них і вихованці з синдромом Дауна, аутизмом та дитячим церебральним паралічем. 

Ми облаштували, а його відбирають!

Щоб привести приміщення до відповідних санітарно-гігієнічних норм, протягом 2018-2019 років з бюджету Чортковської міської ради витратили понад півтора мільйона гривень. Галина Крок каже, тоді витратили чимало сил та нервів.

– Ми обивали пороги міськради з проханням – виділити фінансування на проведення капітального ремонту кімнат. Скільки сесій ми обходили, скільки паперів принесли і все вдалося. Поки ремонт тривав, наші діти проходили реабілітацію в одному маленькому приміщенні. Але ми то знали, для чого все робимо і чекали. Вже після ремонту благодійні фонди допомогли нам закупити нові меблі, вже встановили кондиціонери і тут розпочалася ця клята війна, – обурюється жінка.

Через повномасштабне вторгнення діяльність центру призупинили на три місяці. Тоді з березня по травень приміщення використовували як житло для внутрішньо переміщених осіб. Та як тільки ситуація більш-менш стабілізувалася, батьки благали про поновлення роботи. 

– Наші діти деградують вдома, вони сумують один за одним, за вчителями. Так добре, коли вони всі разом займаються, співають, вчать нові пісні, спілкуються зі звичайними дітками. Душа радіє за наших дітей, – каже пані Галина. 

Та не довго батьки раділи, адже у Чортківській міськраді  повідомили, що приміщення центру планують використовувати за іншим призначенням, а для дітей з інвалідністю виділять територію на базі дитячого садочку, де є вільна одна група.

– Нам зараз пропонують групу на базі одного з дитячих садків Чорткова. А це щоб ви розуміли, дві кімнати, вбиральня і роздягальня. Там дерев’яна підлога, старі вікна. Там треба робити ремонт, а за які кошти? Це знову наші діти будуть сидіти вдома, поки хтось щось зробить? А куди всі меблі, тренажери? Ми ж не помістимося. Таке враження, що наші діти взагалі не потрібні владі, – додає Галина Крок. 

Ми хочемо зробити краще

Ми звернулися до Чорківського міського голови Володимира Шматька, аби дізнатися, що стало причиною такого рішення і за яким призначенням планують використовувати приміщення.

– Ми виграли грант від Європейського Союзу на два мільйони євро і будемо робити у тому триповерховому приміщенні центр для переселенців. Плануємо розділити приміщення на міні квартири, зробити ремонт і заселити людей. У той же час ми розуміли, що нашим дітям з інвалідністю буде незручно, адже спочатку ремонт, а потім і купа чужих людей там житимуть, саме тому хотіли перенести центр у інший заклад. Батьки нас не зрозуміли, почали поширювати інформацію у Фейсбук і стоять на своєму, тобто у нас виникло непорозуміння вперше за п’ять років, – каже пан Володимир.

У свою чергу мати вихованця Чортківського центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю «Дорога в життя» наголошує, вона розуміє, що переселенці потребують тимчасового житла і що в Україні воєнний стан, але робити це не на шкоду їх дітям. 

– У цьому гуртожитку і так є кімнати, де можна розмістити переселенців. Там є і бойлери, і душові кабіни. Та невже не можна обійтися без того, щоб наш центр переносили? Нам шкода переселенців, але хто подумає про наших дітей? Влада має розуміти, що без цих умов реабілітація дітей – неможлива. І ми готові до останнього боротися за це приміщення або ж готові погодитися на інші нормальні умови, – запевнила пані Галина. 

Наразі міська рада прийняла рішення поки залишити Чортківський центр комплексної реабілітації осіб з інвалідністю «Дорога в життя» на базі Чортківської спеціалізованої школи-інтернат № 3 спортивного профілю І-ІІІ ступенів імені Романа Ільяшенка. Та Володимир Шматько все ж переконаний, батьки мали б обрати для дітей інше приміщення і вже на новому місці продовжувати реабілітацію. Тим паче, комунального майна, що відстоюється порожнім наразі у місті чимало.