Якщо в ковбасі є ароматизатор "м’ясо", цінність такого виробу має викликати сумнів.
Емульгатори і стабілізатори додають до ковбаси для підтримки певної консистенції.
– У ковбасі вищого сорту таких добавок бути не повинно, – пояснює інженер відділу стандартизації ДП “Тернопільстандартметрологія” Орися Дмитренко. – Бо там є лише натуральне м’ясо, чорний чи білий перець, мускатний горіх, сіль чи цукор, глюкоза, нітрит натрію, в окремих видах ковбачи може бути часник, кмин. У нижчих сортах допускають різні добавки. Коли дають багато фаршу чи м’ясної маси, то додають багато барвників. У кращому разі використовують натуральний червоний барвник “рис ферментований”. А є і синтетичні барвники, які не корисні для організму. При цьому повинні бути висновки сангігієнічної експертизи про їхню безпеку.
У нижчі сорти ковбаси додають карагінани – речовини, які втримують високу вологість, щоб, простіше кажучи, з ковбаси не текла вода. Також додають фосфати, які, зрештою, дозволені для всіх сортів ковбаси. А ще - різні смакові композиції. Якщо в ковбасі є ароматизатор "м’ясо", цінність такого виробу має викликати сумнів.
Ковбасні вироби - це низькокалорійний продукт, особливо варені, бо левова частка виробу – це вода.
– Зі 100 г ковбаси вищого сорту 70 г – це вода, а 30 г – м’ясо. А нижчі сорти у цих 30 грамах мають ще й інші складники, – зазначає Орися Дмитренко. – Стандарт дозволяє велику масову частку води у варених ковбасах – 70-75%. Напівкопчені вироби можуть мати менше вологи - 50-55%, хоча у “Дрогобицькій” із шинкою допускається 64% води. Найнижчу кількість вологи мають сирокопчені і сиров’ялені ковбаси.
Тепер легко зрозуміти, чому сиров’ялені і сирокопчені ковбаси зберігаються довше і чому найменше зберігається варена ковбаса. Адже кількість вологи суттєво впливає на термін зберігання. Найгірша ситуація - з шинкою, бо вміст вологи у ній не регулюється жодними стандартами.
– Часто бачимо, що ціна шинки на ринку не співрозмірна з ціною сирого м’яса. А продавці, аргументуючи високу вартість шинки, радять зважати на ціну сирого м’яса. Але споживачі мають знати, як виробляють шинку, – зазначає Орися Дмитренко. – Технологія передбачає, що м’ясо обробляють на спеціальному обладнанні – ін’єкторах. М’ясо насичують рідиною, до якої входять добавки, що будуть утримувати її всередині. Далі м’ясо “масажують”, тоді в’яжуть і вудять. Нормативні документи на копченості не регламентують вмісту вологи, тож цим користуються виробники.
До речі, великий вміст води у шинці легко перевірити, заморозивши її, а потім розморозивши. Вона втрачає форму, і нарізати її гарно для подачі на стіл важко. Тому перед купівлею шинки варто спробувати її на смак — якщо вона дуже ніжна, це означає, що в ній багато води.
Скільки води у ковбасі
Варені ковбаси можуть мати вологи (не більше ніж): |
Напівкопчені ковбаси (не більше ніж):
|
Варено-копчені ковбаси (не більше ніж):
|
Сиров’ялені та сирокопчені ковбаси незалежно від сорту (не більше ніж):
|
Шинка |
- вищий сорт – 70% - І, ІІ сорт – 74% - ІІІ сорт, а також сосиски, сардельки і м’ясні хліби – 75%
|
- вищий сорт – 50% - І сорт – 53% - ІІ сорт – 55%
|
- вищий сорт – 48% - І сорт – 50%
|
Сирокопчені – 38% Сиров’ялені – 40%
|
У виробництві шинки вміст вологи не регулюють жодні нормативні акти. Тобто води там може бути стільки, скільки захоче виробник.
|
* За інф. інженера відділу стандартизації ДП “Тернопільстандартметрологія” Орисі Дмитренко
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер
Олег
Людмила Лукіян
Анонім reply Людмила Лукіян
Анонім reply Людмила Лукіян