У Тернополі представили фільм про українське серце Казимира Малевича

Діана Олійник

Під час роботи над фільмом його автори знайшли невідомі факти біографії всесвітньо відомого художника і розкадровку сценарію, за яким Малевич хотів зняти своє кіно

Фільм “Малевич”, прокат якого у Тернополі розпочнеться 4 квітня в кінотеатрі "Сінема Сіті", приурочений до 140-річниці з Дня народження Казимира Малевича. За визначенням багатьох спеціалістів він є одним з десяти найбільш важливих художників сучасності, чия творчість початку ХХ століття визначила розвиток мистецтва на 100 років наперед.

У Тернополі документальну повнометражну стрічку Володимира Луцького 28 березня представили її продюсер Олег Щербина і кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський.

Відео дня

"Малевич" - це фільм про те, що ми не знали про Малевича, де він народився, ріс, хто, що і як вплинув на його становлення в Україні, у кого вчився і кого вчив сам, якою мовою говорив і писав листи, що малював, про усе те, що "витерли" з його біографії.

Стрічку зняли у копродукції Україна та Італія, зйомки відбувалися в Україні, Польщі, Білорусі та США.

- Фільм “Малевич” зняли за підтримки Держкіно України та Міністерства культури Італії, - розповів продюсер стрічки Олег Щербина. - Робота над фільмом тривала 1,5 роки. Ми задіяли світових та європейських експертів. Крім того, використовували архів в Києві, і випадково віднайшли точне місце народження Малевича. Це був будинок на вул. Жилянській, 63. Раніше вважалося, що він народився в іншому будинку. Обидва будинки тепер знесені. На жаль, це характерне для радянського періоду, коли знищували усе, що мало стосунок до України, до її видатних постатей. Російська Федерація використовувала Малевича у своїх власних цілях, їхнє гасло “Малевич - це серце російського авангарда”. Ми зняли фільм, який показує, що в російського авангарда українське серце.

Від старого будинку на вул. Жилянській в Києві уже нічого не залишилося, зараз там сучасний житловий комплекс. Але автори фільму за допомогою документів і комп'ютерної графіки відтворили будинок, в якому народився Малевич.

- Малевич не лише народився в Києві, він виріс в Україні. Його творчість бере початок з української дійсності, фольклору. Він вчився в школі Мурашка, але про це не існує офіційних записів про його навчання. Своїм вчителем він вважав художника Миколу Пімоненка. У картинах Малевича відображаються картини Пімоненка, але в абстрактній формі, - розповідає пан Щербина. - Наше бажання було - повернути Малевича в український контекст, показати його українське коріння, хоча етнічно він походить з польської родини, яка 350 років жила в Україні. Ми хотіли розказати головні факти про його життя і творчість, які довго приховувалися.

Про складне простою мовою

- Фільм набагато ширший, ніж просто просвітницький фільм, він просто цікавий, елементарно, по-людськи цікавий, - зазначає критик Ярослав Підгора-Гвяздовський. - Він оперує складними формами, але просто, зрозумілою мовою пояснює усе глядачу, - це дуже важливо для кіно, особливо для документального, яке має так чи інакше піднімати інформаційний рівень народу. Зважаючи, що все наше життя ми знали про те, що Малевич - не українець, це особливо важливо. У фільмі говорять про ті речі, про які раніше або взагалі не говорили, або говорили однією фразою, оскільки Малевича в 1930 році заарештували, тримали за гратами, катували, і через 5 років після цього він помер, а його ім'я намагалися витерти. Хоча тут важливо, чому? І це не тільки тому, що він придумав стиль, який розходився з радянською системою цінностей, а тому, що його стиль йшов від українського реалізму. Художник Микола Пімоненко навчив Малевича народному мистецтву. І саме з народного мистецтва Малевич вивів свій стиль - супрематизм. Про це мало хто говорить, бо про це мало хто знає. У світі є приблизно десять спеціалістів, які вивчають творчість Малевича. Цей фільм дає можливість піднятися над нашим інформаційним минулим.

“Готові ділити Малевича з іншими народами”

Прем'єра стрічки 21 лютого відбулася в Києві, 29 березня - у Варшаві. Стрічку уже показали в багатьох українських містах: Чернівцях, Харкові, Івано-Франківську, Вінниці. Буде показ в Житомирі.

- Мені пощастило бачити фільм на прем'єрі у Києві, - зазначив керівник тернопільської “Кінокомісії” і Асоціації Кінокомісій України Леонід Бицюра. - Крім того, що Малевич є один з найбільш впізнаваних художників в світі, як і Леонардо да Вінчі, для мене було відкриттям, що в мені теж жив стереотип “Малевич — це лише “Чорний квадрат”. А фільм показує, настільки був широкий діапазон прийомів, стилів і технік, якими працював Малевич. Після фільму я пішов у той костел, де хрестили Малевича, і побачив ті фігури у вітражах, які і він бачив у той момент, коли його окунали в купелі. Можливо, вони теж мали вплив на нього, адже вони теж геометричні. Тому це - фільм-відкриття.

Чим більше фільмів про Малевича, тим краще, вважає Олег Щербина, це дискусія.

- У паспорті Малевича 1930 року було написано, що він українець, але він і етнічний поляк, хрещений в костелі, католик, який ніколи не відмовлявся від свого коріння, але родина 350 років жила в Україні, і почували себе частиною української культури, - зазначив продюсер. - Малевич належить як польському народу, так і українському, але вплив на його творчість дало саме українське оточення. Малевич працював і у Вітебську, тому і білоруси теж вважають його своїм. Ми готові ділити Малевича з багатьма іншими народами, але при цьому не забувати, що він - частина української культури. І коли європейські експерти прилітають в Київ, щоб побачити те, що пов'язане з Малевичем, то хочуть побачити не будинки, адже будинків, де він народився і жив уже не існує, вони хочуть побачити те світло, яке падає на ті предмети, природу, яке його сформувало. Бо він художник. Малевич — це світовий художник.

Фільм у фільмі

Автори стрічки відтворили оригінальний фільм Малевича про зв'язок усіх форм і фігур. Свого часу Малевич звернувся з ідеєю зробити такий фільм до німецького режисера-авангардиста Ганса Ріхтера. Ріхтер не зміг одразу зробити фільм, бо тоді ще не винайшли способу, як відобразити колір, а згодом і взагалі емігрував до США. Там він “схрестив” ідею Малевича із своїм фільмом, але готового варіанту стрічки так і не вийшло.

Усі роздруківки і детальні описи кожного кадру творча група знайшла в архіві в Лос-Анджелесі (США) і спробували відтворити кіно, яке мріяв зняти Малевич. Як відбувалася робота над тим, щоб відтворити усе максимально точно, продюсер розповів під час зустрічі з глядачами у Тернополі.

- Євген Захаров і автор сценарію і дослідник Тетяна Філевська підняли усі розкадровки, які насправді існували в Інтернеті і раніше, щоправда чорно-білі і без пояснень, а через те, що Ріхтер свого часу проговорював з Малевичем, що вони хочуть зробити, були нотатки, то все це використали, - розповів продюсер. - Це дуже великий пласт роботи, усе зробили протягом кількох місяців. Ми не можемо стверджувати на 100%, що робота була б саме такою, як він планував, бо Малевича і Ріхтера уже немає, але за їхніми записами усе відтворено максимально точно. Також ми просили допомоги фахівців щодо музики — її підібрали теж в стилістиці тих часів, і яку швидше за все підібрав би до свого фільму Малевич. Це музика Валентина Сильвестрова. Але її композитор не писав спеціально до фільму через уже поважний вік. Він надав ті речі, які написав раніше, а роботою з адаптації і написанням музики до фільму займався композитор з Білорусі.

Ідею сценарію Малевича про перетворення форм пояснює кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський.

- Ідея проста і відповідь на це питання дав експерт фільму Дмитро Антонюк на початку фільму, який відповідає, що ідея в тому, щоб показати трансформацію форми, - розповідає пан Ярослав. - Це не просто кубики, квадратики. Це про те, як переходить одна форма в іншу, як коло стає квадратом, як маленький квадрат перетворюється в більший, а один квадрат скдалається з міріади інших, як півколо стає колом, і особливий момент — як лінія вигинається. Ви знаєте, що в основі усіх природних речей лежить математика, все розраховано за Золотим Перетином. Роботи Леонардо да Вінчі — приклади цієї теорії. Малевич пішов ще далі за Леонардо. Він показав, що в основі всіх геометричних фігур лежить якась одна фігура і врешті всі геометричні фігури стають тим витонченим, яке відрізняє, наприклад, тіла жінок, листочки, дерева. Це все дуже поетично.

Три квадрати Малевича

Крім "Чорного квадрата", у Малевича є "Червоний квадрат" і "Білий квадрат". Як їх трактують критики і дослідники творчості Малевича, також йдеться у стрічці.

- Сам Малевич любив створювати міфи, і не факт, що зараз він не трактував би сказане інакше, але існує така думка, що квадрат — це така фігура, якої не існує в природі, - розповідає Олег Щербина. - Ідея Малевича в тому, що людина є вершиною Всесвіту. Існує думка, що “Чорний квадрат” — це ікона людини. І перший раз, коли картина з'явилася на огляді для публіки, Малевич його почепив в кутку як ікону. Тобто квадрат — це те, що може зробити лише людина. Певною мірою думка про те, що квардат — це кінець мистецтва — читається в Малевича. Після цієї роботи він не зміг придумати нічого більш досконалого в філософському сенсі і за певний час повернувся до живопису, який має стосунок до реальності. Добре це чи погано? Малевич кинув виклик Богу, а його могили не існує. Коли німці підійшли до Москви, там усе було зруйноване, місце є втраченим. І зараз на цьому місці побудована Московська Троєщина, умовно кажучи. Він кинув певною мірою виклик Богу, хоча він його шукав, не хотів себе розривати з Богом, і отримав за великим рахунком ВІДПОВІДЬ. Але правда це чи ні - кожен має скласти свою власну думку.

Наступною роботою українських документалістів буде фільм “З України до Голівуду” про відомих українців в Голівуді. За словами продюсера таких імен є більше сотні і про них дуже мало хто знає в Україні, в тому числі і в Америці. Фільм уже практично завершений і коли прийде час його покажуть в Тернополі. А художній фільм знімуть про вчителя Малевича — художника Миколу Пімоненка.

Фільм відзначили конвертом з маркою

Перед показом стрічки у Тернополі відбулося спецпогашення конверта і марки із портретом і репродукцією двох квадратів Малевича.

- Відбулося так зване клубне погашення конверта, автором якого є художник і графік Володимир Окрутний, і марки, - розповів член асоціації філателістів України Юрій Ковальков. - Тому, крім печатки Тернопільської Кінокомісії, збирають і автографи від авторів фільму. Таким чином ми засвідчуємо повагу до Малевича і авторів фільму.

Як зазначив Володимир Окрутний, він хотів зробити зображення в тогочасній стилістиці, в дусі творчості Малевича, але зробити сучасну річ.