Читаю, бо мені це подобається

Вероніка Чайківська, студентка

«Ніжність» Давід Фоенкінос

Ця книга – як любов з першого погляду. Випадково взяла у руки. Розгорнула на випадковій сторінці. Прочитала випадкову фразу. Зачепило. Сюжет сконструйовано дуже лаконічно. Немає розлогих сцен, ба, навіть дії відбувалися надто швидко. Зацікавила мова твору чи то майстерність перекладача.  Вона змушує читати на одному диханні, паралельно підкреслюючи олівцем цікаві фрази ледь не на кожній сторінці. Проте очікувала більшого. Та попри все – мені сподобалось. Майстерно та невимушено про сокровенне.

Соломія Ворона, бухгалтер

«Розколоте небо» Світлана Талан

Це книга, яку страшно читати. Автор описує лихоліття періоду 1932-33 рр. на Україні. Голодомор ввірвався в життя селян і довів одних до божевілля, других - до смерті, а третіх - до канібалізму, четвертих — до спустошення душі. На сторінках роману є усе, що притаманне життю: дівочі переживання, зрада подруги, батьківські переживання за своїх дітей, а ще… смерть близьких, рідних та коханих… І це найстрашніше…Запевняю, окремі епізоди роману торкнуться вас мов оголеного нерва, а сльози заважатимуть читати.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.