Написав книгу не про Папу, а про подвійні стандарти

Головний герой книжки Пйотра Черського «Отець відходить» спочатку п’є горілку в одній із кнайп Гданська, перед тим як вирушити до Кракова. На той момент увесь світ в очікуванні фатальної події – смерті Папи Римського. Журналісти тримають у напрузі суспільство фразою «Немає надії для Івана Павла ІІ, але поки що він не помер».

•  Це книжка не про Бога, не про Івана Павла ІІ, не про те, яким був Кароль Войтила, – каже перекладач Юрій Матевощук. – Для мене це книжка про подвійні стандарти і читання між рядків.

Репортаж про відхід Папи

В рамках сьомого  Мистецького фестивалю «Ї» у тернопільському «Бункермузі» відбулася презентації книжки польського письменника Пйотра Черського «Отець відходить». На українську мову її переклав тернопільський письменник і журналіст Юрій Матевощук. Український варіант роману побачив світ у видавництві «Крок». У книжці є світлини зруйнованих цвинтарів тернопільської журналістки Ані Золотнюк. Вперше «Отець відходить» репрезентували тернополянам 27 вересня 2018 року у книгарні «Є». Цього разу на презентацію завітав Пйотр Черський. Модерували подію Юрій Матевощук та Юрій Завадський. Для автора – інформатика за фахом – це перша прозова книжка, також у нього є власна поетична збірка.

«Отець відходить» – це міні-роман про так зване покоління «J.P. II». Образ польського суспільства у Кракові зіставлено з образом медіа – всюдисущі телевізійні станції, Марші Мовчання, Матчі Спокою, Чорний Інтернет та багато інших колективних акцій. 1 квітня 2005 року (в переддень смерті Івана Павла ІІ) головний герой твору прибуває на стипендію до найбільш любленого міста усіх поляків і, ніби Одіссей, мандрує краківськими помешканнями і переповненими кнайпами, розмовляючи з представниками місцевої молодої інтелігенції, а інколи молоддю з інших міст та країн, про Папу Римського, обговорюючи те, що давно відомо та порушуючи так звані «білі плями» – теми, які не рекомендується обговорювати. Він стає учасником різноманітних подій та опісля критично портретує медійний візерунок суспільства, яке стає свідком того, як на екранах, моніторах, у слухавці, на живо вмирає Отець.

• У романі нема хвалебних од Папі Римському, – додав Юрій Матевощук. – Пйотр Черський записав те, що відбувалося у польському суспільстві напередодні смерті Івана Павла ІІ та після неї.

Пйотр Черський додав, що книгу написав дуже швидко після тієї напруги, яка панувала тоді у Кракові допоки помирав Папа.

• Я дуже чутливий на такі речі, тож хотів ухопити цей момент, – зазначає польський письменник. – Адже ті всі розмови та емоції були дуже нетривкі. Мені хотілося це зафіксувати. На той час я вже був професійним блогером і міг швидко оформляти цікаві речі в текст. Коли книжка вийшла, то до мене підходили люди і дякували, що я все так прямолінійно все описав.

Став експертом зі смерті Понтифіка

Книжка «Отець відходить» одразу зробила Пйотра Черського знаменитим. Його й досі запрошують на телеефіри як експерта зі смерті Івана Павла ІІ. Письменник написав свій перший міні-роман спонтанно. Передісторія була такою: за поетичну збірку Пйотр Черський отимав стипендію, тому на місяць поїхав у Краків на резиденцію, аби там написати нову книжку. На той час там зібрались багато інших авторів. Зокрема у романі «Отець відходить» згадується українські письменники Любко Дереш та Галина Крук.

• Історія починається у Гданську, коли Пйотр Черський проводить час за чаркою у компанії перед поїздкою до Кракова, – каже перекладач Юрій Матевощук. – Діалоги записані без цензури,  тому читати особам до 16-ти років не рекомендовано. Суспільство живе своїм звичним життям, проте воно об’єднане думкою про те, що стан Івана Павла ІІ стабільно критичний. Також у романі описані погляди на релігію з точки зору людини, яка намагається забути про те, що вона християнин. Це роман про подвійні стандарти.

Про Матч Пам’яті і Чорний Інтернет

Пйотр Черський описує медійників, які зібралися на площі в очікуванні того моменту, коли вийде кардинал, оголосить про смерть Папи і вони знімуть цей історичний кадр. Тож коли 2 квітня 2005 року Іван Павло ІІ помирає, на знак жалоби навіть фанати футбольних клубів – ультраси заключають перемир’я. У кінці книжки описаний матч пам’яті Папи Римського. Всі переживають. Дівчинка-сирота тримає в руках голуба миру, якого має випустити на волю на знак примирення усіх футбольних фанатів Польщі, проте через надмірне хвилювання вона задушила цього птаха. Тож коли замість злетіти, голуб падає на землю вже мертвий, фанати сприймають це як знак з неба і починають битися.

• Також в ті дні у Польщі виник рух «J.P. II», однією з акцій якого був Чорний Інтернет, коли всі браузери були чорного кольору, – розповідає Юрій Матевощук.

Для прикладу він навів уривок з книжки, в якому 2 квітня одна блогерка написала «Я плачу…», хоча ще кілька днів перед тим описувала свій шалений секс у туалетній кабінці із жонатим чоловіком. Цей пост красномовно свідчить про подвійні стандарти.

Також Пйотр Черський описує свою зустріч із трьома релігійними поетами Польщі Богумілом, Богуславом і Божедаром. Вони читають свої християнські поезії, розповідають про важливість християнства, а потім, вже спілкуючись  між собою, обговорюють дівчат, з якими мали стосунки, свої п’яні походеньки тощо.

Перекладав два роки

• До мене книжки приходять самі, я їх не обираю для перекладу, – зазначив Юрій Матевощук. – У 2017 році я переклав книгу Корнеля Філіповича «Провінційний роман». Книжку «Отець відходить» привіз до Тернополя інший польський письменник Пйотр Мацєжинський. Він прибув на презентацію власного видання і захоплено відгукнувся про цей роман. Це був хіт ненависті і любові у Польщі.

Відтак тернополянин сам прочитав цю книжку, знайшов автора на «Фейсбуці» і вирішив зробити переклад українською. Попри невеликий обсяг тексту – 140 сторінок, переклад тривав два роки. У поляків ставлення до цього роману неоднозначне – одні називають його крутим і провокативним, інші – ганьбою для Польщі та навіть пропонують її заборонити.

Юрій Матевощук показав свій переклад Максу Кіндруку. Той написав наступний відгук: «Отець відходить» Пйотра Черського – це щось середнє між потоком свідомості та белетризованим репортажем-рефлексією про гнітючу атмосферу, яка панувала в Польщі за кілька днів до та відразу після смерті Івана Павла ІІ. Читаючи, спершу захоплюєшся тим, як неймовірний сплеск релігійності об’єднав поляків, а вже за мить розгублено кліпаєш, коли автор із безжалісною точністю зображує, наскільки короткочасним виявилося об’єднання. Ще до того, як труну із Папою доправили до гроту в соборі святого Петра, обрáзи, спекулювання та сповнені ненависті суперечки повернулися. Ця книга про те, що ані сліпа віра у величне, ані пристрасні запевняння самих себе у власній доброті та моральності, не роблять нас хорошими. Анітрохи. Дуже рекомендую».

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.