Як тернопільському митцю Олегу Герману вдалось у час війни видати книгу

Як тернопільському митцю Олегу Герману вдалось у час війни видати книгу
  • На двадцять п’ятий день воєнних подій із друку вийшла книга під назвою «Храм культури». Її автором є знаний усіма на Тернопільщині Олег Герман – науковець, письменник та громадський діяч.
  • Він впевнений, що культура не помирає з війною, а продовжує жити в нових умовах. Вона – як сонце. А всім відомо, що коли згасне воно, то загине і наша земля, і ми разом з нею…

Олег Герман має безліч регалій: є заслуженим діячем мистецтв України, членом Національної Спілки письменників України, кандидатом історичних наук, а ще – професором кафедри українознавства і філософії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.

З ним розмовляємо про працю «Храм культури» – про що книга, як взагалі писалась та у чому її важливість для тернополян при нинішній ситуації в країні.

Відео дня

Книгу отримав у свій день народження…

Пан Олег розповідає: коли славнозвісному Вінстону Черчиллю у час війни доповіли, що грошей на культуру немає, він вигукнув: «А заради чого тоді ми воюємо?». Культура – це світ почуттів, матеріальних і духовних скарбів. Вона надзвичайно важлива для соціуму.

Цьому питанню письменник вирішив присвятити свою книгу «Храм культури».

– У ній мова йдеться про таїнство і велич, і ту загадку, яку людина може пізнати тільки у храмі. А храм – це завжди духовне наповнення, тому моя праця вміщує міркування про духовний світ людини. Вона сама виступає його творцем, – ділиться Олег Герман.

Книгу почали друкувати ще до війни. Повномасштабне вторгнення агресора, за словами Олега Михайловича, лише внесло свої корективи у ціну, тираж видання, його значимість та інші фактори.

– «Храм культури» – це майже 500 сторінок роздумів. Писалось довго, цей мій шлях тривав три роки. Однак, моя мрія здійснилась! Готову книгу отримав у день свого народження, як один із кращих дарунків мого життя! – каже митець.

Культуру завжди витісняють на другий план

Ця праця Олега Германа вибудувана у формі пізнавального діалогу між професором і студентом. Вони сперечаються, адже хлопець сучасний, знає все ліпше всіх, а викладач, проживши життя, спізнавши сутність і значимість культури, ніби відкриває завісу для юного співрозмовника.

– Професор каже до свого вихованця: «Не знаю, скільки мені ще залишилось жити! Хочу показати тобі дивовижні речі, передати свої знання!». Він веде юнака крізь гущавину на поляну, а там стоїть храм. Він зарослий бур’янами, гіллям. Студент запитує, що це, – розповідає автор. – Викладач відповідає: «Це – храм культури». Хлопець дивується: «То культура така нещасна?». Професор знизує плечима, мовляв, так, адже її завжди витісняють на задній план, про неї забувають. А вона така велична! Чоловік проводить свого студента всередину храму. Там є сім великих зал, а у  кожній з них – по сім кімнат.

Храм містить такі «зали»: культура і природа, духовна культура, історія культури, мистецтво, людина як джерело культури, екологія культури (тобто, як захистити її від того сум’яття, яке зараз існує, того бруду, що ллється на неї).

Найцікавіша сьома частина – скарбниця культури, говорить митець. Там йдеться про ті перли, які ми маємо, їх бачимо і паплюжимо, знецінюємо.

– Юнак помалу підіймається сходами, відвідує кожну залу. Коли він досягає вершини, професор говорить: «Тепер ти спізнав усе, що я хотів тобі відкрити. А тепер поглянь довкола!». І коли з висоти храму студент подивився на світ, то вже не побачив непроглядні хащі, а лише велике небо, і красу природи, і себе. Ось про це моя книга, – ділиться письменник.

«Храм культури» – джерело, що очистить від бруду…

Олег Герман каже, що книгу варто прочитати не тільки кожному тернополянину, а й українцю.

– Ви йдете вулицею зараз – чуєте хамство, вульгарщину, є свідками і співучасниками цього, бо ці речі торкаються вас. Багно ллється з рекламних афіш, з говірки, розмов пересічних людей. Ця лавина наростає, а від неї рано чи пізно слід очиститись, омитись. Моя книжка – це джерело, з якого можна напитись кришталевої води і очистити себе від бруду душевного, – розповідає чоловік.

Так як пан Олег є ще художником-графіком, брав участь у різноманітних обласних художніх виставках, то книгу «Храм культури» проілюстрував власними малюнками.

Письменник говорить, що книга буде актуальною для аудиторії ще й тому, що розділ «Скарбниця культури» включає в себе опис ста постатей культури. З них третина – тернополяни, ще одна частина – ті, що причетні до нашого краю,  решта – люди, яких знають у цілому світі. Також у праці Олега Германа вміщено сто термінів, які пересічний читач може знати або й ні, або не розуміти суті цих слів. Вона розкрита у книзі «Храм культури».

– У воєнних умовах слово – це зброя. Воно може бути швидкою кулею і надійним щитом, ним можна захистити або вбити суперника. Слово є ще й захистом від внутрішньої депресії, від того, аби не потонути в інформаційному потоці. Я дуже боюся того, наскільки наше українське слово зараз забруднене і зросійщується. Тому ставлю свою нову книгу як засторогу, як щит на захисті української мови. Я ж усе життя прожив у світі культури: від дитинства і до нинішнього дня, – ділиться митець.

Щодо свого світобачення, Олег Герман каже, що війна як ніщо інше, змінила його ставлення до свого оточення.

– Дехто, кого вважав друзями, показав себе з іншого боку – або фальшивим, або зрадником. Ті, кого я не помічав, відкрились як люди достойні, варті великої поваги, – говорить письменник.

До слова, презентація книги Олега Германа «Храм культури» відбудеться в п’ятницю, 1 квітня, о 14:30 в музеї Іванни Блажкевич, що у селі Денисів.  

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (1)
  • Svyaschenik Bloher Mikolay Danilchak

    Ціна

keyboard_arrow_up