З нагоди Всесвітнього дня письменника, який відзначають 3 березня, тернопільські літератори розповіли про маловідомі факти з їхнього життя
Ми провели опитування серед письменників Тернополя й області, щоб дізнатися про маловідомі факти з їхнього життя. Виявилось, що в них є цікаві захоплення, декому сняться пророчі сни, дехто визначає напрямок своїх наступних поїздок творами, які написав, у когось траплялись казуси, пов’язані з іменем, хтось був хуліганом тощо.
Відомий письменник і журналіст Олександр Вільчинський чітко поділив для себе рік на чотири періоди.
– Восени літаю (дивіться «Осінь для польотів»), навесні подорожую (дивіться «Бульвар Сен-Мішель»), влітку ловлю рибу (дивіться «Рибальський детектив»), ну а взимку пишу, – зазначив він. – І, до речі, якраз закінчую новий роман. Щодо подорожей, то часом своїми творами мимохіть визначаю напрямок майбутніх поїздок. Написав «Останні лови», де йдеться про те, як хлопці, начитавшись Фенімора Купера, граються у звіробоїв, і невдовзі побував в Америці, де лазив по тих же горах Апалачах. Написав «Шерлока Холмса на Форумі видавців» – і полетів до Шотландії, де місяць жив у середньовічному замку.
Пан Олександр полюбляє рибалити. Каже, що змагається сам із собою. Для цього навіть завів у комп’ютері спеціальну таблицю із результатами уловів. Щодо польотів зазначив, що для нього це надто інтимна сфера, про яку воліє мовчати, хоча додав, що не всі приземлення були вдалими. Особисті враження Олександра Вільчинського від перебування в зоні АТО лягли в основу нового роману про війну і кохання. До речі, мало хто знає, що взимку 2016-2017 рр. письменник записався добровольцем і поїхав на Донбас, де служив рядовим бійцем у складі Першої окремої штурмової роти ДУК ПС, перебував в авдіївській промзоні.
– Життя письменника - це книжки, – вважає тернопільський літератор Петро Сорока. – І все життя я тільки тим і займався, що читав, писав і збирав книжки. Моя книгозбірня нині налічує понад 6 тисяч примірників. В теплу пору року живу в закинутій лісничівці, де пишу «Симфонію Петриківського лісу». Вийшло дві книги. Готується третя.
Один із наймолодших членів обласної організації НСПУ Юрій Матевощук у дитячому віці ніколи не думав про літературу, а тим більше, про те, ким хотів би стати: письменником, космонавтом чи колгоспником?
- Усі мої товариші хотіли бути футболістами, але оскільки я у футбол грав гірше за них, то ми домовились, що вони стануть великими футболістами, а я спортивним коментатором. Проте наші мрії не збулись, бо друзі після ДЮСШ грають за не надто знамениті обласні та районні команди, а я працюю ведучим на обласному телебаченні.
В дитинстві Юрій Матевощук колекціонував поштові марки. Згодом виміняв альбом на китайських ліхтарик, який зламав у той же день.
- Після цього мені стало дуже соромно і цей сором тривав багато років, адже батьківський альбом з поштовими марками я фактично втратив через дурість, – зізнається поет. – Тож через 15 років я відновив своє хобі і почав знову збирати поштові марки. Зараз вже маю непогану колекцію – близько 6 альбомів.
Молодий письменник із Кременця Віктор Янкевич просто обожнював ганяти на автомобілях. Бувало, що не раз втікав від ДПС, за що йому зараз дуже соромно. А ще він ходить у спортзал «тягати залізо» під важкий рок, хоча в житті такої музики не слухає. Минулого року разом з дружиною за шість днів пройшов Чорногірський хребет.
- Я ледь не вмер, але дивлячись, як з усім цим справляється дружина, не міг здатися, – каже Віктор Янкевич. – Цього року збираюся стрибнути з парашутом. Вже давно шукаю щось таке, що мене по-справжньому налякало б, але поки не знайшов. А ще люблю бігати, скачую якусь українську аудіокнигу, одягаю навушники і кілометрів 10-15 навколо стадіону з моєю собакою Аляскою породи хаскі.
Віктор мріє написати великий любовний роман. Всі пригоди, які пережив у житті, виклав у новий хуліганський роман, останню главу якого саме дописує.
Всесвітній день письменника (повна назва — Всесвітній день миру для письменника) відзначають 3 березня за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року. ПЕН-клуб був заснований у 1921 році. Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти. Ідея її створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923 році ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Сьогодні вони діють у 130. У деяких країнах це свято називається просто «День письменника» і є приводом для вшанування літературних діячів, які проявили себе.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер