Серед священиків є кадиломахателі, а є вчителі, вважає отець Віктор Веряскін

Навіть Святе Письмо варто читати, зважаючи на сучасні зміни у суспільстві. У такому разі там можна знайти відповіді на всі запитання, адже у Бога на все є приклад і модель дій, переконаний Патріарх Київський і всієї Руси-України Апостольської православної церкви отець Віктор Веряскін.
Серед священиків є кадиломахателі, а є вчителі, вважає отець Віктор Веряскін
Якщо у кожного з нас буде правильна ієрархія цінностей, тоді всі розумітимуть: є щось – для серця, щось – для гаманця, щось – для небес. Тоді у всіх сферах життя буде більше порядку, вважає священик. Треба віддати належне отцю - він дуже емоційний, рухливий. І хоч лекція про вплив інтуїції на наше життя, яку він провів під час недавніх відвідин Тернополя, затяглася майже на чотири години, промовець зумів втримати увагу “різношерстої” публіки. А згодом ще й відповів на питання, які не стосувалися теми, але цікавили тернополян. Невір'я і сумніви – різні речі - Ми часто інтуїтивно робимо такі висновки, до яких логічним шляхом не дійти. Однак без логіки, тобто мізків розібратися у суті поняття неможливо. Тому варто поєднувати інтуїцію та логіку і навчитися їх розвивати. Чому Бог відзначив Фому невіруючого серед своїх послідовників і попросив, щоб той “опустив персти у рани”? - запитав священик у слухачів. - А тому, що насправді Бог не осуджує скептицизм. У сумнівах немає нічого поганого. Більше того, якщо людина мислить, звертається до першоджерел інформації, тільки тоді вона починає їх розуміти. Саме Бог радить нам все добре наперед розраховувати, зважувати. -   Ви кажете таке, чого від інших священиків навряд чи почуєш... - Церква - не лише в храмі, адже це духовна реальність. Вона є і за стінами храму, і між нами, і в тому священику, і в іншому. Як би ми не ставилися до Патріарха Алексія ІІ, а він сказав досить мудрі слова: “Напривеликий жаль рівень церковного духовенства не відповідає своєму призначенню”. Тобто більшості отців треба підвищувати освітній ценз, вчитися чутливості, інтуїтивності та іншого. Варто чесно визнати, що чимало священиків перебувають на міщанському рівні. Вони, наприклад, слова “Фома-невіруючий” розуміють не як метафору, а як істину. Відтак засуджують Фому. Проте насправді є акафіст по ньому, причому церква прославляє Фому в першу неділю після Пасхи. Мовиться: “Радуйтеся апостоле Фомо, своїм невір’ям нашу віру підтвердивший”. Виявляється є різниця між сумнівом і його подоланням та невір’ям. Для цього і проводжу я такі зустрічі в різних містах, аби довести віруючим те, що їм не пояснили інші священики. Якби я махав кадилом цілодобово, я не мав би ані часу, ані сил на такі поїздки. Як на мене, у всіх отців – своє завдання. Є кадиломахателі, є кропителі, а є вчителі. Тільки протиставляти нас не варто, краще було б, якби ми доповнювали одне одного. “Грааль – це символ...” - Як ви ставитеся до скандальної книги “Код да Вінчі”? - Не варто забувати, що колишній музикант i викладач англiйськоi мови Ден Браун  – лише письменник. І його роман – це художній твір. Ми робимо помилку, коли ставимося до якоїсь стрічки чи книги, як до історичного документу, як до Божественного одкровення. Ми забуваємо про те, що це все-таки лише плід фантазії автора. Цей плід, звісно, буває цікавим, буває повчальним, але це все-таки роздуми автора, хоч вони і спонукають нас до якихось дій, висновків і т. ін. - Тоді що, на вашу думку, являє собою легендарний грааль? - Нам достатньо пам’ятати і знати, що грааль – це насамперед символ. Що розповідає біблійна притча: двоє вояків стояли біля розп’ятого Христа, один із них запхав Синові Божому вістря списа під ребро, інший – почав збирати краплини крові у чашу, яка була під руками. А тому дехто переконаний, що справді була конкретна чаша, конкретна кров, відтак були й охоронці цієї посудини і рідини. З цим пов’язані традиції багатьох чернечих орденів, чимало легенд складено. Проте, як я думаю, для християнина нині варто зрозуміти, що в хлібі та вині для причастя немає сутності Бога, бо вона нам по суті своїй недоступна. Зате Його енергія - досяжна, бо ми нею живемо, навіть, якщо цього не усвідомлюємо. Правильно каже професор Осіпов: “Під час причастя хліб залишається хлібом, вино зостається вином, і Христос своєю сутністю в них не присутній. Але енергії Божественні можуть бути присутні в хлібі і вині”. Отже, причащаючись ми фактично дотичні до чаші грааля через нашу віру, причому без пошуків якоїсь посудини й ордену хранителів. - Як ставитеся до поняття “карма”? - Дехто думає, що цей термін наче не наш – чужої культури, не з нашої релігії. Але Біблія говорить: “Бог поругаем не бывает. Что человек посеет, то он и пожнет”. Такий причинно-наслідковий зв’язок цілком можна назвати й кармою. Адже ці поняття дуже близькі. “Літаю з континенту на континент...” - Ви об’їздили мало не весь світ. Де ще хотіли б побувати? - Уже чимало років ледь встигаю – літаю з континенту на континент. Місто за містом добавляється... Щойно повернувся з Канади. Із Тернополя поїду в Тюмень, звідти – в Сургут. Там ще не був. Я відкритий для людей будь-яких конфесій. У Канаді, в Торонто греко-католицький єпископ Роман відвідував мої лекції і добре сприймав те, що я намагаюся донести до слухачів. Я гостював у нього. Ми навіть разом служили в прибудинковому храмі. Хоча розумію, що представляю Апостольську православну церкву, тому інші юрисдикції можуть мене сприймати як суперника. Утім, як на мене, нині треба не обливати одне одного брудом, а шукати шляхи для зближення, порозуміння. Дуже багато покладаю надій на ІІІ Всесвітній конгрес релігій, який має відбутися у Мельбурні в 2009 році. Сподіваюся, що до того часу в Австралії теж буде наше представництво. Все лише Богу відомо, іноді сієш в Харкові проростає в Чикаго – туди переїхала одна з моїх послідовниць і зібрала навколо себе однодумців. Можливо, те, що я посіяв у Тернополі, дасть сходи в Австралії...     - Але ж не всі сприймають ваші думки толерантно? Як ви поясните поведінку тих, хто протестував проти вашого виступу в Запоріжжі? - У церкві Московського патріархату частина представників агресивно ставиться до тих, хто думає, чинить не так, як вони. Дехто навіть на мітинги виходить, протестує. Сталося подібне в Запоріжжі на Пасху, хоча саме тоді треба всіх прощати й обнімати. На лекцію в Дім культури прийшли кілька молодиків. Спочатку вони стояли біля входу з плакатами “Здесь записывают в опасную секту”, а потім придбали квитки і сіли в першому ряду. Інтуїція мені підказувала, що все не так просто, але я не стежив за ними під час лекції. Коли вони піднялися і почали виходити, то хтось із них обілляв мене не то кефіром, не то майонезом. Врешті я дві з половиною години читав лекцію у такому вигляді. Думаю, вони хотіли зірвати зібрання, але їм це не вдалося. Лише костюм той довелося викинути (посміхається)... До речі, сприйняли цю подію всі по-різному. Одні газети так і написали: “Приїхав сектант у Запоріжжя, і православні намагалися його зупинити, а тому і обілляли чимось-там”. Але показовим для мене є інше. Після лекції підійшов до мене чоловік. Виявилося, в складний період він втратив будь-який інтерес до життя, і підтримали його тоді лише баптисти. Тепер цей чоловік став пресвітером общини і підтримує інших. Він сказав, що із задоволенням послухав мою пасхальну лекцію. Став він свідком і того прикрого випадку, і моєї поведінки. “Вітаю тебе брате, це свідчить, що на тобі справді є благодать,” - сказав він. Нам всім варто бути готовими, що і в сім’ї, і в оточенні, і на роботі можуть матюкнути, обілляти. Тому треба пам’ятати слова Христа: “Вони самі не знають, що роблять”  і прощати всім, продовжуючи робити своє, інтуїтивно відчуваючи, що це наше покликання і богоугодна справа. Довідка Отець Віктор Веряскін - завідувач кафедри релігієзнавства Сімферопольського економіко-гуманітарного інституту, декан теологічного факультету Кримського інституту ноосфери, куратор відділу освіти, президент Кримського відділення Міжнародної асоціації релігійної свободи, експерт-консультант Спілки підприємців Криму. Він автор книги лекцій “Духовні принципи менеджменту”. З наступною лекцією священик пообіцяв обов’язково приїхати у Тернопіль 30 січня.
Коментарі (2)
  • Anonymous

    Якщо цей чоловік так робить як говорить, то це не погано. І справді, подивіться які в нас є "отці". Частина з них не визнає нічого святого, не має в серці Бога , не вчить любові. Для прикладу наведу ситуацію в с.Хлопівка, де людей не пускають до церкви, яку побудували їхні діди-прадіди. Такі "отці" не визнають ні державних законів ні церковних, бо мають покровителів у тому числі серед своїх церковних начальників. Хіба такий батюшка від Бога? Та він просто вирішує свої меркантильні проблеми незважаючи ні на що. А що цому людські душі, дорога до раю? Бог - це любов, хто проповідує інше, той служить рогатому. Люди, будьте пильні, дивіться до кого йдете на відправу.
  • Anonymous

    обов"язково хочу сходити на зустріч. у житті зустічається так мало подібних людей, що потрібно ловити шанс. Народ, ходіть на такі зустрічі, пізнавайте цей світ!
photo_camera

Регіональний етап конкурсу "Кращий студент України" пройшов у Тернополі, у п`ятницю, 17 листопада. 6 студентів змагалися...

Рятувальники і пожежники летовища у п`ятницю, 17 листопада, тренувалися ліквідовувати пожежу на літаку.  Останній раз...

У суботу, 18 листопада в західних областях пройдуть дощі, місцями можливий мокрий сніг.

1-2-3 грудня у тернопільському драмтеатрі відбудеться міжнародний джазовий фестиваль JAZZBEZ. Цього року вже дванадцятий...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up