Тернопільська художниця Наталія Басараб вже вісім років робить ляльки

Тернопільська художниця і скульптор любить експериментувати. Окрім використання різних технік живопису та скульптури, пані Наталія захоплюється аплікацією пір’ям і вже вісім років робить ляльки. Перша - з’явилася у 1999 році. А зараз у колекції художниці їх уже понад 20. - Я дуже люблю кіно та театрю У мене багато улюблених акторів, — каже пані Басараб. — А оскільки я не тільки художниця, а й скульптор, то вирішила якось спробувати робити портретні ляльки. Пап’є-маше, гіпс і пластик “Тіло” ляльки, її одяг і взуття пані Наталія робить сама. Її перші ляльки – у техніці пап’є-маше. - Спочатку фігурки ще не були схожі на конкретних людей. Робила я їх тільки для себе, — пояснює художниця. — Прочитала якось про російську художницю Віру Венцель. Вона робила ляльки в натуральну величину і шила їм дуже гарні костюми. Мені було цікаво спробувати, чи зможу я зробити щось подібне. Наступні ляльки пані Басараб робила із гіпсу: “Стеня” і “Вольдемар” (герої польського фільму "Прокажена"), “Бриджіт Бардо”, “Мерилін Монро”, “Луї де Фюнес”, “Жерар Депардьє”, “Камишев” і “Олєнька” (фільм "Мій лагідний і ніжний звір"). - Із цими ляльками було багато мороки. Гіпс – дуже крихкий матеріал, — каже майстриня. — Його здебільшого використовують для відливки, а не для ліплення. Тому останні, найновіші три ляльки — “Людмилу Гурченко”, “Софі Лорен” і “Віру Самчук” — художниця зробила вже з пластику, за новою технікою. Це, каже вона, найсучасніший і найпопулярніший нині матеріал у лялькарів. “Це дуже важка робота…” - Ляльки люблю з дитинства, — зізнається художниця. — А тепер лялькарство вже стає окремим видом мистецтва. Влаштовують навіть міжнародні виставки. Багато є і колекціонерів ляльок. Витвори художниці теж мали шанс потрапити до приватної колекції. - Після однієї з виставок до мене підходили іноземці, які захотіли купити ляльки, але я не продала, — каже пані Наталія. — Це дуже важка робота, і до того ж, це моє хобі, то не заробіток. Ляльку дуже важко продавати. Я роблю її довго – від місяця до півроку. За той час дуже прив’язуюсь до неї. “Жульєн” — один з перших Готуючись до виставки в Художньому музеї, деякі ляльки художниця трохи переробила, пошила для них новий одяг. Так, одна з найстарших ляльок - “Жульєн Соррель”, якого зіграв Микола Єрьоменко у фільмі "Червоне і чорне" за Стендалем, тепер він має нарядний голубий камзол. - Ця лялька — зроблена у техніці пап’є-маше, пояснює художниця. - Такі фігурки зазвичай роблять для лялькових театрів. Вони дуже тривкі, довго служать і неважкі. “Віра” має бути у вишиванці Біільше ніж півроку Наталія Басараб робила останню ляльку – "Віру Самчук". - Віра — актриса нашого театру, моя подруга. Ця лялька зроблена з пластику, за іншою технікою, аніж попередні, — розповідає художниця. — Очі в неї теж "живі" – якщо у перших ляльок я їх просто промальовувала, то тепер вставляю намистинки. Так лялька отримує "справжній" погляд. Віра Самчук була присутня на відкритті виставки, читала вірші Лесі Українки. - Бачите, її лялька теж тримає томик віршів, — додає пані Наталія. — Віра справжня українка, добре знається на традиціях і вміє красиво представити нашу націю – так, що й іншим хочеться її любити. Віра має багато сорочок, вишитих ще її бабцями. Ляльку, щоправда, довелося одягнути у сценічний костюм. Просто я не встигла до виставки вишити їй сорочечку. Невдовзі вона таки буде у вишиванці. Головне — подібність Оскільки ляльки пані Басараб здебільшого мають прообразами конкретних людей, то особливу увагу художниця звертає на те, щоб копії були схожими на “оригінали”. - Погляньте, ось “Одрі Хепберн” із фільму "Моя прекрасна леді", – показує пані Басараб на тендітну ляльку у світлій сукні. — Її костюм я відтворила до найменших деталей. Хіба що у фільмі квіточки червоні, а в мене бузкові, бо не знайшла потрібного матеріалу. А “Скарлетт” і “Ретта Баттлера” із "Розвіяних вітром" я дуже довго переробляла, доки досягла схожості, яка мене влаштовувала.  Утім, серед ляльок Наталії Басараб є і не подібні на конкретних людей. Це – "Голка" – фігурка юнака у середньовічному костюмі та береті, зашпиленому великою голкою, та “Зірка” у сріблястому вбранні, застигла в польоті. — У “Голці” я хотіла відтворити людину з дуже гострою вдачею, — каже майстриня. — А ось "Зірка" – це зірка-актор у стані злету. А ще є "Гола правда і красива брехня" – з пісні Володимира Висоцького – дві жінки, одна з яких пишно вдягнена, а інша — оголена, з розпущеним волоссям. Наступними ляльками, за словами художниці, будуть і абстрактні образи, і “двійники”. Адже у пані Наталії залишається ще дуже багато акторів з улюблених фільмів, яких їй хочеться “виліпити”.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.