Отець Ксенофонт, Різдво і Щедрий Вечір

Роки життя і скромної та наполегливої праці – це те, що стоїть за неперевершеною і призабутою тепер книгою Ксенофонта Сосенка про Різдво і Щедрий Вечір. Подвиг чоловіка виглядає тим більшим, що свій шедевр він писав, будучи не університетським професором, а парохом села Конюхи на Тернопільщині. Він прожив там 40 років – до самої смерті.

Отець Ксенофонт, Різдво і Щедрий Вечір
Отець Ксенофонт Сосенко

А ще ж отець Ксенофонт встигав листуватися з ученими з цілої Європи, бувати на з’їздах етнографів, перекладати з російської, німецької і польської мов, лікувати гомеопатією і навіть побувати під загрозою розстрілу за свою активну українську позицію. Та незмірно більше парох із галицького села зробив власними книгами. Одна з них – «Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечера».
«Дивовижні за задумом твори»
«Час від часу українська культура породжувала дивовижні за задумом та виконанням твори, – писав у передмові до перевидання цієї праці у 1994 році історик Микола Чмихов. – Значно випереджаючи досягнення сучасної їм науки, вражаючи прагненням до всеосяжності та оригінальністю своєї думки, автори цих творів не могли не працювати «на грані» того, що вважалося у їх час науковими знаннями, та власних роздумів…»
Такі книги далеко не всіма вченими сприймалися, хоча й були надзвичайно цікавими й містили багато відкриттів, продовжував Чмихов.
«Подібна доля спіткала і цю працю К. Сосенка, видану у 1928 р. у Львові. Очевидно, не буде перебільшенням вважати, що за характеристикою двох релігійних свят… прихована ідея етно- та культурогенезу українців, починаючи з того часу, відколи вони пам’ятали себе окремим народом», – зазначав автор передмови.
Книгу отця Ксенофонта справді можна читати як детектив, де автор шукає пояснення, хто такі українці і що ж насправді означають наші різдвяні традиції, про що йдеться у колядах. Історичні пасажі такі, що, гортаючи 343 невеликі сторінки тексту, читач встигає побувати по всій Україні, в Ірані, серед арабів, у старовинній Вавилонії, Індії, Азії, Прибалтиці , серед примітивних племен різних частин Землі. Навіть в Індонезії та Австралії. Аж не віриться, що усе це створене пером галицького провінційного священика, загубленого серед безмежних полів Західного Поділля.
Інтрига довкола особи отця Ксенофонта більша ще й тим, що у власній книзі він дякує закордонним колегам, які хоч якось допомогли йому.
«В честь усім, що потрудилися для української етнографії і зберегли великі цінності української давньої культури. З особливою присвятою покійному Володимирові Гнатюкові».
Віддячується Ксенофонт Сосенко і Вільгельму Шмідту з Риму, і Александру Гагсу із Загребу, і Ришарду Ганшицу зі Львова. Натомість мовчить про себе – жодної довідки.
А втім, отця Ксенофонта цінували інші. Богдан Лепкий присвячував йому твори, як от нарис «Вільха» у 1931 році.
«О. К. Сосенкові в Конюхах присвячую… Зелень, цвіти і птахи, – буяють жита, – май…». – починав Лепкий свій твір.


З козацького роду
Якщо ж і Лепкий не мовчав, то очевидно – про колоритну постать отця із Конюхів варто знати. На щастя, у фондах Наукового Товариства імені Шевченка збереглася автобіографія отця Сосенка, яку він написав на прохання Івана Франка.


«Я, Ксенофонт Сосенко, родився 8/2 1861 в селі Межигірці біля Галича. Батько мій Петро Сосенко був католицьким парохом в Межигірцях. Мати Йосифа з роду Синевицьких. Як тато, так і мати були з священичої родини, – писав священик. – Батька предки походили з Дашниці, села на західній Галицькій Україні. Громадяни того села мали бути Козацькими переселенцями з Великої України і були солтисами, вільними від панщини людьми.»
До школи майбутній етнолог ходив у Галичі, а до гімназії – у Станиславові, тобто Івано-Франківську. Як сам згадував, Ксенофонт Сосенко з 8 років тішився батьковим подарунком – «Кобзарем». Знав напам’ять половину творів звідти!
Після завершення гімназії у 1878 році юнак навчався малюнка в Краківській Академії мистецтв.
«Але в дійсності захоплювала тоді мене і тих сучасних студентів ідея "ІТИ В НАРОД" та працювати над його культурою, освітою та просвіченністю і національним політичним осьвідомленням, – згадував, уже будучи священиком. – Цей патріотичний порив переміг у мені всі давні, від дитинства вкорінені в душі бажання і природні покликання працювати для мистецтва, письменства, науки».


У 1900-1914 роках Ксенофонт Сосенко навіть планував відкрити власне видавництво. Переклав у ті часи «Дворянське гніздо» Тургенєва і «Біси» Достоєвського.
«Після великої війни кинувся я на студії іраністики та арабістики, вважаючи, що в українській мові, культурі та історії є задатки іранізму і арабізму», – читаємо в автобіографії.

Зрештою, сільський священик часто публікував свої розвідки у періодиці.
У селі по священикові-етнологу залишилася дерев’яна церква Зіслання Святого Духа, в якій він служив.

0
0
0
0
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

10:00 Кабінет офтальмолога - це спортзал для очей 09:00 Рубрика "Смачного!". Готуємо пшоняну кашу з сухофруктами 08:00 Сьогодні, 22 вересня: День без автомобілів та День партизанської слави України 07:00 Погода у Тернополі: 22 вересня, дощ, +18° Від читача 13:43 «Зупинимо булінг разом» під таким гаслом пройшов попереджувальний тренінг у ТЗОШ №18 21:00 Чи користуються тернопільські водії паском безпеки (опитування) 20:00 Тернопільська "Нива" на вихідних зіграє проти вінничан 19:00 Фото дня: У Ланівцях лелека приземлився просто на автомобіль 18:00 Усі розваги у Тернополі на вихідні 17:30 У реорганізованому Тернопільському ліцеї №21 офіційно представили нову директорку play_circle_filled 17:07 У Центрі водій заснув просто за кермом. Очевидці кажуть, що був п'яний 17:00 У Тернополі аматори змагатимуться із швидкісного складання кубика-Рубіка 16:30 На Театральному майдані стоять мішки набиті грішми photo_camera 16:05 Водія, який збив на сметь 19-річного хлопця, засудили на 7 років 15:40 На оновленій вулиці Чорновола висадили червонолисті клени та барбариси 15:15 Чотири автомобілі зіткнулися біля Надставної церкви 15:00 "Коли ти за колючим дротом, тільки небо залишається таким як вдома", - головний герой фільму розповів про життя в колонії 14:30 «Гальмуєш, а ззаду летить 40-тонна фура. Кожна поїздка, як на голках» 14:00 Цигансько-гуцульський любовний трикутник і розплата за зраду 13:30 Отруєння на Борщівщині: літак пролітав і над житловими будинками
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up