Більшість продавців у Зарваниці - місцеві.  Вони виставляють прилавки біля своїх будинків, а товари привозять навіть з-за кордону.  

Пан Іван працює у Зарваниці вже більше трьох років. Продає дитячі іграшки, сувеніри, образки і натільні хрестики. 

- У нас не такі великі доходи, як всі думають, -  розповів пан Іван, -  цього року ще менше людей, і, відповідно, менше продажів, ніж минулого.  

Звідки у Зарваницю привозять товар, чоловік не каже.   

- Це питання до власника, я ж просто продавець,  -  говорить він. 

Пані Ліда у Зарваниці торгує бубликами. 

- Сушки у нас Рівненські, найкращі. Я сама із Зарваниці,  - розповідає пані Ліда,  товар закупляємо перед прощею. 

Скільки заробляють за час прощі торговці не говорять, кажуть лише, що заробітки цього року менші, бо менше прочан.

Прочани ж кажуть, що торгові палатки заважають зосередитись на молитві. 

- Мені це місце нагадало Київський вокзал,  -  каже пані Тетяна, яка з чоловіком прийшла на прощу з Хмельницького,  -  може комусь і подобається, але, як на мене,  то вже забагато.

Віряни із Тернополя Михайло, Любов та Марія теж вважають, що торговці у цьому місці недоречні. 

- Я вже ходжу на прощу 13 років. З кожним роком торговців більшає,  -  розповіла пані Люба. 

- Комусь тут просто місце,  де можна непогано заробити, подивіться, зробили з церкви базар, -  додає пан Михайло, - від однієї церкви до іншої неможливо перейти.

Священики, які прийшли до Зарваниці разом із прочанами, кажуть, що на кількість торговців в Зарваниці церква не впливає.

- Церковних крамниць від Духовного центру у Зарваниці всього дві -  у підвалі Собору та при вході на територію перед собором, - розповів настоятель храму блаженніших новомучеників у Тернополі отець Ігор. - Церква з цього не має жодного прибутку, і ми не видаємо ніяких дозволів, документів на продаж. Звісно хотілось, щоб було менше  торгівлі такої, але це ми це явище бачимо в усьому світі. Та й в Україні ярмарки ще здавна робили до релігійних свят та в місцях, де скупчується багато людей.