Про те, чим живе Спілка письменників України та про особисті літературні вподобання розповів голова організації під час прес-конференції у Тернополі 19 вересня.
У Тернопіль Михайло Сидоржевський приїхав із Вінниці, де відкривав Молодіжну творчу нараду.
- Також така подія очікуються у Харкові та Тернополі приблизно у жовтні-листопаді, - каже Михайло Сидоржевський. – Ваше місто вже вдруге прийматиме учасників Молодіжної творчої наради.
Пан Сидоржевський наголосив, що важливим зараз є молодіжний напрямок роботи спілки.
- Більшість членів Спілки письменників вже старшого віку, - зазначає співрозмовник. - Тому одним із наших головних завдань є «омолодження» спілки. Часто важко зібрати половину учасників на збори, бо не всі мають сили та здоров’я з’явитись на них. З іншого боку – це XXI століття, а це сучасна література, драйв, креатив. Є багато талановитої молоді, і ми хочемо щоб така молодь була в спілці. Творчі люди матимуть можливість брати участь у різноманітних спілчанських конкурсах та грантах. Сьогодні нерідко лунають заяви про скасування спілок, бо ніби то це «сталінські колгоспи». Та якщо буде більше молодих членів, ми доведемо, що йдемо в ноги з часом.
Фінансування Спілки письменників невелике, та її керівник зауважує, що робить все можливе, щоб воно збільшилось.
- Коштів, що виділяють з бюджету для Спілки письменників України вистачає трохи більше, ніж на півтора місяці, - зазначає пан Сидоржевський. – На рік виділяють 920 тис. Ми скорочували штат, переводили працівників на волонтерські засади в обласних організаціях. Найбільше коштів отримуємо завдяки тому, що здаємо в оренду кілька спілчанських приміщень. Це дає можливість підтримувати діяльність в різних видах, у тому числі Молодіжну творчу нараду, а також інші заходи.
Через видання власної газети, а також організації подій у Михайла Сидоржевського майже немає часу для читання.
- Я читаю зараз дуже мало, читав в дитинстві та юності, - розповів голова спілки письменників України – В юності і дитинстві прочитав величезну кількість книг. Для мене авторитетна насамперед українська класика. Тарас Шевченко для мене №1. Також Леся Українка, Григір Тютюнник, Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський, Юрій Яновський – це мої улюблені українські автори. Багато прочитав латиноамериканської літератури. Це теж мої улюблені автори, зокрема Маркес, Карпенхія, Кортасар, Маріо Варгас Льоса. Латиноамериканський бум – це моя слабкість, моя любов. Сильною вважаю японську прозу, російську класику. Щодо поезії, то звісно – українська, без перебільшення. Крім того читаю Блаватську, Кастанеду, Лао Дзи і намагаюсь жити за постулатами, які прописані у їхніх книгах. З сучасних мені подобається Євген Пашковський, Валерій Шевчук. Не Жадан чи Андрухович, хоча багато чого прочитав з їхніх доробків. Вони гарні письменники, але, на жаль, не є моїми кумирами в літературі.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер