“Справедливості можна добитися, хоч і нелегко". Як тернополянка відсудила у сусідів своє право на землю

Крапку в цій історії суд, після  то призупинення, то поновлення провадження, проведення двох експертиз, поставив  наприкінці серпня 2018. І зробив це на користь пенсіонерки. Оскаржувати його сторона, що програла, схоже не подалась. Пані ж Марія переконана, що справедливості добилась тільки завдяки допомозі Тернопільського міського центру надання безоплатної правової допомоги та адвокату Володимиру Стапанову, якого власне і надав їй центр. 

- Тепер хочу сказати всім: якщо ваші права порушують і ви не маєте грошей на адвоката, не опускайте рук, - каже Марія Кутна. - Справедливості можна добитися, хоч і нелегко. Звертайтесь за безоплатною правовою допомогою. Мені, наприклад, попався настільки совісний і відповідальни адвокат, що не знаю, чи знайшла б такого сама.

Наслідки угоди не сподобались обом сторонам

Сама історія, що закінчилась у суді, зав'язалась ще понад вісім років тому. І, якби обидві сторони знали, чим то для них врешті-решт закінчиться, то ніколи б не починали б її. Принаймні, на цьому сторони неодноразово наголошували у судах протягом 2016-2018 років. 

- Я ніколи б не подумала, що на старість мені доводеться захищатись у суді, - каже Марія Кутна. - Бо я ні на крапельку не зазіхала ніколи на чуже, я просто хотіла спокійно жити і працювати.
Що ж власне сталося: понад вісім років тому двоюрідні брати сторгувались між собою – один іншому продав будинок і землю у селі Підгороднє. Продавець будинку і землі — чоловік Марії Кутної. Через ту угоду обидві родини втратили спокій на довгі роки. Адже поруч із проданою ділянкою розташована земля власне і Марії Кутної. Її вона отримала від сільради у 2009 році та приватизувала. З того часу — вирощує там квіти, бо на одну пенсію важко прожити, і ночує у будиночку (МАФ — прим. ред.) у теплу пору року. Однак згодом стосунки між родинами-сусідами почали псуватись. Так, за словами Марії Кутної, родичі-покупці їздили через її ділянку, смітили на її землі, ставили своє авто під її вікнами у МАФі і, загалом, усіляко стали виживати. Тож жінка стала нагадувати, що ці сім сотиків — таки її земля і вона має вирішувати, що дозволяти, а що ні, а також почала обгороджувати ділянку.   Врешті, у 2015 році, родичі-покупці звернулась до суду, бо захотіли мати офіційне право заїжджати до свого будинку через приватизовану територію родичів-продавців, тобто - земельний сервітут.  Про це ми писали у статті “Через землю хотіла голодувати” у березні 2016 році та у “Судяться з пенсіонеркою, бо хочуть заїжджати до себе через її землю” у березні 2017 року.

Причому, ображенею  у цій ситуації себе називала і родина покупців. Мовляв, коли брати домовлялись про продаж будинку і землі, то йшлося і про купівлю жінчиних семи сотиків. Бо саме череї цю ділянку, за їхніми словами, був нормальний заїзд для транспорту на територію, а єдиний центральний заїзд -  веде із дороги у гараж. Такий варіант вони вважають незручним, а робити собі новий — нібито нема можливості. 

Ділянка стала б ще більше проблемною 

Це вони і намагались довести у суді, добиваючись сервітуту у суді. Однак в разі встановлення сервітуту на користь позивачів, проїзд пролягав би якраз по середині ділянки. Причому, згідно із ч.1 ст. 101 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку. Тобто, якби суд став на сторону позивача, то згодом  би самій пані  Марії, чи її дітям ( до створення сім'ї пані Марією і її чоловіком, в обох уже були свої діти — прим. ред.) — було б дуже важко. Бо хто захоче викупити ділянку, через яку мають право їздити сусіди, питання — навіть не риторичне. Окрім того, справа могла б стати прецедентом. 

- Суд вважає, що позивач та його представник не довели необхідність встановленння земельного сервітуту, неможливість здійснення своїх прав як власника будинку та суміжної ділянки, а відтак і наявність правових підстав, які б надавали суду можливість обмежити відповідача у праві власності на законних підставах і право втручатись у право приватної власності відповідача на земельну ділянку, - йдеться у рішенні Тернопільського міськрайоного суду, ухваленому після трьох років судової тяганини. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.