"Іноді в транспорті ніхто не хоче сісти біля тебе, бо ти африканець". Студенти-іноземці - про життя в Тернополі

Під час опитування тернополян про те, що вони думають про расову дискримінацію, люди відповіли, не можна оцінювати інших по кольору шкіри. Хороша людина чи погана, можна зрозуміти за її вчинками. Також опитані тернополяни сподіваються, що з часом расова дискримінація зникне, а люди стануть більш толерантними до інших. 

Журналістка "20 хвилин" поспілкувалася з кількома іноземними студентами щодо прояву расизму у їхній бік. Кожен розповів свою історію: когось принижували через колір шкіри, до когось неприязно ставились. Є й такі, що не відчували проявів расизму до себе. Але не зважаючи на якісь неприємні чи конфліктні ситуації, іноземці люблять Тернопіль і знаходять тут друзів. 

Вивчає українську мову

- Мене звати Ахмед, я з Єгипту і мені 21 рік, - розповідає студент. - У Тернопіль приїхав в 2014-ому, вступив у медуніверситет (далі ТДМУ - ред.). Зараз уже на четвертому курсі. Я президент єгипетської асоціації студентів ТДМУ.  У мене була дитяча мрія - стати лікарем. Мене підтримав батько, який, до речі, теж лікар. І зараз я тут, в Україні, вивчаю ту справу, яка мені подобається.

Спочатку Ахмеду було непросто: він не звик до такого холоду і мав мовний бар'єр. Але згодом хлопець адаптувався і йому сподобалось місто. Єгиптянин каже, що Тернопіль - гарний, чистий та спокійний. Найбільше йому подобається центр міста та Став. Він знайшов тут чимало друзів. 

- Я почав вивчати українську мову, - продовжує Ахмед. - Я досі її вчу, мені це дійсно сподобалось. І ще, дуже важливо знати мову для спілкування з українцями. Спочатку я думав, що українці - расисти, але згодом зрозумів, чи є людина расистом, залежить від неї самої. Є деякі українці для мене є одними з найкращих людей, яких я зустрічав у своєму житті. А є й непривітні.

Хотіли напасти на друзів

Ахмед розповідає, що у його друзів з Африки було кілька неприємних ситуацій. Наприклад, вони могли щось запитувати у людей, а ті просто дивились на них і йшли геть.

- Іноді в громадському транспорті ніхто не хоче сісти біля тебе, бо ти африканець, - каже студент. - Чесно кажучи, таке було кілька разів. Дехто з друзів хотів орендувати квартиру. А, коли власникам телефонували їхні українські друзі, то їм назвали іншу ціну. Також, у друзів був випадок, коли вони їхали в "Центр" на Різдво і деякі українці просто хотіли напасти на них, тому що вони африканці. Це смішно, хоча цікаво бачити людей такого типу. 

Але Ахмед вважає, що і поганих, і добрих людей можна зустріти у будь-якій країні світу. 

- І на мій погляд, расист - це хвора людина, - додає хлопець. - Ми всі люди, неважливо, який у вас колір шкіри, національність чи якого ви віросповідання. Ми повинні любити і поважати один одного. А люди, які не контактували з іноземцями або не подорожували за межами України, швидше за все, будуть расистами. 

Було складно адаптуватись 

Студентка Ahuruonye Sharon приїхала у Тернопіль в березні 2012-ого. Дівчина родом з Абія - штату Нігерії. Навчається на медика, а обрала таку професію, бо допомога людям та можливість врятувати їм життя приносить їй задоволення та радість. Також, Шарон хоче допомогти побудувати сектор охорони здоров'я у своїй країні.

- У перший рік мені тут було дуже складно: від мови до холодної погоди, - розповідає дівчина. - Я не знала, яке мило було для рук, а яке для обличчя. Плутала маршрутки і не знала, яка моя зупинка. Багато всього було. А щодо расизму, то були часи, що наших студентів кривдили українці, тому що ті були чорні.

Одного разу, пригадує Шарон, в українки під час занять вкрали сумку, вона повідомила про це. Тоді позачиняли всі двері у навчальному закладі, щоб знайти сумку. А іноземним студентам сказали, щоб вони добре пошукали вкрадені речі.

- Перших три роки мені було важко, - додає дівчина. - І навіть власник квартири міг взяти гроші і вигнати з дому, не повернувши коштів. Не дозволяв залишатись в домі, тому що ми чорні. Але не раз ми зустрічали добрих українців.

Не відчувають до себе негативу

Пуніт Кумар приїхав на навчання у ТДМУ з Індії у 2003 році. Закінчив університет в 2009 році і почав працювати в ньому - займається набором студентів з Індії та Африки. Крім освіти та роботи, Пуніт знайшов тут своє кохання. У 2011 він одружився. Його дружину звати Ярослава, а їхню 4-річну донечку - Карена.

- Ні, я не відчував на собі проявів расизму від інших людей, - каже Пуніт. - Можливо, років десять тому така проблема була, але не зараз.

Про свою адаптацію у Тернополі кількома словами говорить інший студент ТДМУ - Еммануїл Аманкона (Amankona Emmanuel).  Приїхав до Тернополя він у жовтні 2013-ого. Студент розповідає, що ніколи не відчував до себе негативного відношення. 

Пацієнти не хочуть лікарів-іноземців

Шериф Осман приїхав до Тернополя у листопаді 2014-ого з міста Кумасі в Гані. 

- Я вивчаю медицину у Тернопільському державному медичному університеті, - розповідає студент. - Обрав таку професію, бо хочу допомогти людям. В Тернополі мені було складно адаптуватись, бо я не знав мови. Але тут дуже дружні люди. Дуже мало тернополян, які налаштовані негативно. Але в лікарнях є пацієнти, які не хочуть, щоб біля них були темношкірі лікарі.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.