Сьогодні, 17 березня: День Святого Патрика, День мобілізаційного працівника

День святого Патрика був проголошений християнським святом на початку XVII століття і шанується католицькою церквою, окремими протестантськими церквами (англіканською, лютеранською, і особливо церквою Ірландії), а також окремими громадами православної церкви. Цей день символізує прийняття християнства в Ірландії, а також є святом культурної спадщини Ірландії загалом. Урочистості в день святого Патрика зазвичай охоплюють паради і фестивалі, виконання танців кейлі і одягання зеленого одягу та прикрашання його трилисником[4]. Християни цього дня також відвідують церковні служби. У цей день пом'якшуються обмеження на пісну їжу і вживання алкоголю.

День святого Патрика є державним святом в Ірландії, Північній Ірландії, на острові Монтсеррат[10] і в канадській провінції Ньюфаундленд і Лабрадор. Свято також широко відзначається ірландською діаспорою по всьому світу, особливо у Великій Британії, Канаді, США, Аргентині, Австралії та Новій Зеландії.

Традиції святкування і символи свята

Як це часто буває, первинні традиції святкування Дня святого Патрика далекі від осучаснених і скомерціалізованих. День святого Патрика припадає на Великий піст, але ірландці цього дня споживали м'ясо, адже вважалося, що святий Патрик перетворює все м'ясо, приготоване для частування, на рибу.

Після святкового обіду ірландці ходили в гості (а не до пабів, як заведено тепер). Цього дня було прийнято розважатися у найрізноманітніший спосіб — розповідати і слухати побрехеньки, жарти і страшні оповідки (зазвичай, із щасливим закінченням), пити віскі й танцювати народні танці.

Ґлобалізація і вдала «PR-розкрутка» зробили з суто ірландського свята — міжнародне. Навіть побутує вислів «17 березня кожний є ірландцем» (англ. Everyone's Irish on March 17th). Однак поза межами Британських островів «напоєм дня» є, зазвичай, не віскі, а ірландське пиво, оскільки воно значно дешевше.

Символікою свята є все ірландське: напої, одяг (якщо не національний ірландський одяг, то хоча б зелений колір вбрання), музика, пісні і танці. Спочатку кольором, що асоціюється зі святим Патриком, був синій: на небагатьох збережених зображеннях Патрик постає у синіх кольорах. Іменем цього святого навіть називають певний відтінок синього[en], який використовується і в гербі Ірландії. Зелений колір почав набувати популярності з 18-го століття, зелену уніформу одягли під час повстання 1798 року ірландські солдати. Тепер за традицією в день Святого Патрика зеленню рясніють не тільки наряди учасників гулянь, також в цей колір забарвлюється пиво і навіть вода в річках.

Особливим і офіційним символом Дня святого Патрика є трилисник конюшини (ірл. seamróg, від ірл. seamair «конюшина»; англ. shamrock, «шемрок»), який, за легендою, святий Патрик особисто вибрав як знак уособлення віри і Трійці.

За традицією ірландці цього дня до одягу причіплювали трилисник, кидали його в останню склянку, а випивши все віскі, викидали трилисник через ліве плече — це називалося «втопити трилисник». На одязі ж вуглиною (або пізніше обпаленим сірником) малювали хреста.

Іншими суто ірландськими символами свята, які превалюють в декорі, є скажімо, зображення самого святого, фігурки казкових чоловічків лепреконів з їхніми невід'ємними глечиками скарбів, національна символіка (наприклад, прапор Ірландії) тощо.

Професійне свято мобілізаційного працівника в Україні відзначається в другій декаді березня. Дата встановлена Наказом Міністра оборони України в 2016 році. Відзначається військовими працівниками мобілізаційних органів і всіма небайдужими до цієї роботи.

Події:

1674 — Івана Самойловича проголошено гетьманом всієї України;
1917 — у Києві створили Центральну Раду;
1937 — у СРСР прийнято закон, що позбавив селян свободи пересування;
1948 — підписано Брюссельський військовий союз західноєвропейських країн, що трансформувався невдовзі в НАТО;
1951 — Українська Повстанська Армія (УПА) закликала США допомогти їй у боротьбі з СРСР;
1959 — Далай-лама втік з Тибету до Індії;
2000 — в Уганді близько тисячі членів релігійної секти «Заповіді божі» спалили себе в своїй церкві.

Народилися:

1834 — Готтліб Даймлер, німецький інженер, конструктор та підприємець;
1847 — Федір Кіндратович Вовк, український антрополог, археолог, етнограф;
1856 — Михайло Врубель, російський художник;
1874 — Августин Волошин, український громадський діяч, священик, президент Карпатської України;
1881 — Вальтер Гесс, швейцарський фізіолог, Нобелівський лауреат 1949;

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.