Вечір памяті поета Степана Сапеляка відбувся у Тернополі

У читальному залі тернопільської обласної універсальної бібліотеки 21 квітня зібралось півсотні поціновувачів української літератури. На них з портрета дивились сумні очі видатного українського поета Ярослава Сапеляка.











Виходець із села Росохач, що на Чортківщині не встиг закінчити навчання у Львівському університеті, як одразу ж потрапив у руки чекістської каральної машини. Принциповий юнак, який ніколи не поступався своїми національними переконаннями, спочатку написав лист на ім’я Брежнєва, протестуючи проти переслідувань української інтелігенції. А наступного року він не побоявся вивісити у рідному Чорткові на День Злуки жовто-блакитний прапор. Такого викличного вчинку радянська система стерпіти не змогла. У тому ж, 1973 році його було засуджено до 5 років позбавлення років та 3 років заслання в тюрмах ГУЛАГу. Звична для українського патріота «одісея» по Сибіру та Далекому Сходу не зламала його дух. Він продовжував писати поезію бо, як згадує Олександр Солженіцин часто єдиним способом вижити у таборі і не втратити розум було складати в голові вірші.

 - Я часто думаю, що поки ми бігали по дівчатах, гуляли по парках, свою молодість Степан проводив там, в уральських концтаборах, на Колимі – розповідає редактор журналу «Літературне Тернопілля» Богдан Мельничук.  – Ім’я Сапеляка я вперше почув лише у 1992 році, коли йому була присуджена Шевченківська премія. Тоді тернопільські літератори дуже здивувались, що він є уродженцем Тернопілля, бо мало про нього знали. Я не знаю більше такого поета, в якого кожен рядок був настільки оригінальним, позбавленим заяложених метафор і порівнянь, звичайних літературних кліше. Сам він був простою людиною, дуже любив природу.

Щемливі вірші таборових років прочитав присутнім  народний артист України В’ячеслав Хім’як. Про трансцендентну природу обдарування Сапеляка згадував і отець Василь Погорецький. Він згадує, що в присутності поета люди відчували неабияке духовне піднесення. Виникало враження прямого спілкування поета з Богом.

Неоднозначним виявилось сприйняття Сапеляка у Тернополі. Працівники бібліотеки з теплотою згадують відвідини поетом книгозбірні. В липні 2011 року Сапеляк власноруч передав бібліотеці тритомник власних творів. Однак, видані ці книги були в Харкові, де автор мусив жити після повернення із заслання. Жодне тернопільське видавництво до сих пір не надрукувало його творів. Лише у травні цього року памятна дошка з іменем поета може з’явитись на стінах музею політвязнів, де письменник переживав важкі дні кадебістських допитів.  Раніше міські чиновники  вимагали передати у ЖКГ довідку, що Сапеляк справді геніальний поет.  Абсурдність такої вимоги очевидна кожному, хто прочитав хоча б один рядок Майстра.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.