“Він був у віці, але ще міг дати фору молодим”, - друзі про найстаршого пластуна Степана Павлишина

У “Пласті” Степана Павлишина запам’ятають, як дуже доброго та активного чоловіка.

- Він прийшов ще на початку 90-х в "Пласт", - розповідає голова обласної Пластової ради Сергій Юзик. - Тоді він уже був на пенсії, але продовжував працювати і займався з дітьми від 6 до 12 років. Був дуже активним, організував безліч таборів. Їздив в Пластовий табір-музей “Сокіл”. А це є куди їхати - в Івано-Франківську область. 

Степан Павлишин має чи не усі можливі пластові нагороди. А, також, масу освітніх відзнак.  До того ж, у чоловіка була чимало захоплень. 

- Він цікавився краєзнавством, був футбольним фанатом, грав у шахи, - продовжує Сергій Юзик. - Складно сказати, чим він займався, бо усього було дуже багато. При тому, що він був вже у віці, але міг дати фору молодим.

Як каже пан Юзик, Степан був дуже цікавим співрозмовником і в нього ніколи не було бар’єру у спілкуванні з молодшими поколіннями. 

Довідка

Народився 9 листопада 1930 року в сім’ї селянина-хлібороба в селі Ріпиці Бучацького району Тернопільської області. В 1937 році вступив до Пласту, член куреня УПЮ ім. Маркіяна Шашкевича, який діяв підпільно при Бучацькій гімназії до 1939 року. Закінчив Чернівецький учительський інститут та Кременецький педагогічний інститут (фізико-математичний факультет). Викладає фізику та математичку в школах Бучача, Жизномира, Бариша, Перевольки та Сороки. Пластову Присягу склав 1994 року на горі Лисоня, над могилами УСС. Член куреня “Целібат Мурлики”. Розбудовував пластовий рух в Жизномирі. В жовтні 1993 року створив гурток хлопців “Беркути” та гурток дівчат “Орхідеї”, а також 2 рої — “Калина” та “Зайчики”, об’єднані в гніздо “Лісові друзі”.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.