Як живуть в окупованому Херсоні: розповідь переселенки, яка знайшла прихисток у Тернополі

• Херсон та частина області залишаються в окупації російських загарбників. Багато людей намагаються виїхати на підконтрольну Україні територію, адже бояться за своє життя.
• Як місцеві виходять на мітинги, як російські злочинці викрадають та катують людей та чи легко покинути окуповане місто – про це у матеріалі.

Поліна Дайнега працювала у Херсоні журналісткою на одному з місцевих телеканалів. Коли до міста прийшли окупанти – тривалий час довелося жити в страху. Кілька разів вона намагалась покинути окуповану територію. Зробити їй це вдалося лише під час третьої спроби. Кілька днів в дорозі, численні блокпости росіян. Але, на щастя, 14 травня вона приїхала до Тернополя, де їй надали прихисток. Вона розповіла, як живуть люди в окупації.  

Як почалась війна

На початку російського наступу жителі Херсонщини одними з перших дізнались про повномасштабну війну та побачили колони ворожої техніки.

– Через нашу область їхали колони техніки. Вже о 5 ранку, 24 лютого, мені зателефонували знайомі з Новотроїцької громади та сказали, що почалась війна. Вони ридали та казали, що там вже йде російська техніка, вони в підвалах і чують вибухи. У перші дні фактично знищили село Антонівку. Там був великий бій. Звідти доставляли дуже багато поранених у наші лікарні.  

У Херсон окупанти зайшли на початку березня. Почались обстріли будинків. За кілька днів їм вдалось захопити місто та закріпитись.

Херсон відключили від українського телебачення та інтернету. По телевізору російські пропагандисти. Часто зникає мобільний зв'язок. 

Біля прилеглих міст та сіл може зникати електрика та газ, коли снаряди нищать комунікації. 

Чи є продукти

Продукти в перші дні війни розкупили. Наразі в магазинах є продовольство. Однак ціни можуть шокувати.

– Все подорожчало в кілька разів. Рублі у нас не використовують, хоча іноді з’являються такі повідомлення, що буцімто тепер у Херсоні можна розрахуватися рублями. На полицях магазинів поки є продукти, але ціни значно виросли.

На фото можна побачити реальні ціни на продукти в магазинах. Миючий засіб для посуду – 100 гривень. Шоколадний батончик – 43, чай – 195 грн.

Десяток яєць на середину травня коштує приблизно 30 гривень. Ціна на них знизилась, а раніше вони коштували понад 60 грн. Для порівняння, у Тернополі їх можна купити за 13–25 грн.  

Також почали з’являтися товари російського виробництва.

– Вже почали привозити товари з росії. Ми бачили і різні напої та продукти, які виготовлені в окупованому Криму. Люди ці товари бойкотують.

Багато жителів Херсону йдуть за продуктами на ринки. Поліна каже – це нагадує 90–ті роки.

– Підприємці привозять одяг на ринок і продають з автомобіля. Це дуже нагадує 90–ті роки. Причому в одній купі можуть бути зовсім різні речі. Я вже була на ринку Тернополя і помітила, що тут все розділено, м’ясо окремо, цукерки окремо, фрукти окремо, овочі окремо. У Херсоні все наразі на купу.

Гострого дефіциту немає. Також люди рятуються власними запасами.

– Херсонщина – аграрний регіон. Там вирощують багато овочів та фруктів. Тому якось себе ще люди прогодують. Але що буде восени та взимку – хто знає. Багато фермерів не змогли засадити поля. До того ж, до підприємців та фермерів вже приходять окупанти та кажуть, що якщо ви нам не віддасте «дань» – можете навіть не садити – заберуть все.

Велика біда з ліками

З продуктами харчування легше. А от із ліками – біда. Їх можуть доставити лише волонтери.

– Знайти, купити чи отримати ліки дуже важко. Страждають онкохворі, люди з діабетом, з серцево–судинними хворобами. Волонтери намагаються доставляти ліки. Намагаються налагодити видачу інсуліну для хворих на діабет. Для цього потрібно прийти до лікарні.

Важко знайти навіть звичайні пігулки.

– Багато активістів зверталися до власників аптек, щоб їх відкрили, бо довгий час вони були зачинені. Розкупили все. Були випадки, що пластинки таблеток ділили і давали по три пігулки. Настільки все важко.

Лікарі працюють. Проводять консультації по телефону. Намагаються допомагати людям.

– Працює пологове відділення. У перш дні війни та окупації жінки народжували у підвалах лікарні, під звуки вибухів. Там вони були з немовлятами. Згодом вже повернулися до лікарні, – продовжує співрозмовниця.

Херсон – це Україна

Хоча у місті розвішані російські триколори, місцеві сподіваються, що якомога швидше російські війська виженуть з їх землі і вони зможуть повернутися до життя, яке було раніше.

– У нас люди мають проукраїнські погляди. Ніхто не підтримує ніяких референдумів чи приєднань до росії. Звичайно, є невелика кількість людей, які за росію, колаборанти. Але їх дуже мало.

У місті проходять мітинги з українськими прапорами. Як каже Поліна – окупанти були шоковані тим, що українці не просто не підтримують їх, а й виходять на мітинги.

– Люди виходять на мирні мітинги, щоб показати, що росію тут ніхто не чекає. Перші мітинги ще не розганяли. Але на наступних відкривали вогонь. Були поранені. Застосовували сльозогінний газ, кидали в натовп світло–шумові гранати. Росіяни були шоковані, що ми не боїмося висловлювати свою думку, – каже вона.

На будівлях деякі сміливці малюють українські прапори та роблять написи, що Херсон – це Україна.

Дехто наважується зривати російські ганчірки з адмінбудіель. Якщо таких спіймають – можуть вивезти у невідомому напрямку та вбити.

Людей викрадають та катують

Навіть потраплятися на очі російським військам багато місцевих бояться. У місті періодично викрадають людей.

– Солдати ходять по будинках. Якщо не можуть відкрити домофон – виламують двері. Вони заходять у квартири, можуть забрати з собою людей. У нас в місті часто викрадають чоловіків. Жертвами стають активісти, депутати, волонтери, всі, хто хто може не сподобатися. Їх забирають і вивозять у невідомому напрямку. Ті, кого врешті відпускають, повертаються до дому. Вони кажуть, що їх увесь цей час в полоні били та знущалися. Дуже багато людей не повернулися. Скільки викрадених – достеменно невідомо.

Процвітає мародерство. Окупанти можуть зайти до будинку місцевих чи магазинів та взяти все, що їм подобається. Вивозять все, що «погано лежить» і з прилеглих сіл.

Як розповідає Поліна, відбирають навіть автівки. Деякі позначають буквами Z. Але це роблять не всі. Тому коли повз проїжджає авто – невідомо, хто саме там знаходиться – місцевий чи окупант.

Люди виїжджають на свій страх і ризик

Як розповідає Поліна, чимало людей намагаються покинути Херсон. Однак за увесь час окупації не було жодного «зеленого коридору». Люди виїжджають на свій страх і ризик.

– У нас було три спроби покинути Херсон. Ми робили це на свій страх, адже не знали, чи вдасться нам минути російські блокпости. Щоб потрапити на підконтрольну Україні територію, ми проїхали приблизно 50 окупаційних блокпостів. Люди днями стоять у полі. Зараз вже жарко, тож уявіть, як це. Багато людей їде з маленькими дітьми, – говорить журналістка.

Окупанти психологічно тиснуть на українців, які проходять через блок–пости. Можуть забрати все, що їм сподобається. Змушують показувати телефони, переривають сумки.

– Перш, ніж їхати, треба повністю очистити телефон, щоб там не було взагалі нічого, що може не сподобатись росіянам. Ніяких фото, ніяких українських груп у соцмережах. Ми навіть видаляли деякі додатки, які мають українські прапорці на іконках. У мого хлопця був ноутбук, який ми загорнули в простирадло, щоб його не пошкодити в дорозі. Окупанти це побачили і почали своє: «А зачєм ви от нас прячєтє?», «Ми нічево не варуєм». Але це не правда. Вони можуть забрати все, що їм сподобається. Один з характерних випадків, який розповіла моя знайома, – на блокпості росіянин забрав цукерки у дитини, бо йому так схотілося. Відбирають телефони, техніку, гроші, прикраси. 

Були випадки, коли блокпости просто не працюють, і людей змушують годинами чекати на сонці, бо росіяни втомилися.

– Коли ми нарешті проїхали через все це пекло і побачили наших військових – у нас були сльози. Це зовсім інше ставлення до людей. Це зовсім інші люди. Вони намагаються допомогти, заспокоїти, – промовляє жінка. 

Наразі Поліна вирішила залишатися у Тернополі, доки Херсон не буде звільнено. Повертатися в окуповані міста не планує, адже жити в постійному страхові та з диктатурою не має бажання. 

У Херсоні чекають приходу українських військових. Сподіваємось, що уже зовсім скоро окупанта виженуть з нашої землі. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.