Малий Тибет – царство краси, кажуть тернополяни, які там провели півтора місяця (ФОТО, ВІДЕО)

Тернополяни довго мандрували Індією, бачили Тадж Махал і Червоний форт. Однак більшість часу провели на висоті 4800 м над рівнем моря, медитуючи.
Малий Тибет – царство краси, кажуть тернополяни, які там провели півтора місяця (ФОТО, ВІДЕО)

Хтось чекає відпустку, аби вигрітися на пляжі. Дехто, навпаки, — шукає надзвичайних пригод або можливості навести лад у житті, переосмислити його, зрозуміти своє призначення.
— Ми з Олександром Михайлишиним були в Ладаку — провінції Індії. Більшість часу провели в горах, на висоті 4800 м над рівнем моря, — каже координатор Центру “Гармонія” Дмитро Вакуленко. — Метою було помедитувати. Втім, побачене у Малому Тибеті та Делі не зітреться з пам’яті ніколи.
До речі, узимку 2010 р. Дмитро Вакуленко пройшов і проїхав уздовж ріки Ганг, а в 2007-му з товаришем побував у Непалі та Тибеті. Після тієї мандрівки вони пообіцяли собі, що продовжать вивчати таємниці Тибету, котрий для українців є абсолютною екзотикою. Реалізувати проект вдалося влітку 2010 р.


Добиралися тернополяни у Делі — столицю Індії — літаком. З аеропорту поїхали в місто. Туристам сподобалася тамтешня архітектура. Вони побачили чимало цікавих споруд. Особлива деталь — багате різьблення каменю в оздобленні.
— Спершу ми походили навколо їхньої “тріумфальної арки” — пригадує чоловік. — Цю споруду називають “Ворота Індії”. Поки все розглядали, зрозуміли, наскільки палючим є їхнє сонце. Пізніше, в горах, ми замотували голови шарфами, відкритими залишаючи тільки очі. Але шкіра обличчя і губи все одно пересохли і потріскали.
Наступну зупинку українці зробили у меморіалі Махатми Ганді. Пересвідчилися: цей великий чоловік мало говорив, але багато робив. Він жив скромно, хоча й був відомим юристом, а згодом — президентом. Так, у його кімнаті були лише маленький столик і тапчан, на якому чоловік спав.


— Маршрут ми попередньо не складали. Поклалися на долю, — приєднується до розмови Олександр Михайлишин. — Причому нам весь час допомагали випадковості — то ми приходити на станцію, коли до відправлення автобуса залишалися хвилини, то купували квитки за набагато нижчою ціною...
Кожне наступне місце і час виїзду чоловіки визначали в медитації. І такі підказки їх не підводили.


ВЕЛИКІ ЗАТОРИ НА ПЕРЕВАЛІ
Згодом туристи автобусом доїхали в Маналі. Наступне містечко називалося Васішту. Всю дорогу милувалися краєвидами та стилем життя місцевих. Заважав лише дощ.
— У Васішту є термальні джерела, — розповідає пан Дмитро. — Вони й рятують місцевих від вибриків погоди. Уявіть: та місцина оточена засніженими горами, заввишки до 5 тис. м, з неба часто мрячить, а ти сидиш у теплій ванні! До речі, жінки і чоловіки — окремо.
Чергова зупинка — долина Кулу. Ця місцина тернополян привабила меморіалом Реріху.


— Там діє інститут Урусваті, заснований Миколою Реріхом. Це — Храм науки, де працюють учні Живої Етики — молоді духом учені, які вивчають флору і фауну Індії, Тибету, культурні, мистецькі, релігійні та духовні пам’ятки, традиції, обряди, методи траволікування, — пояснює чоловік. — Крім того, у Нагарі є замок, де зберігають особливий камінь — “подарунок богів”. У ту місцину віряни різних течій ходять, як ми, на хресний хід. Навколо — багато квітів і яблунь.
Тамтешня архітектура — особлива. Це високі будинки, зведені шарами — з каменю і дерева. Саме це зберігає їх під час землетрусів.


— У музеї ми пережили легкий шок, — додає пан Олександр. — Там є старовинна накидка з вовни, якою місцеві жителі у негоду обмотуються з ніг до голови. Той коц один в один — карпатські килими, але тоншої роботи. Візерунки такі ж, як у нас!
Доля підказала туристам — треба їхати в Ладак. Дорога туди лежала через перевал Ротанг.
— Той перевал — на рівні хмар — відкритий для проїзду лише кілька місяців на рік, — додає тернополянин. — Дорога там дуже вузька, тому часто виникають затори, навіть на кілька днів. Крім того, у горах часто стаються обвали і шлях зникає під горою каміння.


МЕДИТУВАЛИ ПО 10-15 ГОДИН ЩОДНЯ
Туристи вперто йшли все далі і все вище — вглиб Малого Тибету. Їдучи в автобусі, перетнули найвищий у світі перевал, заввишки 5300 м. Мандрувати там пішки дуже важко — дається взнаки нестача кисню. Чоловіки кажуть, що втомлювалися і задихалися навіть від найменших фізичних навантажень. Уздовж шляху їм весь час зустрічалися діючі та закинуті храми, а також ступи — особливі буддійські храмові споруди — “каплички”, витесані з цілісного каменю, тож усередину зайти неможливо.
— Перед підйомом у гори ми зупинилися в селищі Сабу, — продовжує чоловік. — Воно розташоване неподалік від Ле — столиці провінції на півночі Індії. Цікава деталь — ми зупинилися в готелі, яким володіє автор циклу книг з дослідження фольклорної і культурної спадщини Ладаку, відомий літератор, культурний діяч.
Місце, яке туристи обрали для тривалої зупинки і ретриту (час, аби сховатися від світу і зайнятися собою — прим. ред.) — верхня точка гірської гряди Марка Велью, висота — 4800 м над рівнем моря.
— Те місце, куди ми врешті добралися, називають Немалінг, — каже пан Дмитро. — Там було невелике наметове містечко, що складається з трьох наметів для туристів і двох — для приготування їжі та її прийому. Там і почався 21-денний ритрит. Ми щодня намагалися займатися по 10-15 годин.


“ДОРОГИ ПРОСТО ЗМИЛО...”
Коли тернополяни проводили ретрит, у долині пройшла повінь. Селеві потоки спричинили багато смертей, зруйнували будинки, поля вкрив шар бруду. Але про це чоловіки дізналися, коли повернулися в Ле. Спершу вони пережили шок, коли не впізнали пейзажів, котрими милувалися, піднімаючись у гори.
— Сили природи — безмежні! Стежки змило, конфігурація берегів річок змінилася, — пригадує побачене Дмитро Вакуленко. — За словами господаря будинку, де ми зупинилися, над селищами, які постраждали від стихії, висіли дуже чорні хмари — ніби там зібралося дуже багато бруду. Перше знайомство з повінню відбулося, коли один із коней, який віз речі туристів та інше, вгруз у півтораметровому шарі бруду, перемішаного з камінням. Ми разом витягали тварину звідти. Це дуже важка праця.


Наступного дня — 11 серпня — тернополяни дісталися траси, сіли в бус і дорогою продовжували спостерігати за наслідками стихії. Прибувши у Ле, дізналися, що всі місцеві жителі мають зібратися в буддистському монастирі, аби помолитися за загиблих, постраждалих і попросити милості для свого краю.
— У Ле з’їхалися тисячі ченців різних напрямків. Вони розмістилися в релігійній споруді, а віряни зібралися навколо монастиря, — пригадує чоловік. — Нам пощастило примоститися в храмі під стіночкою. Спільна молитва почалася вранці, а закінчилася ввечері. Звісно, були невеликі перерви. Ченці роздавали вірянам хліб, чай, рис.
 

Здивувало тернополян, як упродовж дня змінювалося небо над містечком, адже хмари в долині і над горами видавалися все легшими. Спокійнішими ставали і обличчя вірян. Уже наступного дня значно збільшилися обсяги гуманітарної допомоги тому регіону, приїхали волонтери з різних країн світу.

Оздоба – з коштовностей
В Агрі туристи відвідали одну із визначних пам’яток того регіону — Тадж Махал, побудований за наказом імператора Великих Моголів Шах-Джахана на згадку про дружину Мумтаз-Махал.
— Перше враження — неймовірна краса і велич, — розповідає пан Михайлишин. — Екскурсовод розповів про мотиви появи Тадж Махалу. Ту будівлю звели у 1653 р., і вона стала мавзолеєм для закоханих. Цікава деталь: на вхідних воротах майстри виклали мозаїкою ранкову молитву, на вході в головну споруду — вечірню, всередині — нічну. Для інкрустації використовували лише коштовне каміння.
Вражало, що весь комплекс зберігся майже в ідеальному стані.
— Мавзолей виглядає... легким, якимось невагомим, хоча він — із полірованого напівпрозорого мармуру. Причому той камінь завжди теплий! — емоційно додає чоловік. — У будівлі поєднали елементи перського, індійського та ісламського архітектурних стилів. Нас вразила система вентиляції і ходів. Вона — бездоганна, хоча й зроблена кілька віків тому. До речі, мармур має таку особливість: при яскравому денному світлі він виглядає білим, на світанку — рожевим, а в місячну ніч — сріблястим.
Територія Тадж Махалу — доволі велика. Адже будівля оточена садом із фонтанами і басейном. Звідти можна розгледіти Червоний форт. Саме там, за стінами, товщиною 5 м, і жив правитель, спостерігаючи, як зводять мавзолей для його коханої.

Довідка
- Мандрівка до Індії (Малого Тибету) обійшлася кожному з учасників в 1500 дол. (1 рупія — 0,17 грн, або 0,022 дол.).
- Хліб там коштує 20 рупій, рис — 30, молоко — 25 за літр; фрукти: банани — 4-5 р./шт., манго — 90 р./кг. У Делі й Агрі — ціни нижчі. У Ладаку ростуть тільки яблука, сливи, груші, алича та абрикоси. М’яса там майже не їдять. 
- Квиток на потяг, наприклад на рейс Делі — Агра, “тягне” 300 рупій, або 6 дол. (майже наш купейний, відстань — 250 км). Проїзд в автобусах залежить від маршруту — у середньому 30-50 рупій. Винайняти рикшу коштує 50-150 рупій. За переліт внутрішнім рейсом до Делі туристи заплатили близько 220 дол. Не у сезон ціна — 60-70 дол.
- За добу проживання у “гест хаус” в українців просили 300 рупій.
- Екскурсії туристам обходилися у суму від 20 до 1200 рупій. У Тадж Махалі за вхід потрібно заплатити 1200 рупій (12 дол.).

Коментарі (1)
  • Anonymous

    Супер!!! Сама туди хочу, але сидіти в горах 21 день не зможу:)
16:30 Нападника, який підрізав Ігоря Турського, оголосили у розшук 16:00 Тернополяни пригадали день, коли вибухнув Чорнобиль 15:00 Вперше в Тернополі дизайнер Андре Тан із ексклюзивним майстер-класом 14:30 Вночі на "Дружбі" чоловік підстрелив хлопця, бо той заважав йому спати 14:15 Тернополяни витрачають на ліки найбільше в Україні 14:00 Від спогадів волосся дибки: тернополянин про Чорнобиль 13:31 В крові хлопців, які загинули в аварії в Світлий понеділок, алкоголю було в 10-15 разів більше норми (оновлено) 13:20 У "Сквері волонтерів" висадили дерева. Про вартість не говорять, бо бояться, що покрадуть 13:00 Фото дня: біля пам'ятника “Жертвам Чорнобильської катастрофи” молились та  ділились наболілим 12:40 Тернополянин став «викрадачем» свого автомобіля. Чоловіка оштрафували 12:18 Тернополяни перемогли на чемпіонаті України з кікбоксингу 12:15 Як покращити свій фізичний стан, якщо ви офісний працівник 11:47 У Чорткові мотоцикліст збив 5-річну дитину

Раніше у "Сквері волонтерів" зрізали 12 сухих дерев та 30 кущів. На їхнє місце 26 квітня висадили 27 нових дерев та...

Вже минає 32 роки трагедії на Чорнобильській АЕС. Та біль, який завдала країні катастрофа, не вщухає з роками. Тисячі...

Соціальний проект "Класний керівник" -  це можливість для вчителів розповісти про себе та свою діяльність,...

Швидка доставила хлопчика у лікарню із забійною раною та гематомою голови. Травми 5-річна дитина отримала в результаті...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up