Подорож у країну Лимонію

Амальфітанське узбережжя називають райським куточком вічного літа. Дана місцина знаходиться на півдні Італії в області Кампанія і вважається одним із найкрасивіших у Європі. Півсотні кілометрів уздовж Тірренського моря зачаровують цитрусовими садами, квітами й кольоровими будинками, які ніби вросли у скелясті виступи берегової лінії. До речі, у цьому мальовничому краї зберігаються мощі святого апостола, який приніс християнство на українські землі та благословив Київські гори.

50 км вражаючих пейзажів

Побачити різноманіття барв Амальфітанського узбережжя, скуштувати стави місцевої оригінальної кухні і зрозуміти, чому цю курортну зону називають «Країною Лимонією» – ось що приваблює туристів з усіх куточків світу. Крім цього тут можна полоскотати собі нерви, дослідивши зруйновані Помпеї і піднявшись на вершину Везувію. І, звичайно ж, варто купити керамічні вироби – головний місцевий сувенір Амальфітани.







































У будь-яку пору року тут завжди велелюдно. Кожний мандрівник знаходить свій райський куточок: чи то у скелястих горах між цитрусовими деревами, чи то у прозоро-блакитному морі, чи на заквітчаній терасі за чарочкою лімончелло – місцевим лимоновим лікером.

Уздовж 50-кілометрової смуги Амальфітанського узбережжя розкинулися з десяток колоритних поселень. Ошатні античні вілли та скромні будиночки усіх кольорів веселки на тлі морської блакиті або гірської зелені милують око подорожнього.

Колоритні курортні містечка

Невеличкі містечка Майорі та Мінорі вражають своїми мальовничими краєвидами і дають відчуття повної свободи та безпеки, адже тут навіть серед ночі можна сміливо гуляти вулицями і нічого не боятися. У повоєнні роки в тутешніх околицях знаний італійський режисер Роберто Росселліні зняв не один епізод до фільмів за участю акторок Інґрід Берґман та Анни Маньяні.

Місцевим центром моди завдяки своїм швачкам та рукодільницям вважається містечко Позітано. Колись відпочивальниці залишали вранці місцевим кравчиням свої розміри, а ввечері, повертаюсь із пляжу, забирали готову сорочку чи інший виріб. Ці послуги діють у міських крамницях і досі. Масовий туризм у Позітано почався у 50-х роках минулого століття. Раніше це було глухе рибальське селище, половина жителів якого емігрувала за океан.

Мощі апостола і найбільші лимони

Назва узбережжя пов’язана з містом Амальфі. У IX столітті це була могутня морська республіка. Тепер про це нагадують лише експозиції місцевого музею, бо у XIV столітті страшний буревій майже повністю зруйнував місто.

Найвідоміший архітектурний монумент Амальфі – собор в арабсько-норманському стилі, який носить ім’я заступника міста святого Андрія. У храмі зберігаються мощі апостола Андрія Первозванного. Масивними широкими сходами відвідувачі спускаються від церкви до центральної Соборної площі. Звідти мініатюрними крученими провулками дістаються набережної Амальфі. Там замовляють у ресторані пасту з морепродуктами і в очікуванні обіду насолоджуються природною красою узбережжя – об’єкту світової спадщини ЮНЕСКО. До речі, Амальфі славиться на весь світ своїми лимонними садами. Ще б пак! Адже тут ростуть найбільші лимони.

Амальфі та Атрані – це два містечка-близнюка, розташовані по сусідству. Їх розділяє лише пагорб з вежею Зіро на його вершині. Під ним прокладений тунель, завдяки якому туристи можуть переходити з одного містечка в інше. Біля вежі, побудованої ще в XV столітті, знаходиться великий майданчик, з якого можна милуватися вражаючою панорамою з висоти пташиного польоту.

Стежка Богів і гірське селище

Амальфітана – справжній рай для любителів трекінгу і захоплюючих пейзажів. Переконатися в цьому можна, здійснивши прогулянку на човні від Амальфі до Позітано, а також прогулявшись Стежкою Богів. Остання є найкрасивішою і найвідомішою зі стежок Амальфітанського узбережжя. Вона об'єднує два селища: Бомерано (Аджерола) і Ночелле.

Для любителів трекінгу  до селища можна піднятися з Фіордо ді Фуроре, але для цього доведеться подолати 2420 сходинок, щоб піднятися на висоту 600 метрів над рівнем моря, де знаходиться селище Аджерола. Це своєрідний балкон, з якого відкривається шикарна панорама на все Амальфітанське узбережжя. Селище розкинулось на плато гірського ланцюга Латтарі, тому тут пролягає безліч стежок, загальною довжиною понад 60 км. Найвідоміша з них – Стежка Богів. Цей райський куточок, наповнений оглядовими майданчиками, лісами, долинами, скелястими стінами, що ідеально підходять для пішого туризму, скелелазіння і гірського велосипеда.

Крім цього Аджерола зачаровує своєю кухнею, що сподобається тим, кому до смаку салямі  та сири – «Фіор ді латте» і «Проволоне дель монако», а також усі ті, хто любить куштувати хліб, таралі, фрукти і солодощі. Для гурманів ідеально підійдуть місцеві свята: каштана, ковбасок, перцю та інших місцевих продуктів.

Місто, котре зруйнував Везувій           

Помпеї – місто відоме на весь світ, адже саме воно 24 серпня 79 року було знищене виверженням Везувію, який досі  залишається діючим вулканом. Тепер можна навіть піднятися до його кратера і заглянути всередину.

Попри те, що Помпеї – велике місто, але, крім розкопок, тут мало цікавих місць, тому вистачить і півдня, щоб відвідати все в центрі. Багато туристів сприймають Помпеї лише як сукупність зруйнованих будівель, не усвідомлюючи, що кожна частинка цього міста – «оригінальна». Цікавими є могили уздовж кам'яних мощених вулиць, будинки із фресками, затінені аркади і застиглі фонтани. Це, мабуть, єдине місце, де можна відчути безпосередній контакт з Римською імперією. Саме тому Помпеї залишають незабутні враження у своїх відвідувачів.

Окрім розкопок старовинного міста цікаво оглянути церкву Діви Марії Розарія. Храм спорудили між 1876 і 1891 роками за проектом Антоніо Куа. Будівництво фасаду церкви почалося в 1893 році – він увінчаний триметровою мармуровою статуєю Богородиці. Внутрішнє оздоблення храму вражає своєю пишністю: стіни і склепіння святилища прикрашені розписом, над вівтарем зведений розкішний навіс, а ікони декоровані дорогоцінними каменями. Поруч з храмом височіє 80-метрова дзвіниця, куди можна піднятися за додаткову плату - зверху видно панораму Помпеї і вулкан Везувій.

Подорожуючи Амальфітанським узбережжям, мене переповнювали різні емоції: від захоплення – до запаморочливої зачудованості, адже тут кожен клаптик землі відвойований в гір, до того ж люди своєю невтомною працею змогли створити справжній туристичний бренд.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.