Як журналісти "RIA плюс" у Польщі літали

Аеропорт завжди був гордістю невеличкого польського містечка Мелець, що розташоване за годину їзди від Жешува (Ряшів українською – ред.), "столиці" Підкарпатського воєводства. До утворення вільної економічної зони він займав площу 300 гектарів з усіма об'єктами, що мають якусь приналежність до авіації. Таких об'єктів тут немало. Це і кілька шкіл авіації, де можна вивчитись на пілота, і найбільше у світі підприємство з надання послуг для сільського господарства ZUA-Mielec, і європейське представництво легендарної авіабудівної корпорації "Сікорський ейркрафт".

Вертольоти для всіх, крім себе

За 1939-2007 роки "PZL-Mielec" спроектувало, відремонтувало та виготовило понад 20000 літаків різного типу. За рік тут виготовляли понад 100 літаків – і АН-28, і "Іскри", і "Бризи", і багато інших. Тут виготовляли і спортивні літаки, і бойові машини, і багатоцільові вертольоти.

Економічна зона "відхопила" шмат території власне аеродрому. На місці кількох смуг тепер розташоване підприємство з виробництва газонокосарок зі світовим іменем – Нusqvarna. Однак з розвитком економічної зони Польське Авіаційне Підприємство "PZL-Mielec" змогло залучити хорошого інвестора з Америки. Підприємство переобладнали, запустили нові лінії, змінили тип виробництва. Перед цим розмови та переговори з підприємством вели і українці – "Мотор-Січ" мав великі плани на співпрацю в сфері оборонної галузі. Однак не склалось.

Підприємство "Сікорський ейркрафт корпорейшн" уклало угоду в 2006 році. За два роки провели всі роботи з переобладнання та реорганізації, і вже в 2009-му поставили на конвеєр виробництво бойових вертольотів "Чорний Яструб", що фігурують у всіх бойовиках і є бажаними для озброєння будь-якої армії. Зараз тут працює 1500 чоловік, які можуть збирати один вертоліт за місяць, але у випадку відсутності замовлень роблять три-чотири на рік.

Підприємство успішно експортує свої літальні апарати у багато країн світу, однак, за словами польських колег, по репутації підприємства сильно вдарив програний тендер на постачання озброєння для польської армії. Подейкують, що польський уряд свідомо віддав перевагу у тендері на 3,5 млрд доларів французькій компанії "Airbus". А причиною є така собі компенсація за непродані Росії "Містралі".

За умовами тендеру Польща отримає 16 вертольотів у багатоцільовій транспортній конфігурації; 13 бойових пошуково-рятувальних машин (шість для ВМФ і сім для ВПС); 8 вертольотів для боротьби з підводними човнами; 5 вертольотів медичної евакуації і 8 спеціалізованих вертольотів для 7-ї ескадрильї спеціальних операцій. Тож підприємство з Мельця і справді дуже багато програло.

Льотчик – за 20 тисяч злотих

Крім виробництва та тестування авіації, у Мельцю ще й вчать літати. Тут є декілька шкіл, де з вас можуть зробити пілота. Нам пощастило мати справу із пілотом із багаторічним стажем з школи "FlyPolska" Павлом Віняжем.

– Щоб почати навчатись на пілота, треба небагато. – розповідає Павел Віняж. – Середню освіту, медичну довідку і дозвіл від Управління цивільної авіації, якщо студент не є жителем єврозони. Ну і так, треба мати хоча б 17 років – молодшим вчитись не можна.

Навчання складається із теоретичної та практичної частини. Теорія можлива і дистанційно. Якщо очно – то це обійдеться у 5000 злотих, якщо дистанційно – у 2000. Практична частина має нарахувати 45 годин польоту. З огляду на те, що одне навчальне коло займає в середньому від 7 до 9 хвилин, то налітати такий час – справа нешвидка. Але поблажок немає, усміхається Павел, бо помилка в небі страшніша наслідками за помилку на дорозі.

Практична частина виллється у суму від 20 до 53 тисяч злотих за повний курс навчання на одномоторному літаку. Ціна залежить від літака. Найдешевший – відомий з американських книг літак Cessna 152 – 21 500 злотих. Найдорожчий – Diamond DA40 – аж 53 тисячі.

Полетіли!

На останньому нам з Андрієм Шкулою і пощастило політати. З ангару невеличкий чотиримісний літачок Павел з колегою витягують вручну, перевіряють, чи не потрапила вода до пального і готуються до польоту. Для цього Павлу треба заповнити деякі документи та отримати право на виліт. З цим проблемка – надворі вітер та дощ. Але доля прихильна до нас – і ось ми уже в літаку.

На голову неодмінно вдягаємо навушники. Павел пояснює, що інакше ми оглухнемо під час польоту. Однак протягом усього нашого півгодинного вильоту чоловік розповідає про літак з ніжністю, яка пасувала би розповіді батька про дитину.

– Ось тут ми можемо побачити, де перебуваємо, – показує Павел на дошку з приборами. – Бачите – ось Тернопіль, ваше рідне місто. Якби у нас були дозволи на перетин кордону – ми цілком могли б туди полетіти.

І справді, при повному баку цей літачок може подолати 1455 кілометрів. Максимальна висота – 5000 метрів. Однак ми тримаємось на висоті до двох тисяч, щоб комфортно оглядати Мелець, підприємства економічної зони, затишні квартали і геть близьку Сандомирську пущу, що починається за межами містечка. Diamond DA40 може розвивати швидкість і до 320 кілометрів на годину, однак ми тримаємось в межах комфортних 80-90.

– Хочеш покерувати? – раптом звертається до мене Павел.

Я сиджу поруч з ним, на місці другого пілота і можу, теоретично, керувати літаком точнісінько так само. Однак я боюсь.

– Ну давай, повертай штурвал! – командує він і я слухаюсь. Від найменшого руху літак слухняно повертається. Після того, як ми весело клюємо носом, Павел лагідно забирає з моїх рук екстремальну забавку і керує сам.

Перед посадкою показує нам невеличкий екстрим-трюк і поки ми намагаємось заспокоїти серце, яке плигнуло десь у п'ятки, йде на посадку. Літак слухняно сідає на смугу. Літати – це круто, утверджуємось в думці ми з Андрієм Шкулою. І дуже круто жити у місті літаків, яким є невеличкий, але такий гостинний Мелець.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.