Як психотерапевт став нардепом

У кожного свої причини, чому він іде у велику політику. Олег Березюк ніколи не думав, що буде займатися цією «гидотною справою». Тим не менш, він став народним депутатом 8-го скликання. І з 2014 – керівник парламентської фракції «Об’єднання «Самопоміч»».

Минулого тижня нардеп завітав у Тернопіль. У спілкуванні з журналістом «RIA плюс» він розповів про парламентську «кухню» і свої погляди на гострі проблеми, які виникають на шляху становлення нашої держави. Оскільки пан Олег має за плечима медичну освіту і більше 25 років працював психотерапевтом, ми також поцікавились, як людині з великим багажем знань із психології вдається працювати у політиці.

- Вітаю Вас у Тернополі. Як Вам наше місто, часто тут буваєте?

- Помітив, що до Тернополя повертається той шарм, який я пам’ятаю ще з дитинства. Школярем приїжджав сюди на олімпіади. Я був захоплений Ставом, цією прекрасною набережною. Були і такі часи, коли я згодом приїжджав у Тернопіль, а на душі виникала якась несамовита депресія. Зараз я прогулявся містом і вже відчуваю це легеньке повернення колишнього шарму. Думаю, що покращення в місті відбуваються за рахунок децентралізації влади. Адже міста поступово починають отримувати все більше коштів для власного самовдосконалення.

Міста починають оживати

- Чи бачите в законі  про децентралізацію суттєві недоліки?

- Одразу хочу сказати про плюси. Нещодавно я повернувся з робочої поїздки з Дніпра, Запоріжжя, Херсона, Миколаєва. Бачу, що міста починають поволі оживати. У Дніпрі, наприклад, міський бюджет складає 12 млрд. грн., а був – лишень 3 млрд. грн. Різниця суттєва. Але в той же час, зростає і роль громадського контролю, і участь органів місцевого самоврядування. З одного боку, виконавча влада має працювати. А з іншого – громади, депутати  та активісти повинні жорстко контролювати використання матеріальних ресурсів, адже це їхні кошти. Тоді почнуть зникати прояви провладного тоталітаризму та вседозволеності.

- У Тернополі  для дітей, батьки яких незареєстровані в Тернополі, на виконкомі встановили повну вартість за харчування у садках. Хоча більшість з них давно живуть в місті, працюють та, відповідно, наповнюють міський бюджет за рахунок сплати податків. Яким бачите вихід?

- Міські депутати повинні розробити кілька критеріїв перед прийняттям такого рішення. Адже можна бути зареєстрованим у місті, але не жити тут і не сплачувати податки, а можна і навпаки. Тому історія відрахувань із зарплат – це досить важливий аргумент. Питання ж реєстрації – доволі архаїчний метод обліку людей, «совковий».

Села багатші за міста

- А як у даному випадку бути із жителям довколишніх сіл?

- Потрібно укладати з ними угоди про міжбюджетні трансферти. Внаслідок бюджетної децентралізації ці села стали господарями своїх коштів. Тож вони можуть сплачувати субвенцію за навчання для своїх жителів.

- Як бути у випадку, коли села біля міст не хочуть об’єднуватися із цими ж містами?

- Часом такі села багатші за міста. І вони не хочуть втрачати свою раду, натомість мати лише одного представника у раді міста. Адже так вони втрачають свою ідентичність і свої кошти. Тому я і народний депутат Любомир Зубач зареєстрували законопроект «Про міські агломерації». Це значить, що місто і села довкола об’єднуються, при цьому усі вони залишаються зі своєю ідентичністю. Вони спільно використовують свої ресурси за домовленістю. Якщо говорити про світову практику, то так багато років функціонує Нью-Йорк. Існує п’ять міст, які об’єдналися в цю агломерацію.

- Аналізуючи ситуацію в країні, які, на Ваш погляд, плани Кремля?

- Війна припиниться, коли ми знову станемо колонією. Цього прагне Росія. Мінські угоди є дієвим елементом колонізації. Ми повинні стати сильною державою, яка повинна цьому протистояти. Наша політсила виступає проти мінських угод. Ніяких виборів на окупованих територіях не повинно бути. Адже це є отрута, яка може розповзтися по всій державі. Окуповані території повинні бути тимчасово ізольованими економічно, щоб Україна стала сильною і звільнила ці території.

Ізоляція окупованих територій

- Ваша політсила виступала за економічну блокаду Донбасу. Спочатку було дуже багато шуму навколо цього питання, зараз менше дискусій. Який результат?

- Українські підприємства, які розташовані на лінії зіткнення, працюють вдвічі потужніше, ніж раніше. Ми почали купувати вугілля в Америці за формулою «Роттердам плюс». Тепер США має прямий інтерес захищати Україну. Економічна ізоляція окупованих територій є критичним моментом розвитку державної економіки. Потрібна і політична ізоляції – ніяких виборів, щоб вишколені російські політики не потрапили у Верховну Раду та не знищили країну зсередини. Також важливим кроком повинна стати і військова ізоляція. Нам потрібна високоточна зброя, аби не гинули наші військовослужбовці.

- Ви служили в армії? Не виникало бажання піти в ряди добровольчих батальйонів та поїхати на Схід.

- Закінчив військову кафедру медичного університету. Я прихильник того, що кожен повинен займатися своєю справою. Політики не повинні піаритися на робочих поїздках на Схід. Армія повинна бути професійною, там повинні бути люди, які вміють та хочуть виконувати свою нелегку роботу. Добробатів, які за покликом серця стали на захист країни, я називаю «адреналіновими воїнами». Вони мають бути кістяком армії. Відстоювання їхніх інтересів – наш прямий політичний обов’язок.

- Атовці часто жартують: «Українську паперову армію не перемогти». Є багато непотрібних «совкових» моментів, які давно потрібно знищити, тим паче у мовах неоголошеної війни.

- Тривалий час українську армію знищували, тому маємо те, що маємо. Наші воїни та польові командири знають, як воювати з найгіршим ворогом у світі. Однак нам потрібно вчитися управлінню людьми. Натівські командири вважають наших воїнів найкращими, адже в нас люди воюють за ідеали. Це потрібно цінувати і за це потрібно дорого платити.  

Про пенсійну і медичну реформи

- Назвіть п’ять основних законодавчих ініціатив, які наразі є найбільш ключовими для розвитку держави.

- По-перше, це необхідність прийняття «Закону про окуповані території». Де-юре в Україні немає війни, відповідно Женевської конвенції, захист громадян не передбачений.

По-друге, важливий законопроект «Про антикорупційний суд». Корупція нині – величезна ерозія суспільства. НАБУ якоюсь мірою стримує той удар. Але немає суддів, які можуть виносити незалежні рішення. Ми добилися, аби МВФ поставив вимогу для надання наступного траншу створення антикорупційного суду в Україні.

По-третє, має бути прийнятий «Закон про вибори до ВРУ» - на пропорційній основі з відкритими списками. Те, що є зараз, - це репродукція колишнього олігархічного та злочинного режиму.

По четверте, важливим елементом є медична реформа. Медицина нині тримається винятково на грошах пацієнтів та грошах лікарів. Медична реформа, запропонована МОЗ, коли гроші «йтимуть за пацієнтом», - перша, яку я, як лікар, зрозумів. Кошти більше не надходитимуть в обласні департаменти здоров’я, звідки вони «вивітрюються» досить швидко.

По-четверте, нам дуже потрібна пенсійна реформа. Восени пенсії зростуть на 300-500 грн. Уряд відмінити 15% ставку податку для працюючих пенсіонерів, як і обіцяв два роки тому. Кабмін хоче впровадити  страховий стаж – 35 років. Однак люди, які в 90-х роках, втратили роботу через кризу і не могли працювати за трудовою книжкою, йтимуть на пенсію вже у 70 років. Це нечесно. Ми повинні провести повний аудит пенсійного фонду, адже колосальні суми коштів, які фонд тримає у руках, ніхто не обліковує  і не перевіряє.

Мама підтримала…

- Ви колись говорили, що політика – це «гидотна справа». Чому тоді вирішили займатися нею?

- На превеликий жаль, «гидотна», вульгарна політика для олігархічних кланів є лише в нас. Натомість, без справжньої політики інституцію держави неможливо збудувати. Ми, як люди, які досить тривалий час були лише колонією великої та безжальної історії, сприймаємо політику як колоніальну ідею. Україна лише 26 років іде великим шляхом Мойсея. І поступово лише з’являється політика. Лишилося ще 14. На жаль, сьогодні не так багато людей, які намагаються зробити країну інституцією. Але нам потрібно будувати політику правильно.

Звісно, я не планував іти в політику. Тим паче, не думав, що стану головою фракції. Тому я сприймаю це як провидіння Господнє. Моя мама завжди була дуже проти політика, вона обожнює мене, як лікаря. Та я і сам дуже люблю медицину. І поза політикою бачу себе лише там. Так от, коли мене вибрали народним депутатом, я спитав у мами: «Давай я відмовлюся?» На що вона відповіла: «Кожен раз, коли я йду на вибори голосувати, то кидаю бюлетень із надією. Хтось також кинув цей листочок з надією, тому не можеш відмовитися».

- Свої знання із психології часто застосовуєте у депутатській діяльності? Чи аналізуєте поведінку інших за мовою жестів та міміки?

- Політика – це не мистецтво компромісів, а вміння переконувати. Це є метафізичний процес. Мене часто запитують, чи ставлю я діагнози. Звісно, що ні, за це я маю гроші брати (посміхається – прим. авт.). Моя школа комунікації часто стає мені в нагоді. Я знаходжу інструменти переконання людей, які, на мій погляд, є достатньо ефективними.

Любить гори і Львів

- Якщо повернетесь у медицину, де б хотіли працювати – у Києві чи у Львові?

- Ні, Київ – то не моє місто. Я навіть квартиру там не винайняв, а уже кілька років живу в готелі ВРУ. Присутнє постійне відчуття відрядження, хоча і проводжу там більше, ніж половину місця. Ми із сім’єю прийняли рішення, що залишаємось у Львові. Там я працював заступником мера вісім років. Я є частинкою львівського управлінського успіху.

- Як любите відпочивати?

- Часу на відпочинок обмаль.  Я дуже люблю гори, обожнюю Карпати.

- Ваша дружина – також психотерапевт. Як ви ладнаєте?

- Як чоловік з дружиною (посміхається – прим. авт.). Удома насправді ми відходимо від своєї професії.

ДОВІДКА

ОЛЕГ БЕРЕЗЮК народився 8 жовтня 1969 року у Львоі.

Народився у Львові. З 1986 по 1988 рр. навчався і закінчив з відзнакою Львівське базове медичне училище. У 1988 р. вступив на лікувальний факультет Львівського медичного інституту, який закінчив з відзнакою у 1999 р. У 1991–1996 рр. навчався у США, де закінчив з відзнакою та золотою нагородою Іллінойський університет у Чикаго за спеціальностями біологія та психологія.

Був заступником міського голови Львова.

Одружений, має двох синів і пасинка.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.