У Тернополі велику родину об'єднали білі халати

Скептики говорять, що коли партнери працюють на одній роботі, то вони схильні переносити робочі конфлікти додому. Однак є і ряд плюсів - спільні теми для розмов, спільна мотивація і перспектива у розвитку. Чоловік та жінка мають можливість розвиватись разом в одній сфері, їздити на семінари і тому подібне. Маса тем для обговорення - це для стосунків тільки плюс.

Познайомились у гуртожитку

У Тернополі живе родина, яка своїм прикладом показує, що спільна сфера діяльності може стати кістяком, на якій тримається щасливий шлюб.

Ольга та Петро Гаврищаки працюють лікарями. Пані Ольга – дільничний педіатр, а її чоловік Петро – анестезіолог в міській дитячі лікарні. Одружені вони вже 32 роки. Познайомились у студентські роки.

- Ми жили в гуртожитку у Львові, у сусідніх кімнатах, - розповідає тернополянка. – Разом ходили на німецьку мову. Якось нам дали додому виконати домашнє завдання, я зробила, а чоловік звернувся до мене за допомогою. Одразу між нами з’явилась якась іскра, і в мене, і в нього була симпатія. З того часу ми і почали більше спілкуватись.

Душе швидко дружба між студентами переросла у велике щире кохання. Уже на третьому курсі пара одружилась. А на четвертому курсі в подружжя народилась донечка Іринка.

- Так ми і навчались, нам дали окрему кімнату, де ми жили, з донечкою часто допомагала мама, адже ми навчались на стаціонарі, - продовжує співрозмовниця. – По закінченні вузу повернулись у рідний Тернопіль, тут і проходили інтернатуру.

Обговорюють і дискутують

Тривалий час подружжя Гаврищаків працюють у медичній сфері. Пані Ольга навіть не уявляє, що могла би жити з чоловіком, який би мав зовсім іншу спеціальність.

- Нам із чоловіком комфортно разом, завжди є про що поговорити, - наголошує вона. – Він розуміє мене з-півслова, а я – його. Оскільки напрямки роботи у нас дотичні, ми часто обмінюємось інформацією, обговорюємо нові препарати та перспективи розвитку медичної галузі. Звісно, що часом і дискутуємо, але завжди є міра.

На питання, як родина долала різні кризові періоди у стосунках, жінка відповідає досить мудро.

- Усі кризи можна сприймати як реальність, яку просто потрібно пережити, ніби дитину навчити сідати, потім ходити,  каже вона. – У нас кризові моменти були пов’язані хіба з втратою дорогих серцю людей. Але цю біль ми сприймали та переживали разом із чоловіком. Він для мене став не тільки коханою людиною, а і вірним порадником та ліпшим другом.

До речі, родина Гаврищаків перетворилася у велику медичну династію. Адже донька Ірина також закінчила медичний університет, за спеціальністю – терапевт. А син Тарас має за плечима освіту стоматолога. Його дружина Яна – також стоматолог.

Зустрілися на морі

Історія цієї молодої сім’ї почалась у 2007 році, коли Яна і Тарас вчились на першому курсі. Зустрілись на лекції. Але тоді ще не надавали настільки сильної уваги один одному. Через два роки вони зовсім випадково зустрілися на морі в Херсонській області.

- Дружина з подругами, а я із друзями відпочивали в Залізному порту. Побачились на пляжі, почали розмовляти. Адже вчились на одному потоці, - розповідає чоловік. – І якось одразу в нас зав’язались приятельські стосунки, які згодом переросли у любов. Про навчання майже не говорили. Яна гарно навчалась, я не настільки сильно любив теорію. Часом жартома кажу, що одружився з нею, бо помогла мені здати «Крок» - екзамен, який складають випускники медичних вишів.

У 2011 році пара одружилася, і зовсім скоро в них народився син Владислав. У 2016 в подружжя народилась ще донечка – Злата. Разом Яна і Тарас відкрили два стоматологічних кабінети – один і селі Плотича, інший – у Тернополі.

Взаєморозуміння - найважливіше

- Дружина наразі не може працювати зі мною, оскільки перебуває у декретній відпустці, але вона стала для мене незамінним помічником у оформленні інтер’єру кабінетів, виборі необхідного обладнання тощо. Коли донечка підросте, Яна працюватиме разом зі мною.

Усі успіхи та проблеми чоловік та жінка ділять разом. Тарас зізнається, що жінка розуміє його, як ніхто інший, а саме розуміння – важливий стержень для родини.

- Коли я затримуюсь на роботі чи в мене поганий настрій, дружина розуміє мене та переживає все це зі мною, адже вона знає всі нюанси роботи лікаря-стоматолога, - продовжує співрозмовник. – Спільна професія – звісно, плюс у стосунках. Але є багато інших, важливіших чинників. Якщо в родині є любов, якщо в пари є прагнення бути щасливими разом, то можуть миритися між собою люди різних спеціальностей. А якщо такого бажання немає, то і спільна справа цей шлюб не врятує.

Родина Гаврищаків мріє, аби їхня медична династія продовжувалась. Пані Ольга наголосила, що в них навіть свати – батьки Яни – також лікарі. Вони взяли собі за традицію щороку в червні збиратись всі разом та святкувати День медичного працівника. Адже білі халати їх об’єднали.

Коментар експерта

Антоніна БОГАЧУК, психолог:

Коли люди працюють в одній сфері, важливо чітко розмежовувати роботу і сім'ю. Також, якщо пара пересікається на роботі, у них немає можливості скучити один за одним, не виникає бажання поспішити додому, щоб побачити коханого чи кохану. Якщо чоловік і жінка розвиваються в одній професійній сфері і присвячують цьому весь час, без інших захоплень чи хобі, є великий ризик втратити інтерес до партнера. Якщо вийшло так, що у партнерів одна і та сама професія, то ідеальний варіант - працювати в різних установах і, окрім професійного розвитку, мати ще якісь захоплення чи інтереси.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.