Гончар із Червонограда Сергій Івашків привіз у Тернопіль свою чорнодимлену кераміку

На відкриття персональної виставки у Тернополі Сергій Івашків завітав із дружиною та синами, адже гончарство – це їхня родинна справа. Фото - Ірина Дворницька

На відкритті мистецького заходу пан Сергій разом із дружиною Аллою та двома синами поділилися досвідом використання традиційного посуду в сучасному інтер'єрі та провели майстер-клас зі створення головного атрибуту різдвяного столу – макітри.

Особливий чорний посуд

Горщики, глечики, куманці, тарелі, макітри, чарки, горнята, підсвічники та багато інших цікавих рукотворів з глини одразу ж занурюють в атмосферу Різдва. Ці вироби цікаво розглядати, вдивляючись у кожну деталь, милуватись орнаментами, уявляти як святково виглядали б святвечірні страви в такому посуді. А він дійсно особливий, адже чорнодимленій кераміці уже більше 6 тисяч років, її робили ще трипільці.

До речі, це один з видів кераміки, випаленої за спеціальною технологією — без доступу повітря. Її ще називають чорнолощена, чорна, сива, задимлена, закурена кераміка. Вона виникла як альтернатива традиціям античної кераміки. Уже на початку нашої ери мала свої осередки на території України та сучасних держав Європи. В Україні XVIII—XIX ст. суперничала з традиційною полив'яною керамікою.

Чорна кераміка виготовляється зі спеціальної глини на гончарному крузі. Далі вироби вигладжують спеціальним камінцем, який походить з того ж родовища глини. Ним також «виписують» на них орнаменти. Після випалювання вигладжена поверхня має темно-сріблястий, а невигладжена — чорний колір.

• Чорнодимлений посуд корисний для здоров’я, – каже гончар Сергій Івашків. –  У такому глечику, наприклад, активовували воду, тобто наливали на ніч і пили її. Вода насичувалась вуглецем і таким чином діяла як вугільна таблетка. В тих горщиках можна готувати їжу, в духовку ставити. Чорний глечик зберігає молоко на 2-3 дні довше.

Відроджує димлену кераміку 

В Україні одним з найвідоміших промислів чорнодимленої кераміки вважається гаварецька кераміка, яку виготовляють у селі Гавареччині, що у Львівській області. У 90-х роках гончарі із Червонограда поїхали у Гавареччину, перейняли у майстрів їхнє ремесло чорної кераміки і почали розвивати цей напрямок у своєму місті. Один із них – Сергій Івашків.
43-річний гончар родом із Червонограда. Тут він закінчив середнє училище №3. Працював шахтарем на шахті №4 «Великомостівська». Гончарству навчався у творчій майстерні Валентина Дробахи та Івана Братка в Червонограді. Займається димленою керамікою, яка стала його візитівкою і родинною справою. Сергій Івашків – учасник багатьох виставок і фестивалів. Зокрема і фестивалю «Не святі горшки ліплять», що уже три роки відбувається у Тернополі. Завдяки однойменній громадській організації, яка пропагує та популяризує гончарство, пана Сергія запросили показати свої вироби тернополянам.

• Сергій Івашків мав декілька персональних виставок, але у Тернополі це його перша експозиція, – каже голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, голова громадської організації «Не святі горшки ліплять» Уляна Джигринюк. – Він учасник фестивалю «Не святі горшки ліплять», але цей захід триває лише три дні, тож не все можна роздивитися, на відміну від виставки. Сергій із родиною відроджує чорнодимлену кераміку. Її особливість у тому – що це лікувальний посуд, адже колись водою, настояною у таких глечиках, лікували навіть виразку шлунка. Зараз цей посуд дуже пасує до сучасного інтер’єру, а їжа, приготовлена в ньому, корисна для здоров’я.

Пані Уляна розповіла, що дружина пана Сергія Алла навіть придумала елемент декору, який у сім’ї назвали на її честь. Старший син отримував Президентську стипендію як молодий гончар, а молодший лише робить перші кроки в цьому ремеслі, адже хлопчині щойно 8 років.

Родинний орнамент «Алла»

Сергій Івашків займається чорнодимленою керамікою вже 27 років.

• Сама технологія випалювання дуже древня, – каже він. – Задимлювати – означає забивати пори в глині. Вироби випалюються в печі спочатку при температурі 960 градусів, а потім докидаються дрова, які засипають землею, щоб не було доступу повітря. Таким чином утворюється деревне вугілля, яке закопчує кераміку, роблячи її чорною.

За словами гончара, такий посуд колись виготовляли не лише на Львівщині, а й в інших куточках України. Головною метою його виставки є намагання популяризувати чорнодимлену кераміку, довести, що такий посуд модний і сучасний.

• Найважливіше те, що коли майстер працює з глиною, то він відпочиває, перебуває в гарному настрої, тому вироби заряджені позитивною енергетикою, – додає Сергій Івашків. – Адже в них вкладена частинка душі, доброта і любов гончара. Тож вживаючи їжу з такого посуду, люди відчувають особливе піднесення.

Автор виставки розповів, що його дружина Алла вже давно допомагає йому. Вона поєднала кілька орнаментів із трипільської культури, який наносять на посуд. Це «вужі», які в трипільців символізували воду, «сонечко» і «зернини».

• Зернини, политі сонечком і водою, є джерелом життя, тому це родинний орнамент, – підсумовує майстер.

У неабиякому захопленні від побаченого перші відвідувачі виставки. Своїми враженнями вони діляться у соцмережах. Зокрема майстер народної вишивки Олександра Ситник написала: «Сьогоднішнє свято вишивальниць відсвяткувала,відвідавши виставку чудового гончара з Червонограда Сергія Івашківа. Його чорнодимлена кераміка – стильна і святкова, урочиста і стримана, ґонорова і інтелігентна. Саме так вона мною сприймалася. Взагалі, гончарі – це особливі люди. Викликає захоплення, коли бачиш, як з «простого» матеріалу народжується диво!».

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.