Тернопіль стане центром борщівської вишивки

Визначна культурно-мистецька подія відбудеться на початку літа у Тернополі. Уже 2 червня у Файне з’їдуться майстрині з різних куточків України, щоби представити 22 полотна – фрагменти борщівських автентичних сорочок. Їх відтворили 24 вишивальниці. Розмір кожного полотна – 30х40 см. За основу взяті схеми деталей борщівських сорочок із фондів Борщівського обласного краєзнавчого музею. Їх дослідили і відтворили Людмила та Олексій Покусінські – автори книги «Борщівська народна сорочка».

Буде виставка і майстер-класи

Автором і куратором Всеукраїнського вишивального проекту «Відродження борщівської сорочки» є вишивальниця, голова громадської організації «Школа борщівської народної сорочки» Майя Юркевич. Схеми упорядкувала майстер художньої вишивки Вікторія Кривоніс.

–   Мета проекту – відродити стародавні техніки борщівських вишивок через відшиття зразків автентичних борщівських сорочок, – каже Майя Юркевич. –  Дрес-кодом на даний захід буде вишиванка. Усі охочі матимуть чудову нагоду вживу познайомитися та поспілкуватися з талановитими учасницями, а також безоплатно відвідувати майстер-класи та лекції з вишивки у рамках виставки.

Після презентації запланована тимчасова діюча виставка відшитих полотен у Тернополі.

Відшивали давніми техніками

Публічний анонс даного проекту відбувся у Тернополі в День Матері. Тоді сім фрагментів полотен, відшитих з старовинних борщівських сорочок, виставили для ознайомлення у етногалереї родини Демкур «Спадок».

Із давніх вишивальних технік майстрині використали колодки, кафасор, шов битим, ланцюжковий шов, верхоплут та багато інших. За допомогою сучасних матеріалів вони намагалися відтворити візерунки максимально близько до оригіналів. Для прикладів брали пазушний розріз, рукави і вишивали як вовняними, так і бавовняними нитками. Усім учасницям було надано полотно, яке візуально нагадує автентичне.

Започаткували проект ще минулого року. Його ідею Майя Юркевич озвучила під час першої Всеукраїнської вишивальної конференції «Верхоплут», яка відбулася у Тернополі 18 листопада. Тоді ж більшість учасниць одразу зголосились брати у ньому участь, а ще декілька приєдналися до проекту, дізнавшись про нього у соцмережах.

–  Фрагменти борщівських сорочок вишивали майстрині з різних куточків України, – розповідає Майя Юркевич. – Після того, як на вишивальній конференції я анонсувала вишивальний проект, зразки одразу ж розібрали. Залишилося шість. Їх я виставила в Інтернет і за дві години зголосилися інші учасниці. З-поміж них була й одна українка з Відня. Я передала їй матеріали, коли їздила за кордон. Примітно, що проект був готовий вже за 5 місяців після анонсу.

Головною умовою для участі було те, щоби майстрині відшивали саме давніми борщівськими техніками. Першою, ще в січні, відшила свій зразок майстриня з Надвірної, що з Івано-Франківської області, Олена Даніва.

Вишивальниці, які відтворювали фрагменти борщівських сорочок, проживають в містах: Тернопіль, Теребовля, Львів, Київ, Новий Розділ, Миколаїв, Горохів, Яворів, Чернівці, Надвірна.

Відроджують борщівську сорочку

– Мій взірець найпростіший – це синій з чорним фрагмент рукава, – розповіла тернополянка Олександра Ситник. — Вишитий він техніками кафасор, ретязь, тамбурний шов, колодки. Вибрала найпростіший взірець тому, що перед тим якраз закінчила вишивати свою «борщівку». Це була складна праця. Я шила її на натуральній коноплі, вовняними нитками зі змережуваннями, складними техніками.

Інша тернопільська майстриня Надія Луцишин відшивала фрагмент жіночої сорочки 30-х років минулого століття із  с. Вербівка. Жінка використала наступні техніки: поверхниця, кафасор, битим, стебловий шов, верхоплут.  У своїй роботі хотіла передати витонченість і легкість борщівської вишивки.

–   Даний зразок я відшивала щовечора майже два тижні, – каже пані Надія. –  У мене було велике бажання вкласти свою частину в цей проект для відродження і збереження нашої вишивки. Мені дуже подобаються техніки кафасор і битим, а борщівська сорочка зачарувала мене тим, що вона є однією з найбільш складних і надзвичайно красивих в Україні.

Сама ж авторка проекту «Відродження борщівської сорочки»  тернополянка Майя Юркевич вишила фрагмент рукава жіночої сорочки. При цьому застосувала такі техніки як кафасор, колодки, ретязь, битим, пряма лиштва. Вишивала вовняними й бавовняними нитками. Каже, що свій зразок вибрала інтуїтивно. На ньому переважає чорний колір, проте є вкраплення морквяного-червоного та салатового. З роботою справилася за 3 тижні.

Планується, що після Тернополя виставка 22 фрагментів борщівських автентичних сорочок згодом буде експонуватися по всій Україні. Учасниці проекту прийматимуть її в своїх містах. Закордонні виставки теж не виключаються.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.