Тернопільська шевченкіана

Про те, що пов’язує великого українця Тараса Шевченка з Тернопіллям, які репродукції його картин і раритетні книги зберігаються у фондах місцевих музеїв, що створили тернопільські митці, роздумуючи над його словами, – можна дізнатися на традиційних березневих виставках.

З нагоди 205-річчя Великого Кобзаря в Тернопільському обласному художньому музеї до кінця місяця діє експозиція «І на оновленій землі…», а в краєзнавчому – «Живе, Кобзаре мій, поміж нас голос твій».

Рідкісні книги й нові експонати

Факсимільне видання «Кобзаря» 1840 року, рідкісний «Малий Кобзар» 1923 року, репродукції прижиттєвих фотографій Тараса Шевченка та його живописних полотен пропонують до уваги відвідувачів у художньому музеї.

• Про творчість Тараса Шевченка – художника дають уявлення репродукції живописних полотен «Автопортрет», «Катерина», «Циганка-ворожка» тощо, а також листівки, на яких відтворені офорти із серії «Живописна Україна», рисунки  «Притча про блудного сина», малюнки, які розповідають про життя і побут казахів, – каже директор Тернопільського обласного художнього музею Ігор Дуда. – Цікавими для відвідувачів будуть і репродукції прижиттєвих фотографій Шевченка, зроблені в Петербурзі в майстерні Деньера у 1858-61 роках та світлини встановлення пам’ятника  у Тернополі у 1982 році.

З нових надходжень представлений реалістичний і виразний скульптурний портрет Тараса Шевченка роботи Івана Мулярчука – автора понад 20-ти пам’ятників Кобзареві на Тернопільщині. Заслуговують на увагу твори тернопільських митців – триптих «Причинна» Петра Шпорчука, «Тарас Шевченко» і «Т. Шевченко в Кременці» Ярослава Омеляна, «І на оновленій землі…» Богдана Ткачика, «Мені тринадцятий минало…» Ганни Ткачик, «За байраком байрак» Володимира Окрутного.  Унікальні краєвиди з місць заслання Великого Кобзаря – «Мангишлацький пейзаж», «Форт Шевченко», «Залишки Новопетрівського укріплення Хівінського шляху» намалював у 1962-63 роках Андрій Ткаченко, перебуваючи в Казахстані. Привертає увагу й портрет молодого Тараса пензля Мирона Федчини. Є на виставці й ілюстрації лауреатів Національної премії України ім. Т. Шевченка.

Про вшанування пам’яті генія на Тернопільщині розповідає ілюстрований альманах «В камені, бронзі, граніті» (2014), який місить світлини з описом монументів і меморіальних таблиць, встановлених в нашому краї, а також три видання книги «Т. Шевченко на Тернопільщині» Ігоря Дуди та Богдана Мельничука.

Оригінальна палиця і колекція «Кобзарів»

Комплексно-тематична виставка фондових матеріалів «Живе, Кобзаре мій, поміж нас голос твій» до кінця місяця діятиме у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. Тут представлені живописні та графічні роботи художників, скульптури малих форм, філателістичні матеріали на шевченківську тематику. До уваги відвідувачів – колекція «Кобзарів» різних років видання. З-поміж них є й оригінали.

Завідувач відділу стародавньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею Олег Гаврилюк розповів, що рідкісним і оригінальним експонатом є палиця, на якій на металевих плакетках – невеличких металевих зображеннях геральдичного типу, розміщені прізвища  та імена тих людей, котрі пожертвували гроші на пам’ятник Шевченку до 50-річчя з дня його смерті. Хоча той монумент так і не був встановлений.

• Палиця не повністю зібрана, бо в музей передали лише дві її частини, – каже Олег Гаврилюк. – Також в експозиції представлені теракотові вироби і тоновані скульптури. Є порцелянові тарелі та вази з портретами Тараса Шевченка. Дуже цікава робота – шкіряна папка, на якій витиснене обличчя великого поета. Доповнюють виставку вишиті рушники з Черкащини.

До речі, ліворуч від входу у краєзнавчий музей – залишки пам’ятника з цікавим написом: «Тарасу Григоровичу Шевченку до 100-річчя від дня народження. 1914 р. Теребовельська Русь-Україна».

Під час свого виступу на відкритті виставки Олег Гаврилюк розповів про перебування Тараса Шевченка на Тернопільщині.

• Восени 1846 року молодий Шевченко за дорученням археологічної комісії приїжджає у Вишнівець, – каже він. – Його вразив розкішний палац. До речі, там і досі зберігається лавка, на якій сидів Шевченко. У Вишнівці він познайомився з молодим конюхом Федором Кружилком, який розповідав Тарасу про козаків, Богдана Хмельницького, гайдамаків.

Наступним місцем зупинки Шевченка був Почаїв. Він робив замальовки Свято-Успенської лаври, висота якого становить 56 метрів, довжина – 54.

• Його зустрів архімандрит Григорій, – розповідає пан Олег. – Шевченко пожертвував на храм три рублі сріблом. На той час це були великі гроші. В лаврі він намалював чотири акварелі, які зараз зберігаються в Національному музеї в Києві. У нас є копії, які зробив художник Григоришин.

Після Почаєва Шевченко поїхав у Кременець. Там побував у Домініканському костелі, який згодом став собором святого Миколая, Преображенському соборі (колишньому костелі Святого Духа), ймовірно піднявся на замкову гору. Матеріали, зібрані на південно-західній Волині, Шевченко використав у повістях «Варнак», «Слепая», поемі «Петрусь».

Про незнаного Шевченка

Примітно, що в краєзнавчому музеї провели Шевченківські науково-краєзнавчі читання. З пастирським словом до присутніх звернувся отець-доктор філософських наук, віце-ректор з духовної частини  Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого Михайло Пастух. Він розповів про свою книгу «Бог сущий у поезії Кобзаря».

• Дякую Богові, що ми живемо в такий час, коли Шевченкові молитви втілюються, бо Україна стає вільною і соборною, – каже отець-доктор. – Дякую, що на моєму шляху до Небесного Єрусалиму Бог поставив Тараса Шевченка. Для мене це була велика загадка і біль, тому що в комуністичні часи з нього робили революціонера, безбожника. Але я зумів відкрити для себе іншого Шевченка. У 1990 році церква мене направила в Люблін у католицький університет. Навчаючись на філософському факультеті, мені запропонували дослідити питання Бога в творчості цього великого українця.

За словами отця-доктора, він навчився від Шевченка молитися, відкрив красу та актуальність Давидових псалмів, дослідив глибше його біографію і збагнув, що це посланий Богом пророк. Шевченко став «душею» Кирило-Мефодіївського братства, що мало на меті об’єднати слов’янські країни у федерацію вільних республік на засадах Євангелії. Дослідивши першоджерела його творів, отець Михайло Пастух побачив зовсім іншого Шевченка – глибоко духовну людину, яка писала богонатхненні вірші.

Темою «Тарас Шевченко в хоровій музиці» зацікавив присутніх професор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, доктор мистецтвознавства Олег Смоляк. А його колега, кандидат мистецтвознавства Марія Євгеньєва розповіла про кобзарські музичні інструменти в музейних колекціях Тернополя.

Доповнили науково-краєзнавчі читання відеопрезентація «Тарас Шевченко у світі музики», яку підготувала старший науковий співробітник відділу стародавньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею Ольга Ревуцька, поезії Кобзаря у виконанні соліста Тернопільської обласної філармонії, лауреата всеукраїнських та міжнародних конкурсів, президентського стипендіата Андрія Оленина і літературно-музична композиція «Розрита могила» від дуету бандуристок.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.