У Тернополі 40 народних майстрів представили 150 своїх виробів

Леся Заморська

Від багатства і розмаїття виробів народних умільців тут аж дух перехоплює. У виставковому залі Тернопільського обласного художнього музею представлена вишивка, авторська лялька, бісероплетіння, гончарство, малярство, писанкарство, витинання, різьба по дереву, плетіння з лози та соломи.
Виставку виробів майстрів обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України «Традиційне мистецтво Тернопільщини» відкрили 25 вересня. Свій творчий доробок, – а це 150 виробів, – представили 40 майстрів. Оглянути експозицію можна до 14 жовтня.

Кожен, хто завітає сюди, відчує тепло і любов, з якими зроблені ці твори і знайде те, що найбільше припало до душі. Адже майстри вкладають у свої рукотвори часточку себе, а ще вони підтримують і розвивають традиційні види народного мистецтва, зберігаючи їх для наступних поколінь.

Відео дня

На фронтальній стіні розміщені три декоративні панно. Їх автором є заслужений майстер народної творчості України Антон Гриб. Він очолював обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України упродовж 35 років. Також на виставці пан Антон представив чотири вироби з соломи.

Поруч роботи майстрині з Теребовлі Наталії Грицишин. Вона представила два сарафани, вишиті стебловим та ланцюжковим швами за авторським малюнком, а також ґердан із борщівськими мотивами.

Ліворуч від входу – колекція силянок з бісеру і ґердан майстрині Ольги Карплюк.

Бісероплетінням я займаюся вже 30 років, – каже жінка. – 10 років я атестований майстер, а в спілці вже 5 років. Речі, які подобаються, створюю дуже швидко. До ткацтва прикрас долучилася одна з моїх донечок, а також чоловік.

Увагу відвідувачів привертає банер із цьогорічного фестивалю гончарів «Не святі горшки ліплять». Під ним розміщені гончарні вироби – конкурсні роботи учасників цього фестивалю. 19 гончарних композицій представили майстри із 17-ти регіонів України. З-поміж них є куманець, виконаний майстринею з Полтави Оксаною Богомоловою. Саме ця робота перемогла в конкурсі «Український традиційний виріб Трипілля», який проходив під час фестивалю.

Це вже сьома збірна виставка наших майстрів , – каже голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Уляна Джигринюк. – Приємно, що долучаються молоді майстри. Це Ірина Галущак, яка займається бісероплетінням, мій син Олесь Джигринюк – гончарство і Назар Гриньків – різьба по дереву.

Пані Уляна розповіла, що її син продовжує справу батька Руслана Друка. В гончарній майстерні хлопець був із дитинства, проте створювати власні вироби почав 4 роки тому. На виставці представив мініатюри – шість видів форм.

Вишивальниця з Тернополя Олександра Ситник подала на виставку дві свої сорочки. Одна з них гадяцька, вишита традиційними техніками для Полтавщини – циркування, пряма і коса лиштва, підгин прутиком і вирізування. Друга сорочка вишита на старому конопляному полотні хрестиком, мережкою, настилом, прутиком через часницю.

Привертають увагу відвідувачів оригінальні ляльки-мотанки з текстилю. Півметрових гуцулку й гуцула створила заслужений майстер народної творчості Людмила Павлова. Також у експозиції її ляльки з соломи, виготовляти які почала два роки тому.

Для роботи використовую природні матеріали, – каже лялькарка. – На своїй дачі сію і вирощую озиме жито, пшеницю, овес, просо, льон та кукурудзу, потім збираю все це у потрібний час і використовую для створення нових виробів.

Заслужений майстер народної творчості України Тетяна Балбус із Кременця вразила усіх, хто завітав на вернісаж, не лише своїми картинами, а й унікальною білою сукнею, дизайн якої розроблений на основі малюнків мисткині – українських віночків.

Тернопільська журналістка, редакторка, літераторка, громадська діячка Марія Баліцька завітала на виставку, бо сама є дуже творчою особистістю. Окрім віршів, прозових творів, статей, вона ще вишиває і малює.

Лялька супроводжує людину все життя – спочатку лялька, потім діти, онуки, правнуки, праправнуки, тому треба повертатися знову до ляльки, щоб навчитися її робити, – каже пані Марія. – Одна жінка сказала, що діти не знають казки «Солом’яний бичок», але в цьому винні батьки, дідусі і бабусі, які не вчать. На цій виставці ті ляльки, які зроблені із соломи, для мене на першому місці, бо я таке не вмію. Це роботи заслуженого майстра народної творчості України Людмили Павлової. Це особливий хист, уміння, терпіння і любов. Таких ляльок, мабуть, більше немає ніде, лише в Тернополі, тож ми повинні цим гордитися. Також мені сподобались ляльки Ірини Харатін зі Скали-Подільської.