"Не ставте на собі хрест": що робити батькам особливих діток

"Не ставте на собі хрест": що робити батькам особливих діток

Як емоційно не «вигорати» батькам, коли дитина має інвалідність? Що і як робити, щоб жити повноцінним життям, досягати успіхів, зберегти сім’ю радить психолог, психотерапевт Світлана Ломовцева

Часто мамі й зі здоровою дитиною непросто, якщо вона з нею від ранку до ночі. А що казати, якщо дитина має інвалідність. Про це розповідає на своїй сторінці в соцмережі мама особливого хлопчика Олена Коваль. Своїми постами жінка мотивує інших мам не втрачати себе, і, попри потреби дитини, не забувати своїх потреб.

«Не буду обманювати — це тяжко, але разом з цим, життя триває, і ніхто не має права заборонити насолоджуватись ним! Звичайна зустріч зі знайомими, спільна чашка чаю, приємна бесіда, похід в цікаві місця, приділення трохи часу на себе — все це здатне піднімати життєвий тонус у мам. Це має бути, адже життя мами дитини з інвалідністю не повинне обмежуватись лише чотирма стінами! Виснажена і зла жінка ще нікому не принесла користі. Ми також потребуємо інколи відпочинку!» - пише тернополянка.

Чому часто мами переконані, що виховання і догляд за дитиною – це ледь не 24 години на добу, де знаходити сили, як не розчинитися у своїй дитині, про це ми розмовляємо з психологом, психотерапевтом Світланою Ломовцевою.

— Що допоможе батькам зберігати сили, не «вигорати» емоційно, коли в сім’ї народжується дитина з інвалідністю?

— Коли з’являється проблема зі здоров’ям дитини, чи народжується дитина з інвалідністю, батьки повинні добре усвідомлювати, хто їм може допомагати. Насамперед обізнаність мами — це допомога їй у майбутньому. Допомогти можуть соціальні працівники, медики в поліклініках, лікарнях, психологи в соціальних службах. 

Я знаю жінку, якій вдається і дитину доглядати, і не забувати про себе. У неї 16-річний хлопчик повністю лежачий. Щодня – це велика робота батьків. Щоб дитина не мала пролежнів,  його потрібно рухати, перевертати, годувати. Але вона знаходить 

час для себе. За багато років у неї вже є досвід, вона вирахувала свій вільний час, коли вона може відлучитися — коли дитина спить, або з дитиною є батько, або соціальний працівник. Звичайно, хлопчик часом не сприймає, коли його доглядає хтось інший, а не мама, але вона для себе вирішила, що вона має право на життя, на свої потреби, може піти з дому на дискотеку, щоб зберегти життя в собі, і не «їсти» себе за це. 

Мами здорових дітей, які приходять на консультації, часто говорять, що вони відчувають почуття провини, коли відпочивають, а діти залишаються вдома. Треба припиняти це вічне жіноче почуття провини, що якщо я мама, то значить я маю 24 години бути біля дитини, а на своє життя права не маю. Якщо це не критично для дитини, мамі потрібно виходити в люди, бачити світ і щоб світ бачив її. Це дасть їм сил бути з дитиною далі та в повну силу допомагати їй. Щаслива, задоволена мама може більше дати своїй дитині.

 

— Тобто жінка часто більше вигорає від почуття провини?

— Це почуття провини в нашому західному регіоні дуже глибоко закріпилося. І передається з покоління в покоління. Ми завжди комусь щось постійно повинні, маємо відповідати якимось вимогам, стандартам, як кажуть, тримати обличчя. Насамперед мама і батько такої дитини повинні зняти з себе цей тягар провини, якісь самозвинувачення і подивитися реально на речі: що вони самі можуть робити, а в чому їм потрібна допомога інших людей. Менше звертати увагу на чужі погляди і коментарі, на те, що скажуть сусіди чи люди, які взагалі незнайомі з такою проблематикою, щоб не «доїдати» себе, не накручувати себе. 

Крім того, наш регіон досить релігійний. І якщо ця релігійність є перебільшена, то 

починається пошук гріхів: у чому я згрішив, за що мені така кара, чому саме у мене така дитина? Це може статися будь з ким. Для цього є певні причини: спадковість, родові травми, інші чинники. Здоровий глузд у цьому випадку дуже помічний. Щоб не картати себе, краще подивитися навколо та зрозуміти, хто може допомагати, поки мама буде відновлюватися. Залучаються родичі, які можуть бодай дві години побути з такою дитиною. А мама в цей час йде гуляти чи займається улюбленою справою – йде на йогу, займається спортом, може зустрітися з подругами в кафе. Тобто, я б радила мамам не впадати у відчай, а продовжувати своє активне життя, залучаючи для догляду і виховання до такої дитини якомога більше людей. Таким чином, мама збереже свій ресурс і зможе давати собі раду, матиме сили далі доглядати і спілкуватися зі своєю дитиною. Чим більше ми відпочиваємо — тим якісніше потім з дитиною проводимо час. 

Не треба вдавати з себе супергероя, всесильну людину, яка все може і ні в кого не просить допомоги. Це марна справа. Бо тільки в ресурсі ми можемо комусь допомагати. Хоча, зрозуміло, що ці сім’ї мають набагато більші проблеми, ніж просто відсутність часу на себе. Найчастіше мамі доводиться відмовлятися від роботи, своєї професії, тож їй особливо потрібна психологічна допомога, щоб адаптуватися, здебільшого, вона залишається вдома, щоб доглядати дитину, а батько багато працює, щоб забезпечити сім'ю.

Ще один момент — батьки таких дітей утримують в собі дуже багато почуттів, не показуючи їх на загал. Можливо, це пов’язано з тим, що вони переконані, що на загал треба бути сильними, треба «тримати лице», показати, що все ок, що вони справляються, і тому, як наслідок, — багато переживань вони накопичують у собі. А це не найкращим чином впливає на їхнє здоров'я. Тут я б радила все-таки, як ми кажемо, проживати ці емоції, не витісняти їх, усвідомлювати, говорити про них. Можливо – зі своїми друзями, з якими є довірчі стосунки, можливо з психологом. Зрозуміло, що не кожному безпечно відкритися, але це накопичення різних переживань — злості, огиди, страху, звинувачень, сорому — може погіршувати самопочуття і здоров'я мами, тата.

 

— Є чимало історій, коли поява дитини з інвалідністю стає непростим випробуванням для сім’ї на міцність. Що може допомогти парі разом долати труднощі і зберігати теплі стосунки?

— Сім’я легше справляється з труднощами, коли батьки мають спільне бачення і цілі стосовно своєї дитини і стосовно себе. Легше виховувати таку дитину тоді, коли обоє батьків мають спільні цілі стосовно розвитку сім’ї, спільне бачення напрямків роботи з дитиною, спільне розуміння своєї відповідальності. Батькам краще говорити між собою, більше спілкуватися. Розуміти, що в кожного з них є свої потреби, і їх треба не витісняти і замовчувати, а шукати можливості їх реалізації.

 

— Інколи мами дітей, які мають інвалідність, мають страх народжувати іншу дитину. 

Про це ми раніше говорили з мамою, яка виховує хлопчика з інвалідністю. І вона говорила, що зі свого досвіду радить мамам не втрачати шансу радості материнства зі здоровою дитиною, бо вдруге може бути все добре. Як бути в такій ситуації?

— Робота зі страхами – це дуже делікатна річ, це потрібна робота з психологом, часто 

навіть з психотерапевтом. Треба проговорити свої страхи, прожити, розібратися про що вони, з чим вони пов’язані. Тут немає одного правила – роби так і цей страх пройде. Страх завжди про щось говорить. Він буває обґрунтованим, а є і необґрунтовані страхи. Треба зрозуміти про що він, від чого застерігає. Психотерапія в роботі зі страхами — це дієвий метод, і через це проходять багато людей, незалежно від того є у них дитина з інвалідністю, чи ні.

Є інший приклад перебігу подій. Є сім’ї, де вже була здорова дитина, і друга дитина 

народилася з інвалідністю. І тоді сім'я кидає всю увагу, час і ресурси на хвору дитину, забуваючи про те, що є інша дитина. А в цій ситуації краще будувати життя так, щоб жодна з дітей не відходила на другий план. Бо здорова дитина теж потребує уваги, турботи та любові батьків. І про це часто забувається. І це помилка батьків. Усім дітям важливо почувати себе потрібними, відчувати, що їх люблять.

 

— Часто мами настільки ототожнюють себе з дитиною, що говорять про себе і дитину завжди лише «ми»: «ми посміхнулися», «ми зробили». Хіба це не втрата своєї особистості? Чи правильно це?

— Цей феномен не пов’язаний з інвалідністю дитини, це характерно для стосунків батьків і дітей, які знаходяться у «злитті». Коли мама і дитина — це одне ціле і говорить від імені «ми»: «ми ходили в садочок», «ми йдемо до школи», «в нас виросло два зубчики» і т. п. Ризик такого «злиття» у тому, що межі розмиті, і важко себе відокремити, як окрему людину, зі своїми бажаннями, мріями, думками, почуттями.

Вона проектує на дитину свої інтереси, намагається реалізувати свої амбіції у дитині. І згодом, коли проходить процес сепарації (якщо ми говоримо про здорову дитину), дитяче «не хочу» сприймається батьками як бунт. А в принципі – незгода – це здорове бачення дитиною себе і свого «я». Тут важливо мамам побачити окремо себе і окремо — дитину.

Коли ж дитина – з інвалідністю, говорячи «ми», мама наражає себе на небезпеку не помічати свої потреби, ігнорувати їх. А коли в мами незадоволені власні потреби, вона стає втомлена, дратівлива, невиспана, незадоволена життям і т. п. Мамі треба побачити, що вона окрема людина, вона має свої потреби і це — нормально, не треба себе звинувачувати, дорікати в цьому, і треба знаходити час, можливості і приймати допомогу інших – рідних чи чужих, щоб не ставити на собі хрест і жити повноцінним життям, розвиватися.

Коментарі (3)
  • David Starr

    Усе правильно сказано, діти не мають бути центром всесвіту. А шукати розплату за гріхи потрібно у попередньому житті.

    Петро Білецький reply David Starr

    Це як в якій релігії. В християнстві це наприклад гріхи родственнічков !!

    David Starr reply Петро Білецький

    Звичайно, але будь-яка релігія штучно створена, копай глибше. Хоча у всіх священних книгах є доля істини.
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

13:46 Встановили особу чоловіка, який викрав ювелірні прикраси з квартири тернополянки 13:24 У Кременці пенсіонерка жорстоко вбила сусідське цуценя 13:03 У Тернопільській області створили Управління державної служби якості освіти 12:46 Брудна антиагітація, грубі порушення та маніпулювання: як у Тернополі проходить передвиборча кампанія Від читача 09:39 Щорічно у другу неділю липня відзначають День рибалки. 12:22 На Тернопільщині поліцейські продовжують виявляти наркотичні речовини 12:01 Продавець магазину наздогнав грабіжника із вкраденим ґаджетом 11:42 На Яремчука через суперечки мешканців знову зупинили ремонт прибудинкової території photo_camera 11:25 Обрали нового перевізника пасажирів на приміських автобусних маршрутах 11:02 ДТП на Теребовлянщині: четверо людей у лікарні 10:47 Як захиститися від укусів комарів 10:26 "Банківські" шахраї: Тернополянка втратила з картки понад 17 тисяч гривень 10:07 Сусідські війни: чоловік не може приватизувати землю, бо сусіди не підписують дозвіл 09:28 У Заліщицькому районі від вогню рятували сільськогосподарські культури 09:04 Курс валют на 18 липня: НБУ знизив офіційний курс євро 08:02 День в історії: Національний день хот-дога в США 07:01 Погода на четвер, 18 липня: ясний ранок та похмурий день 23:03 На Живова аварія: зіткнулись дві автівки photo_camera 21:01 Президент України нагородив орденом тернопільську спортсменку 19:18 Щоб вступити в університет, треба буде знати англійську мову на рівні В1
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
keyboard_arrow_up