Щоб подолати депресію – уникайте самоїдства

Психотерапевт Іван Пришляк каже, що найкращий спосіб впоратися з переживаннями – почати діяти

Справжня депресія — досить сумне видовище, кажуть лікарі. Людину нічого не тішить, вона не бачить перспективи, відчуває безвихідь, песимізм, не може емоційно реагувати, сміятися, отримувати задоволення. Це те, що найбільше впадає у вічі оточуючим. Також це пригнічення на рівні інтелекту – людина не може творити. І нарешті життєва складова дуже пригнічена – не може їсти, спати, не має апетиту, зникає сексуальний потяг. Крім того, порушується інстинкт самозбереження і є надзвичайно сильне почуття провини. Це комплекс, який дає справжня депресія.

Депресивна реакція – це нормально

Депресія стала тепер модним трендом, і це слово використовують на кожному кроці. Проте частіше виникає депресивна реакція, пояснює психотерапевт амбулаторії ТОВ „Астра МІА” Іван Пришляк.

- Якщо в людини щось не виходить, якщо вона чимось розчарована, щось зникло, вкрали, то вона не має настрою. Це нормально. Було б неадекватно, якби людина цим тішилася, - зазначає він. - Це не депресія, а депресивна реакція.

Останнім часом є більше депресивних реакцій, розповідає лікар. Ми перебуваємо в загрозливій ситуації через події на Сході. Це не просто віртуальна загроза, а реальна загроза життю, бо ми бачимо смерті. І є чимало людей, які дивляться телевізор і перебувають у цій циркуляції новин. ЗМІ впливають на нашу свідомість. Цілеспрямований цей вплив чи ні, але він є. Такий шквал інформації спричиняє певне реагування психіки, зокрема депресивне реагування.

- Воно проявляється у тому, що людина починає боятися, відчуває пригнічення на всіх рівнях. Тільки-но починає про це думати, думками – ніби там. Так виникають певні способи захисту, абсолютно спонтанні. Тоді людина бере рюкзак і йде, наприклад, на майдан. Тобто переводить свій страх у дію, бо бути у тому пеклі – для неї більш прийнятно, ніж моделювати ситуацію і не спати уночі. Зараз триває АТО. Ми переживаємо, бо наші рідні їдуть туди. Переживання виявляються у волонтерському русі. Людина щось робить у тилу, якщо не може взяти в руки автомат, або йде добровольцем. Адже переживання реальної небезпеки є менш травмуючим, ніж небезпеки, яка моделюється у свідомості. Крім того, ми перебуваємо під впливом інформаційної війни.

- У суспільстві є масова напруга, - каже Іван Пришляк. - Але стресові фактори не всіх приводять до хвороби. Так само, як вживання алкоголю не всіх приводить до алкоголізму. Депресивну реакцію мають усі – це універсальна реакція. Однак справжню депресію матимуть ті, хто має певну конституційну схильність до цього. Така схильність не залежить від обставини, вона є в біологічній популяції людей. Тобто є певний відсоток людей, які таким чином реагують.

Винна осінь чи війна?

Люди ділять депресію на типи, беручи до уваги причину і наслідки, кажуть, що є сезонні, підліткові, післявоєнні та інші, пояснює лікар. Але депресія є депресія. Якою б не була причина, це є спосіб психіки відреагувати на певне пошкодження, тиск, фрустрацію, коли власні очікування не збігаються з реальністю. Це спосіб психіки давати собі раду з викликами.

Сезонність, підлітковий вік, пологи, війна чи революція - це чинники, які можуть депресію спричинити. Адже депресія, крім того, що це психологічний аспект, ще й певна зміна біохімії мозку. Депресія — одне з порушень серотонінового обміну. Тобто при депресії є брак серотоніну. Тому виникає депресивний синдром. Як приклад - сезонні осінні депресії. Вони існують, бо на обмін серотоніну діє інсоляція (опромінення сонячним світлом – прим. ред.). Якщо сонця менше, виникає сезонна депресія. Та це лише одна з причин депресії.

Лікар згадує про післявоєнні депресії. Війна - це величезний стрес, каже пан Пришляк. Людина переживає не віртуальні події, а бачить реальну смерть, загроза дуже велика. Відбувається певна адаптація, але це – сильний стрес. Підлітки певної фізіологічної конституції теж можуть реагувати депресивно. Ці депресії не є окремими депресіями, вони - сторони одного процесу.

- Більше чи менше світла - це не головне, - зазначає лікар. - Причина в тому, що психологічні обставини так складаються, що навколо людини починає звужуватися кільце. Вона не бачить виходу. Її зусилля не дають результату. Це може бути непорозуміння з рідними, які неможливо змінити, втрата близьких або втрата матеріального характеру, наприклад, хата згоріла. Людину травмують багато факторів. Одні з цим справляються, мовляв, це причина щось змінити. Інших це вибиває з колії, і вони втрачають можливість керувати ситуацією. 

Проблеми можуть бути після півроку спокою

- Дуже часто зриви адаптації психіки відбуваються не в період стресу, — каже лікар. - Адже стрес - адаптаційне явище, він стимулює захисні механізми, людина під час події мобілізується. А проблеми починаються через півроку після стресової ситуації, коли людина розслабляється. Поки що нам це не загрожує, бо  зниження напруги не відбувається. Але це - життєві речі, адже людина ніколи не живе в „тепличному” середовищі. Просто в нас давно не було війни, і це є дуже сильним фактором.

В нас - не депресивна країна, резюмує Іван Пришляк. Ми маємо депресивну реакцію, тривожну, можливо, параноїдну реакцію. Але це не хвороба. Суспільство зараз у стані стенічності, тобто є гнів, страх, агресивність. Це породжує протидію. Люди, які воюють, протистоять ворогу, вони не опустили руки. Ті люди, які борються, не мають часу на депресії, бо вони щось роблять.

- Стверджувати, що через війну побільшало депресій чи збільшилося кількість пияків, не можу, - каже пан Пришляк. – Суспільство загалом і активні люди перебувають у стенічному стані. Гнів, страх, агресивність – це є стенічний стан. Він активізує адаптаційні механізми. До речі, так званий в’єтнамський синдром у США, коли були тисячі самогубств, не виник власне під час війни, а через деякий час. 

Що робити, аби не сумувати

Ці рекомендації стосуються загалом здорових людей, які мають депресивну реакцію.  

1. Треба обмежити причину, якщо це можна зробити. Якщо надто багато негативної інформації – не дивитись телевізор. Адже з’являється відчуття провини. Людина починає брати на себе вирішення ситуації в країні.

2. Потрібно переключитися на роботу. Робота, яка дає задоволення і результат, не може викликати депресію, бо зрівноважується із задоволенням. Якщо робота важка, варто поміняти свій режим праці і відпочинку.

3. Шукати місця, де комфортно. Повертатися спогадами в дитинство або в ті місця, де нам добре, в те місце, яке дає ресурс.

4. Переключатися на іншу діяльність. Наприклад, на улюблене хобі: театр, спорт, риболовля, полювання. Кожен має таке захоплення, де може почерпнути позитивну енергію.

5. Відпочинок на свіжому повітрі, мандрівка у Карпати, на шашлики.

6. Треба знаходити позитив. Подивитися на ситуацію з іншого боку – може, це підстава для змін, а не для краху.

7. Споживати улюблені продукти. Однак якщо банани, шоколад чи сир ніколи не любили, ефекту від них не буде. Головне — не їсти себе. Це єдина дієтична настанова. 

Коментар

Олег ГУКОВСЬКИЙ, психотерапевт:

- Якщо людина відчуває зниження настрою, ослаблення волі, спочатку дуже важливо використати свої ресурси, а при потребі не соромитися звернутися до спеціаліста. Коли людина говорить, що не може взяти себе в руки, не їсть, не спить, не може працювати, руки опускаються тощо і це триває не менше двох тижнів, тоді потрібен психолог, психотерапевт чи психіатр як тимчасова опора. Аж поки людина не відновить свою здатність адекватно реагувати на виклики у соціальному та особистому житті. Чи рекомендувати якийсь із методів психотерапії, чи призначати медикаменти, вирішує лікар. Зустрічі з психотерапевтом допомагають пацієнту  відшукати прихований потенціал, вивільнити заблоковані емоції, сформувати нові цілі, відчути більшу впевненість і силу в подоланні життєвих труднощів.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.