Як подолати корупцію на місцевому рівні

Те, що корупція є  кожнісінькому куточку нашого суспільного життя, ми вже і не дивуємось. Вона, на жаль, стала буденністю, частиною нашої реальності.

- Ми звикли, що платимо в кишеню лікарям, освітянам, чиновникам за послуги, які вони наче і мають виконувати і без цієї додаткової оплати. – каже тернополянин Юрій. – І навіть вважаємо, що це більш-менш в межах норми, оскільки в них низька зарплата, а ми, мовляв, лише висловлюємо так свою «вдячність» за якісно і без затримок надану послугу. Тож сплеск емоцій у суспільстві викликають лише ті хабарі, які виходять за межі «вдячності» і вже є «нахабством».

У підозрюваних проблеми з серцем

Такими зокрема є і два останніх корупційних скандали, які вибухнули в Тернополі. Перший стосується головного лікаря тернопільської районної лікарні Ігоря Вардинця, який начебто вимагав і отримав 200 тисяч гривень хабара за продовження оренди приміщення в лікарні аптечному закладу. За це йому загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі. Однак одразу ж виявилось, що пан Вардинець дуже хворий на серце, потребує негайної операції, яку можуть зробити лише у Німеччині. Туди ж, незважаючи на те, що слідство триває, підозрюваний і спробував виїхати. Після затримання на кордоні, повернення в лікарню і призначення розміру застави у мільйон ситуація стабілізувалась. Наразі пан Вардинець наче лікується і знаходиться під наглядом лікарів, а слідство і досі триває.

Другий скандал прогримів взагалі на всю Україну. На «гарячому» наче взяли заступника мера Тернополя Володимира Камінського. Були і маски-шоу у міській раді, і швидка, бо традиційно у підозрюваних в хабарництві хапає серце, і звинувачення у політичній замовності акції від мера. Сума хабара, озвучена Генпрокуратурою, - 217 тисяч гривень, начебто за сприяння у вирішенні земельних питань. Однак уже за кілька днів пана Камінського випустили під заставу у 97 тисяч гривень і наразі він під наглядом лікарів лікує вдома свій гіпертонічний криз.

Це лише два найсвіжіших скандали  з тих, що набули розголосу. А скільки їх було раніше? І часто гучний скандал завершувався тим, що його основний фігурант продовжував працювати у тій же установі, іноді на тій же або іншій, але керівній, посаді. Тож є всі підстави говорити, що методи боротьби із корупцією в Україні, м’яко кажучи, неефективні.

Найефективніші – провокації

З корупцією боролись і європейці. Одні – дуже успішно, інші  - менш успішно. Чи не найкращими зразками організації на державному рівні боротьби з корупцією є Естонія та Польща. Поляки, які ми, почали з паперів, програм, формування нових структур та стратегій, стверджують аналітики Інформаційної кампанії «Сильніші разом!».  У 2002 році затвердили антикорупційну урядову стратегію і створили при МВС Орган з координації антикорупційної стратегії. У 2005 створили Центральне антикорупційне бюро, яке мало дуже широкі повноваження – щось на кшталт СБУ, міліції та прокуратури разом взятих. Усі працівники Бюро отримали дуже високу зарплатню, але і обирались після довгих процедур та проходження детектора брехні. Бюро мало право моніторити доходи, видатки та власність державних посадовців, а також отримало повноваження робити провокації. Це виявилось дуже ефективним.

Після того, як молоді люди пропонували хабарі у всяких установах, а потім арештовували хабарників, вимагати «вдячність за послугу» стали остерігатись. А коли розгорнувся скандал навколо нібито обіцянки депутатки Сейму Беати Савіцької за 20 тисяч доларів посприяти у приватизації оздоровчого закладу на березі Балтійського моря, то відтоді у кожному хабарі чиновникам ввижалась провокація Антикорупційного бюро.

Естонія у 90-х була однією з найкорумпованіших країн Східної Європи. Вони зробили те, чого ніяк не вдається зробити нам – повністю звільнили старий склад судів та чиновників у магістратах, буквально за кілька місяців навчили молоде покоління із незаплямованою репутацією – і перезавантажили систему цілком. На період змін естонці перейшли на правову систему, яка діяла до окупації Радянським Союзом. Тобто від усього радянського відмовились радикально і практично одномоментно. І на додачу провели податкову реформу, яка сприяла тому, що приховувати прибутки та заробляти в тіні стало невигідним. Ось і усе. Дуже різко, радикально – а тому ефективно.

"Є різниця між хабарем та вдячністю"

Опитування на сайті 20minut.ua показало, що майже 40% наших читачів вважають, що корумпованими є в однаковій мірі всі держслужби. До найбільш корумпованих віднесли ще міську владу (18,7%) та медичні заклади (10,8%). А майже 19% опитаних обрали варіант «Ніде нема корупції» - чи то в жарт, чи справді ці щасливі люди з нею не стикались.

Наш читач Haman Joey , який залишив свій коментар у темі обговорення про способи боротьби із корупцією, вважає, що Тернопіль – корумпований на 100% .

- Боротися з корупцією мають усі. Але більшість людей згодні з системою, тому що це більш комфортно. – пише читач. – Жоден лікар не зробить нічого для пацієнта без хабара, жоден учень не складе іспитів, якщо його батьки не мають достатньо коштів, щоб оплатити за екзамени. Але погляньте – ми їздимо у транспорті без квитка, бо так дешевше, ніж купити його в касі чи в провідника. І це всіх влаштовує. Отже, нас влаштовує корупція. Боротись з нею – це як Дон-Кіхот боровся із вітряками. Смішно і марно.

Молодий лікар Олег С. (прізвище редакції відоме – прим. авт..) заперечує тези про процвітання хабарництва серед лікарів.

- Це дуже поширена думка, але коли до нас привозять людину з потребою в операції, ми ж не зачиняємо перед нею двері, бо нам не дали хабар. – знизує плечима молодий чоловік. – Ми допомагаємо їй, керуючись професійними вміннями та клятвою Гіппократа. Без оцих всіх вимагань. Може, в когось поганий досвід, але у нас є виключно таке поняття як вдячність. І від хабара воно різниться тим, що гроші чи ще щось дають після того, як лікар виконав свої професійні обов'язки. Вдячність цілком зрозуміла, бо ж чи не були б ви готові віддячувати  лікарю, який витяг вашу близьку людину з того світу, забувши про власні клопоти, турботи, недоспану ніч і особисте життя.

Розібратись у структурі хабара

Своє бачення подолання хабарництва має тернопільський журналіст Василь Солтис. Він вважає, що треба розібрати, куди йде хабар – і «закрити» ці ділянки офіційно. Тоді, мовляв, і братимуть менше.

-Для вирішення проблеми корупції треба дивитися в структуру хабара.  – каже Василь Солтис. - Наприклад, кажуть, що чиновники частину хабара залишають своїм босам, причому не всі ці гроші ідуть тільки на дачі, вілли та лексуси. Частково чиновники скидають гроші у свої партійні каси, а потім проводять за них вибори депутатів, мерів. Тому питання подолання корупції дуже обширне. Треба забезпечити прозорість фінансової діяльності політичних партій. Треба належно фінансувати господарські потреби державних структур тощо.

А читач  Ігор Кулик пропонує свої рішення боротьби з корупцією. Передусім всіх посадовців на різних рівнях провести через поліграф і щоб питання їм публічно ставити журналісти. В освіті читач радить іспити і ЗНО перевести в площину прозорості: неперевірені ще роботи сканувати і скидати на сайт, щоб незалежні викладачі чи батьки перевірили роботу. Мовляв, по часу довше, але виграє держава і майбутнє. В медицині пропонує, щоб на операції запис здійснював комп’ютер, а наявність всіх препаратів у медзакладі, в т.ч. гумдопомоги, соцпрограм мають бути на сайті медзакладу. За приховування - позбавлення волі.

 - В правоохоронній сфері слід виключити контролюючу роль будь-якими силовиками один над одним.  – коментує читач. - Закон один для МВС, СБУ, Прокуратури. В кінці місяця обов’язкові звіти, скільки хабарників в СБУ затримала міліція, в Прокуратурі - СБУ, в МВС - Прокуратура, а в судах і новому антикорупційному бюро всі разом взяті. Треба, щоб корупційні щурі поз"їдали один другого. За відсутності результатів роботи - звільнення.  

Беруть знизу, бо вимагають зверху

Підприємець Андрій Цибульський каже, що власне в ході своєї підприємницької діяльності з вимогою хабаря не стикався ніколи. Однак чув, що ця проблема типова для представників малого і середнього бізнесу.

- Подолання корупції - це проблема №1 для всіх країн, які розвиваються. Саме від цього показника в першу чергу залежатиме подальша доля нашої країни. – каже Андрій Цибульський.  – Корупція завжди була вигідна як чиновникам, так і самим представникам бізнесу. Часто підприємці стикаються з ситуацією, коли їм невигідно займатися підприємницькою діяльністю повністю відкрито.. Тоді і самі шукають різного роду "варіанти", як і з ким можна домовитися (це може бути ухиляння від сплати податків, неоформлення працівників, виділення земельних ділянок під ведення бізнесу і т.д.).

Андрій припускає, що дуже часто сама система (закони, підзаконні акти, розпорядження, правила і т.д.) ставить підприємців в глухий кут і вони просто змушені йти на протиправні дії, щоб не закритися і продовжити свою діяльність. Мовляв, часто закони і норми прописані чітко під конкретне підприємство чи особу, - і тут іншим дуже важко конкурувати.

- Багато хто каже, що безліч чиновників регіонального рівня передають хабарі вищестоящим начальникам в Київ, які, в свою чергу, і придумали всю цю систему з недосконалих законів, правил, розпоряджень. – веде далі пан Цибульський. - Виходить так, що навіть якщо місцевий чиновник не хоче вимагати хабар, то він змушений це робити, оскільки завтра його можуть звільнити за те, що не передає гроші "наверх". От такі в нас справи...

Тому чоловік вважає, що першочергово треба боротися з корупцією на найвищому державному рівні. Публічно розслідувати, садити в тюрму авторів схем, а не рядових виконавців, конфісковувати майно і т.д. Ну і, звичайно, для того, щоб ефективно боротися з корупцією в державних органах влади всіх рівнів потрібно скорочувати штат держслужбовців, зменшити бюрократію і суттєво підвищити рівень заробітних плат в держсекторі.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.