Українці спраглі українського кіно і добре, що нарешті крига скресла. Фільми почали з’являтися і люди, звісно, голосують гривнею. З гіршого вибирають краще, а з кращого ще краще. Втім, щодо “ще кращого”, то, я, мабуть, поквапився, бо голлівудського рівня поки що заслуговують хіба “Кіборги”....
Олександр Вільчинський
Український прозаїк, журналіст, науковець, асистент кафедри журналістики ТНПУ. Лауреат Всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова 2002», володар гран-прі і першої премії «Коронація слова 2003»
Час від часу це бажання виникає, мабуть, у кожного, хто побував на війні, а потім тут, у цивільному житті зіткнувся з несправедливістю, підлістю чи нахабством, які неможливо подолати інакше, ніж... “От би мені сюди пекамона, чи хоча б...
Українці спраглі українського кіно і добре, що нарешті крига скресла. Фільми почали з’являтися і люди, звісно, голосують гривнею. З гіршого вибирають краще, а з кращого ще краще. Втім, щодо “ще кращого”, то, я, мабуть, поквапився, бо голлівудського рівня поки що заслуговують хіба “Кіборги”....
Набирають обертів передвиборчі кампанії як президентська, так і парламентська, а я думаю про наших колишніх. І президентів також. Бо ж із віддалі часу, як кажуть, видніше, а ще тому, що не зробивши потрібних висновків з минулого, неможливо зробити правильного вибору ні зараз, ні в майбутньому. Отож, перший президент...
От і на осінь повернуло. Каштанова алея на вулиці Дружби вже вкрита падолистом. Втім, останніми роками ця друга половина літа подобається мені чомусь навіть більше, ніж перша. Коли зорі враз яскравішають, а цвіркуни на бульварах голоснішають... І ранковий серпневий туман у всіх видолинках від Чистилова до...
Коли вже їхали з війни додому, то хотілося якомога швидше. Але швидко вийшло тільки до Покровська, друг Русий нашим ротним бусом підкинув. А далі — у касі нема квитків. І як уже не просили провідниць, обійшовши всі вагони поїзда “Покровськ — Дніпро” у відповідь лише холодне: “Нєт, нє...
Останнім часом у Львові наїздами, але й цього вистачає, аби знову й знову переконуватися, що у цьому чарівному місті на кожний квадратний метр каміння разом з бруком, чи не найбільша концентрація митців з літераторами включно. Добре це чи погано важко сказати, але Львів віддавна вважається однією з неофіційних столиць української...
Вже й без Петра?.. Найкраще помирати в понеділок... Чомусь в голові крутиться саме цей із усіх його рядків... Але все одно не вірю і буду чекати зустрічі, як завжди випадкової... Чомусь у нас із ним найчастіше було саме так... Чи десь посеред Театрального майдану, де колись, ще на зорі 90-х, вітав його із захистом кандидатської,...
Започатковані Володимиром Окаринським розмови про літературні місця Тернополя та околиць мимохідь спрямували думки у цьому ж напрямку. І не лише в Тернополі, де у мене від “Болеро” на Валовій (“Неврахована жертва”) і далі через “Челентано” на розі Сагайдачного (“Суто літературне...
Якщо про тернопільські школи, то спочатку у моєму переліку, звісно, двадцять дев’ята. Бо її закінчував син. Даруйте за суб’єктивність, але, може, там ще й досі є панелі, які я власноруч лакував разом ще з кількома батьками… Але двадцять дев’ята рідко потрапляє на очі. Як і десята, де син починав....
Коли ми познайомилися, влітку 82-го, він їздив на мотоциклі з коляскою. Тоді він був заввідділом сільського господарства збаразької районки і до мене, практиканта, ставився по-дружньому, поблажливо. Інакше й не могло бути, пригадую, одного разу навіть допомагав пхати того його моцика, що не заводився... Вдруге ми зустрілися...